Анотація до роботи:

Шульга О. В. Збудники зеленої плісені (Trichoderma spp.) лікарського їстівного гриба шіі-таке /Lentinula edodes (Berk.) Pegl./ та біологічне обґрунтування заходів обмеження їх розвитку. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 06.01.11 – фітопатологія. – Національний аграрний університет, Київ, 2006.

Дисертація присвячена дослідженню збудників зеленої плісені при вирощуванні їстівного лікарського гриба шіі-таке (Lentinula edodes). Показано, що основними збудниками зеленої плісені в умовах українських грибівницьких підприємств є види роду Trichoderma Pers.: Fr. Досліджено поширення та розвиток хвороби в Україні протягом 2002-2004 рр. Вивчено основні симптоми зеленої плісені при ураженні субстрату, плодових тіл та посівного матеріалу. Досліджено вплив основних технологічних заходів (режим стерилізації субстрату, вологість субстрату, вміст живильних домішок у субстраті, вміст кальцію (рівень рН), тип пакетів для пророщування субстрату) на ураження субстрату зеленою плісенню.

Вивчено основні еколого-біологічні характеристики грибів роду Trichoderma в чистій культурі: цикл розвитку, особливості конідіогенезу, ростові параметри, вплив температури на ріст та спороношення тощо.

Досліджено особливості взаємовідносин збудників захворювання (Trichoderma spp.) з різними штамами та сортами L. edodes, визначено три основних типи взаємодії в чистій культурі. Проведено оцінку стійкості до збудників зеленої плісені штамів та сортів шіі-таке. Створено два високоврожайних і стійких до ураження зеленою плісенню сорти L. edodes: Риф та Адмірал. Встановлено вплив найважливіших елементів технології культивування шіі-таке на їх конкурентноздатність щодо збудників зеленої плісені.

Досліджено in vitro вплив фунгіцидів на ріст та розвиток T. harzianum та L. edodes.

1. Вирощуванню в штучних умовах перспективних їстівних грибів шіі-таке /Lentinula edodes (Berk.) Pegler/ перешкоджають збудники зеленої плісені, розповсюдження якої в грибних господарствах України протягом 2002-2004 рр. коливалось у межах 0,5-77,3%, а розвиток – від 0,1 до 46,7%. Втрати врожаю шіі-таке при цьому становили від 1 до 74%.

2. Установлено, що зелена плісень уражує культуру шіі-таке на всіх етапах виробничого циклу та відзначається поліморфізмом діагностичних ознак: від зміни забарвлення субстрату та посівного матеріалу до ураження плодових тіл у вигляді зеленого пухнастого нальоту або зеленувато-синьої плісені, бурої гнилі, некрозів, муміфікації. На плодових тілах шіі-таке зовнішні ознаки хвороби спочатку виявляються на ніжках, а згодом на шапинках. Міцелій шіі-таке при контакті з колонізованими триходермою ділянками субстрату утворює в більшості випадків коричневу лінію баражу, яка обмежує подальше розповсюдження патогену.

3. З використанням мікроморфологічних та молекулярно-біологічних методів з’ясовано, що збудниками зеленої плісені шіі-таке в умовах України є гриби родів Trichoderma Pers.: Fr., Penicillium Link., Gliocladium Corda і Aspergillus Link. Серед них від кількості отриманих ізолятів більшість (86%) складають представники роду Trichoderma. Найбільш шкідливий і поширений вид (70,3%) - Trichoderma harzianum Rifai.

4. Доведено, що розвиток різних штамів T. harzianum відбувається в широкому інтервалі температур – від 15 до 35С, але оптимальним для росту більшості з них слід вважати 25-30С. Повний цикл розвитку штамів T. harzianum триває 3 доби. Початок різних фаз та їх тривалість у досліджених штамів має специфіку: поява ростової пори відбувається протягом 19,2-24,0 год., а масове утворення спор – через 61-72 години (при температурі 25 С).

5. Максимальна кількість конідій T. harzianum (від 5,7х10⁵ до 9,4x10⁵ на 1см²) утворюється на агаризованих живильних середовищах з глюкозою, лактозою та сахарозою як джерелом вуглецю і з NaNO₃, гістидином, аспарагіном та пептоном як джерелом азоту. При розробці субстратних формул з метою профілактики зеленої плісені слід уникати використання речoвин, багатих на зазначені компоненти.

6. У лабораторних і напівпромислових умовах виявлено три основні типи взаємодії патогенів з культурою їстівного гриба:

ТВ-І – повне пригнічення росту і лізис міцелію L. edodes;

ТВ-II – обмежений ріст L. edodes з чіткою зоною пригнічення;

ТВ-ІІІ – наростання колонії L. edodes на колонію Trichoderma spp.

Найбільш агресивні штами T. harzianum (Т2, Т8, Т10, Т11, Т19), T. hamatum (Т1), T. citrinoviride (Т21) та Trichoderma sp. (T22, T24) сильно уражували переважну більшість штамів шіі-таке з подальшим лізисом їх грибниці.

7. Зростанню агресивності Trichoderma spp. щодо шіі-таке в більшості випадків сприяло підвищення температури інкубації субстратних блоків з 15 до 30С. Серед технологічних заходів, які сприяли зниженню поширення та розвитку інфекції слід відзначити: стерилізація субстрату при 121С протягом 4 год., вологість субстрату 50-55%, вміст пшеничних висівок у субстраті 10-15% та солей кальцію 2-4% (рН 5.5-5.7), а також використання поліпропіленових пакетів з товщиною плівки 0,15 мм.

8. Серед 23 досліджених штамів шіі-таке абсолютно резистентних до зеленої плісені не виявлено. За різних технологічних умов культивування найбільш стійкими до антагоністичної дії грибів роду Trichoderma були сорти та штами L. edodes: Риф, Адмірал, ІВК 714, ІВК 1658. З метою обмеження розвитку хвороби, їх доцільно вирощувати у виробничих умовах грибівниць з різними технологічними процесами.

9. Ріст та розвиток більшості штамів Trichoderma spp. у чистій культурі (за винятком штамів Т1 T. harzianum та Т4 T. harzianum) повністю пригнічується застосуванням бензимідазольних фунгіцидів фундазол, 50% з.п. (д.р. беноміл) та дерозал, 50% к.с. (д.р. карбендазим) у концентрації 10 мг/л. При цьому не відмічено негативного впливу препарату на ріст та розвиток міцелію штамів та сортів L. edodes.

Публікації автора:

Наукові статті

1. Бабаянц О.В., Шульга О.В., Залогіна М.А. Стійкість сортів і штамів Lentinula edodes щодо Trichoderma viride // Захист рослин. – 2003. - № 12. – С. 21-22 (Особистий внесок здобувача 60%. Проведення досліджень і узагальнення даних).

2. Шульга О.В., Бабаянц О.В., Бушулян М.А. Видовий склад патогенів Lentinula edodes // Захист рослин. – 2004. - № 1. – С. 24-25. (Особистий внесок здобувача 75%. Отримано експериментальні дані, проведено узагальнення матеріалу та сформовано висновки).

3. Shulga O.V., Kirchhoff B., Goncharenko N.A., Gryganski A.P. Bacterial Rot of shiitake (Lentinula edodes) // Science and cultivation of edible and medicinal fungi. – 2004. – P. 537-540. (Особистий внесок здобувача 60%. Проаналізовано наукову літературу, проведено експериментальні дослідження, зроблені висновки).

4. Шульга О.В. Фунгіцидна резистентність серед Trichoderma spp. – патогенів їстівного гриба Lentinula edodes // Вісник аграрної науки. – 2004. – №12. – С.69-71.

5. Shulga O.V. Types of interaction between Lentinula edodes (Agaricales) and Trichoderma species ("Green mold") on Malt Extract Agar Medium // Acta edulis fungi. – 2005. - Vol. 12 – P. 383-389.

6. Shulga O.V. In vitro Studies on Interaction between Strains of Trichoderma spp. and Lentinula edodes (Berk.) Sing. Mycelium // International Journal of Medicinal Mushrooms. – 2005. – Vol. 7, № 3. – Р. 463-465.

7. Shulga O., Chichua D., Kirchhoff B., Goncharenko N., Gryganski A. Main problems in fruit body development on artificial substratum logs in intensive culture of shii-take in Ukraine and Germany // Abstracts of XIV Congress of European Mycologists. Crimea. Ukraine. – 2003. – P. 110–111. (Особистий внесок здобувача 60%. Проведення досліджень і узагальнення даних).

8. Шульга О.В. Чутливість ізолятів роду Trichoderma та штамів Lentinula edodes до бензимідазольних фунгіцидів // Інтегрований захист рослин. – К., 2004. – С. 505-508.

9. Шульга О.В. Вплив біостимулятора – Емістим С на міцеліальний ріст Trichoderma spp. – головного контамінанта їстівного гриба Lentinula edodes (Berk.) Pegl. // Онтогенез рослин у природному та трансформованому середовищі. Фізіолого-біохімічні та екологічні аспекти. – Львів: Вид-во "Сполом". Тези ІІ Міжнародної конференції. – 2004. – С. 191.

10. Шульга Е.В. Патогенны съедобного лекарственного гриба шии-таке при интенсивных технологиях выращивания // Успехи медицинской микологии (Материалы второго всероссийского конгресса по медицинской микологии). – М.: Национальная академия микологии. – 2004. – Т. ІІІ. – С. 238-239.

11. Шульга О.В. Вплив фундазолу, дерозалу, вінциту на міцеліальний ріст Trichoderma spp., які спричинюють зелену плісень їстівного гриба Lentinula edodes (Berk.) Pegl. // Тези доповідей Х з’їзду Товариства мікробіологів України. – Одесса, 2004. – С. 256.

12. Шульга Е.В. Угнетение возбудителей зеленой плесени съедобного лекарственного гриба шии-таке фунгицидами бензимидазольного ряда // Материалы ХІІ Международного симпозиума "Нетрадиционное растениеводство. Эниология. Экология и здоровье". – Алушта, 2004. – Книга ІІ. – С. 90-91.

13. Шульга Е.В. Взаимный рост Lentinula edodes и Trichoderma spp. в чистых культурах // Биология, систематика и экология грибов в природных экосистемах и агрофитоценозах (Материалы международной научной конференции). – Минск, 2004. – С. 271-273.

14. Шульга Е.В. Исследование антагонистического взаимодействия между Lentinula edodes и Trichoderma spp. // Успехи медицинской микологии (Материалы третьего всероссийского конгресса по медицинской микологии. – М.: Национальная академия микологии. – 2005. – Т. IV. – С. 44-47.

15. Шульга Е.В. Типы взаимодействия между Lentinula edodes и Trichoderma spp. //Биология – наука ХХІ века (тезисы 9-й международной Пущинской школы-конференции молодых ученых). – Пущино, 2005. – С. 221.

Авторські свідоцтва

16. На сорт шіі-таке (Lentinula edodes) Адмірал. А.с. № 0443, зареєстрованого в Реєстрі сортів рослин України в 2004 р. / Шульга О.В., Бабаянц О.В., Бабаянц Л.Т./ Україна. Заявка № 03409001.

17. На сорт шіі-таке (Lentinula edodes) Риф. А.с. № 0444, зареєстрованого в Реєстрі сортів рослин України в 2004 р. / Шульга О.В., Бабаянц О.В., Бушулян М.А./ Україна. Заявка № 03409002.