1. Проблема забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина є одним із ключових питань як у науці конституційного права, так і у безпосередній конституційній практиці. Це пояснюється тим, що у самому понятті “конституційно-правовий статус людини і громадянина” відбувається фіксація основ взаємовідносин між людиною, державою і суспільством, окреслюються їхні права і взаємні обов’язки, встановлюється система забезпечення, гарантування і захисту прав усіх учасників зазначених взаємовідносин. 2. При характеристиці системи принципів конституційно-правового статусу людини виокремлюється група основних або “системоутворюючих” принципів, що складають його загальну структуру: принцип гарантованості конституційно-правового статусу людини, принцип невід’ємності прав і свобод людини, а також неможливості внесення державою обмежувальних змін до номенклатури конституційних прав та принцип поєднання конституційних прав з конституційними обов’язками при неможливості абсолютизації будь-якого з названих аспектів. 3. Центральна роль серед усіх елементів конституційно-правового статусу людини і громадянина належить інститутові прав і свобод людини, значимість якого пояснюється тим, що саме завдяки йому розкривається зміст конституційно-правового статусу людини, тобто визначаються і встановлюються основи її вільного розвитку, а також основоположні норми, що регулюють характер її взаємодію як з державою, так і з іншими членами суспільства. При цьому специфіка сучасного правового розвитку провідних держав світу свідчить про те, що до обов’язків держави належить забезпечення не лише прав першого, але і прав другого покоління. 4. Проблематика забезпечення встановлених конституцією прав людини і громадянина в Україні, як невід’ємної складової її конституційно-правового статусу на сьогоднішній день має розглядатись у двох основних аспектах.
З одного боку, йдеться про завершення формування необхідної нормативно-правової бази, яка створювала би відповідні механізми, систему гарантій та захисту політичних, соціально-економічних, культурних, національних прав громадян. З іншого боку, ті правові інститути, які вже сформовані і діють в Україні, повинні бути надійною запорукою того, що всі визначені Конституцією громадянські, політичні та соціально-економічні права реалізовуються повною мірою і дозволяють кожному громадянинові брати активну участь у житті суспільства і держави, задовольняти свої життєві інтереси і потреби. 5. Надаючи оцінку закріпленому в Конституції комплексу прав, свобод та обов’язків людини і громадянина, можна зробити висновок, що він в цілому відтворює визнану і закріплену на рівні міжнародного права систему прав людини і громадянина. Однак, на відміну від інших сучасних держав, найбільш актуальною для України проблемою механізму забезпечення конституційно-правового статусу людини залишається спроможність держави у повному обсязі виконувати ті обов’язки, які покладаються на неї чинною Конституцією, а також реально гарантувати права, що утворюють базис як інституту прав і свобод людини і громадянина, так і конституційно-правового статусу людини в цілому. 6. Поняття механізму забезпечення конституційно-правового статусу людини може бути розглянуто з точки зору інститутів механізму забезпечення конституційно-правового статусу та процесу забезпечення конституційно-правового статусу людини. Розглянутий інституційний механізм забезпечення конституційно-правового статусу людини являє собою взаємодію системи інститутів конституційного права, які визначають місце та роль людини в системі суспільних відносин, та органів державної влади, функцією яких є регулювання, реалізація і захист прав людини.
З точки зору структури поняття інституційного механізму забезпечення конституційно-правового статусу людини – це система інститутів конституційного права, які визначають місце та роль людини з точки зору її прав і свобод, органів державної влади, функцією яких є забезпечення прав людини, процедур такого забезпечення, а також гарантій забезпечення конституційно-правового статусу людини. 7. Інститут гарантій конституційно-правового статусу людини є обов’язковим елементом загального процесу побудови демократичної, правової держави. При цьому до самого поняття гарантій конституційного статусу людини слід відносити як законодавчо визначені інститути та процедури захисту прав і свобод людини і громадянина та підтримання стабільних демократичних стосунків між державою та особою, так і загальні умови політичного, економічного, соціально-культурного та правового характеру, які узгоджують конституційні приписи з реальною практикою суспільних відносин. 8. Конституційне проголошення того, що права і свободи людини і громадянина та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, є підставою для висновку, що вирішення проблем забезпечення конституційно-правового статусу людини є одним з основних завдань усіх без виключення вищих органів державної влади. На суто нормативному рівні це завдання повинно бути прямо закріплено в системі нормативно-правових актів, які безпосередньо стосуються функціонування тих чи інших органів держави. |
