У дисертаційній роботі представлено результати теоретичних досліджень та практичні рекомендації щодо розвинення засобів управління непрямими витратами, прогнозування собівартості, підвищення ефективності менеджерської та маркетингової діяльності на машинобудівних підприємствах завдяки більш обґрунтованому визначенню собівартості продукції та оптимізації окремих складових системи управління витратами в частині їх прогнозування та контролю. Зміст основних висновків і рекомендацій зводиться до такого: 1. Проведено аналіз визначальних ознак різноманітних методів калькулювання собівартості продукції та запропоновано підхід до систематизації основних методів калькулювання за критеріями повноти відображення операційних витрат у структурі собівартості, методів розподілу непрямих витрат за видами продукції та порядку їх віднесення на валову або реалізовану продукцію. Наведений підхід дозволить оперувати систематизованими визначальними ознаками основних методів калькулювання при формуванні необхідних та достатніх методів визначення собівартості в різноманітних умовах організації виробничо-господарської діяльності машинобудівних підприємств та на різних стадіях життєвого циклу їх продукції. 2. Відзначено, що використання у нормативних документах та сучасній літературі різноманітних підходів до калькулювання собівартості продукції вимагає обґрунтування методів калькулювання для конкретних умов виробничо-господарської діяльності підприємств. В межах дослідження розроблені рекомендації щодо обрання необхідних та достатніх методів калькулювання собівартості продукції в різноманітних умовах виробничо-господарської діяльності підприємств машинобудування шляхом оцінки: а) відповідності методів розрахунку собівартості цілям її калькулювання; б) відповідності методів розрахунку собівартості вимогам видів організації виробничо-господарської діяльності підприємств; в) відповідність основних цілей калькулювання собівартості продукції потребам підприємств з різноманітними видами організації виробничо-господарської діяльності. Такий підхід сприяє забезпеченню системи управління витратами достатньо об’єктивною інформацією 3. Окрім умов виробничо-господарської діяльності, до методів калькулювання собівартості продукції також висуваються вимоги з боку засобів просування продукції на сегментах ринку. Шляхом порівняльного аналізу ознак методів калькулювання собівартості продукції та їх відповідності вимогам маркетингових служб на різних стадіях життєвого циклу продукції, розроблені рекомендації щодо обґрунтованого застосування методів калькулювання на різних стадіях життєвого циклу продукції, що дозволить підвищити ефективність застосування маркетингових інструментів та, як наслідок, прибутковість виробництва. 4. Рекомендації щодо обрання баз розподілу непрямих витрат недостатньо висвітлені в офіційних документах та теоретичних дослідженнях, тоді як обрання бази розподілу непрямих витрат суттєво впливає на собівартість окремих видів продукції. В межах проведених досліджень сформульовано методичний підхід до обґрунтованого обрання баз розподілу непрямих витрат, що враховує характеристики виробничого процесу за переділами (різноманітність продукції, наявність супутньої продукції), наявність основного елементу прямих витрат та систему оплати праці. 5. Серед інструментів прогнозування складових собівартості продукції найбільшою невизначеністю характеризуються засоби прогнозування непрямих витрат. На основі одержаних результатів аналізу причин динаміки таких витрат (у виробничих підрозділах це технічні характеристики засобів виробництва, у невиробничих підрозділах – кількість працюючих відповідно до норм чисельності та керованості), в межах дисертаційного дослідження розроблено методичні рекомендації щодо їх групування та подальшого прогнозування з урахуванням меж інтервалів релевантності окремих груп непрямих витрат при динаміці обсягів виробництва. В умовах зменшення обсягів виробництва врахована неможливість скорочення деяких видів витрат, що стосуються фонду оплати праці та утримання основних фондів. 6. З огляду на сучасні умови виробничо-господарської діяльності машинобудівних підприємств та доступність матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, в межах досліджень розроблено заходи з удосконалення системи оптимізації номенклатури продукції за показником маржинального доходу в частині обмежень для задачі лінійного програмування, а саме – на додаток до обмежень, що використовувалися вітчизняними та закордонними авторами, запроваджено такі обмеження, як ресурси підприємства за виробничими можливостями (або мінімальне значення серед виробничих потужностей та трудових ресурсів, придатних для виготовлення номенклатури продукції), фінансові ресурси підприємства з урахуванням вимог щодо задовільної структури пасивів, обсяги дефіцитних ресурсів, точки беззбитковості виробництва за видами продукції та зовнішні обмеження. Застосування актуальних на сучасному етапі обмежень задачі лінійного програмування дозволить підвищити точність прогнозування економічних показників. 7. В роботі запропоновано методичні засади визначення максимально припустимого рівня непрямих витрат при фактичних або прогнозних результатах виробничо-господарської діяльності. Рівень непрямих витрат, що при деяких результатах виробничо-господарської діяльності не призводить до ознак можливої неплатоспроможності за умовами коефіцієнта Бівера, визнано максимально припустимим. Такий підхід сприятиме запровадженню засобів оперативного контролю та коригування розміру непрямих витрат з урахуванням фактичних або очікуваних результатів виробничо-господарської діяльності. Також розроблені умови коректного використання запропонованого підходу у вигляді рекомендованої послідовності заходів щодо забезпечення задовільних значень показника. 8. Результати роботи впроваджені у ДП «ЛІКВО», БУ «Укрбургаз» та у навчальний процес кафедри економіки і маркетингу Національного технічного університету «ХПІ» відповідно до вимог Болонського процесу. | 