Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Державне управління / Механізми державного управління


Чеканова Тетяна Дмитрівна. Взаємодія адміністративних та політичних механізмів у системі управління охороною здоров'я : Дис... канд. наук: 25.00.02 - 2008.



Анотація до роботи:

Чеканова Т.Д. Взаємодія адміністративних та політичних механізмів у системі управління охороною здоров’я. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02. – механізми державного управління. – Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. – Одеса, 2008.

У дисертації на основі системних і взаємодіючих зовнішніх і внутрішніх зв’язків вивчаються багатовимірні суб’єкти і об’єкти управління охороною здоров’я, визначаються механізми покращення їх функціонування.

Зроблено науковий аналіз адміністративних, політичних та інших механізмів, альтернативних напрямів подальшого розвитку системи управління охороною здоров’я, вносяться теоретично обґрунтовані та практично доведені рекомендації щодо використання позитивного зарубіжного та надбань національного досвіду з вдосконалення і застосування якісно нових засобів управлінського впливу на цю галузь.

Дається пояснення співвідношення механізмів політичного і адміністративного управління, стверджується, що особливо на вищих адміністративних посадах поєднуються політика і управління. Правомірно говорити не про розмежування, а про перетинання сфери політики і сфери адміністративного регулювання, оптимальну взаємодію адміністративних та політичних механізмів управління сферою охорони здоров’я.

Особлива роль відводиться зміні структури органів управління, змісту діяльності в умовах реформування політико-адміністративної системи; запропоновано концепцію, методику та методологію постійного підвищення ефективності управління охороною здоров’я на регіональному рівні.

Результати дисертаційного дослідження підтвердили гіпотезу, що процес трансформації державного управління в Україні характеризується становленням системи демократичного врядування. За цих умов система державного управління охороною здоров’я в Україні має ґрунтуватися на системному поєднанні адміністративних та політичних механізмів управління. У дисертаційній роботі зроблені наступні висновки та пропозиції теоретичного та практичного характеру, які містять нові підходи.

  1. Політичні механізми управління представляють собою відносно нове явище в процесі функціонування публічної влади в Україні, роль і значення яких буде зростати в міру формування і розвитку громадянського суспільства і демократичного політичного режиму в Україні. Укріплення інститутів громадянського суспільства, процеси децентралізації, євроінтеграційні тенденції неминуче вимагають зсуву акцентів від адміністративних методів управління до політичних. Для суспільства перехідного типу характерна недосконалість, суперечливість і фрагментарність законодавства, нерозвиненість та низька ефективність громадянського суспільства, хаотична і погано передбачувана зміна стратегій розвитку як на загальнодержавному, так і місцевому рівнях, поява значної кількості недержавних економічних суб’єктів, у результаті чого виникають зіткнення, перетинання, а іноді й конфлікт різноманітних інтересів і цінностей, що не піддається прямому адміністративному вирішенню і викликають політичні механізми управління. Вони передбачають взаємозалежність і співробітництво суб’єктів і об’єктів управління, їх злагоджену дію у руслі єдиного комунікаційного поля, розширення механізмів зворотних зв’язків, зростання ролі громадськості у прийнятті рішень та контролі за їх виконанням.

  2. Для суспільства з нещодавнім тоталітарним та авторитарним минулим, усталеною бюрократичною традицією домінуючим в системі реалізації державної політики є адміністративні механізми управління – сукупність прийомів і технологій у виконавчо-розпорядчій діяльності з реалізації поставлених завдань, забезпечення ефективності і якості управлінської діяльності у сфері охорони здоров’я. Адміністративний механізм управління передбачає, що вся діяльність органу публічної влади побудована на жорсткому підпорядкуванні об’єктів управління, на суворому виконанні вказівок, що здебільшого засновано на примусі. Адміністративні методи управління є наслідком великої ваги традиції, відповідно до яких може прийматися лише одне однозначне рішення, якщо досить вузьким є вибір можливих альтернатив або якщо не враховуються інтереси інституцій громадянського суспільства. Адміністративний механізм управління заснований на організаційно-правових методах, що визначають напрями діяльності органів публічної влади, структуру публічних інституцій, а також регламентують права та відповідальність суб’єктів управління тощо.

  3. Ефективність публічного управління забезпечується оптимальною взаємодією політичного та адміністративного механізмів управління, що дозволяє як виробити узгоджений напрям державної політики на основі збалансування суб’єкт-суб’єктних інтересів, так і забезпечити ефективне досягнення вироблених цілей на основі організуючого суб’єкт-об’єктного впливу. Схема теоретичної інтерпретації взаємодії «політичний механізм управління» та «адміністративний механізм управління» включає в себе такі основні елементи (підмеханізми): організаційний, контролюючий, підпорядковуючий, мобілізаційний, регулюючий, координаційний, реординаційний, комунікаційний, інформаційний, оптимізуючий, партнерський.

  4. Потреба ефективної взаємодії політичного та адміністративного механізмів управління виникає у соціогуманітарних сферах державного управління, перш за все у галузі охорони здоров’я. Сполучення політичних та адміністративних механізмів управління виступає в якості ціннісного, функціонального й універсально-регулятивного базису по відношенню до системи охорони здоров’я. Повноваження, що відносяться до компетенції органів охорони здоров’я є основоположними у забезпеченні життя як окремих громадян, так і всього суспільства. Загалом для їх реалізації органи управління охороною здоров’я повинні знаходити консенсусні, задовольняючи всіх, рішення й серединний політичний курс, що реалізується через адміністративні дії та закріплюється у різного роду правових актах. В цих випадках органи управління системою охорони здоров’я діють як політико-адміністративні суб’єкти – визначають пріоритетні цілі й завдання, проробляють оптимальні варіанти для їх реалізації; здійснюють прийняття управлінських рішень; використовують широкий спектр технологій для їх наступної реалізації; корегують та закріплюють отримані результати; «знімають» можливі конфлікти і намагаються привести до консенсусу протиборюючі сили; ведуть діалог і ділове співробітництво як з зацікавленими сторонами тощо.

  5. Межа між адміністративними та політичними механізмами управлінням у сфері охорони здоров’я є досить відносною, а тому взаємодія між ними має бути виваженою і обміркованою. Для системи державного управління охороною здоров’я обов’язковими є вимоги: визначення мети діяльності механізмів управління; наявність чіткої структури механізмів; розробка механізмів погодження і взаємодії їх елементів; постійне вдосконалення механізмів управління, адекватне новим завданням їх впровадження; гнучкість і керованість системи, її стабільність в умовах зміни зовнішніх впливів; фаховий поетапний та постійний контроль за ефективністю роботи механізму державного управління охороною здоров’я. Зазначені вимоги повинні забезпечити цілісність, єдність і гнучкість адміністративних та політичних механізмів управління, подолати перешкоди і недоліки на цьому шляху з метою задоволення запитів населення у сфері охорони здоров’я.

  6. Метою політико-адміністративного механізму управління охороною здоров’я в сучасних умовах є вибір найбільш ефективної моделі реформування галузі охорони здоров’я та її швидке запровадження. Аналіз альтернативних концепцій реформування державного управління охороною здоров’я дозволяє виявити три напрями цього процесу: повний перехід на ринкові відносини, перетворення усіх медичних закладів у недержавні автономні структури; утримання медицини за кошти держави, місцевих бюджетів, громадськості і приватних внесків; повернення до старої системи державного управління медичним обслуговуванням. На наш погляд, в конкуренції моделей більш раціональним є другий підхід реформування, який дозволяє поєднувати державну, комунальну і приватну форму власності, гарантуючи медичне обслуговування для всіх верств населення.

  7. Інновацією у проекції державної політики в галузі охорони здоров’я є модель організації медичної допомоги в системі охорони здоров’я, в основу якої покладено принцип контрактних відносин, тобто відносин типу «замовник – виконавець». Згідно з цією моделлю повинні виникнути нові суб’єкти галузі державного управління і суспільної турботи про здоров’я – замовники, а в галузі медичної діяльності – виконавці. Формування замовлення – це управлінська технологія, яка включає кваліфіковану постановку мети, виходячи з точних знань та наявних ресурсів. Замовлення формуватиметься на різних рівнях – загальнонаціональному, обласному, місцевому. Верховна влада забезпечує гарантований державою рівень безкоштовної медичної допомоги. Для виконання цього рівня допомоги на регіональному рівні має бути сформоване замовлення на медичну допомогу. Окрім гарантованого державного замовлення має виникнути замовлення на рівні місцевого самоврядування, підприємств, громадських ініціатив та громадян. Розміщенням замовлень займатимуться управлінські структури, котрі можуть бути як державними, так і приватними. Ця модель спеціально створена для досягнення головної мети – побудови доступної, якісної, ефективної ресурсозабезпеченої медичної допомоги в умовах трансформації українського суспільства.

  1. Важливим механізмом державного управління охороною здоров’я на засадах поєднання політичних та адміністративних механізмів управління є застосування багатоканального фінансування цієї сфери. Найбільш прийнятною моделлю фінансування охорони здоров’я є модель, за якою надання медичних послуг буде регулюватися прямим законодавчим актом, що дасть можливість вільного використання фінансів для відновлення і розвитку ресурсів охорони здоров’я; забезпечить оплату за медичну послугу, що повністю перейде у власність працівників; пацієнт отримає медичні послуги на сучасному рівні розвитку медичних технологій. Нова концепція фінансування повинна затвердити принципи, коли гроші лікарю йдуть «за людину», тобто орган публічної влади сформує державне замовлення медичної допомоги дітям, інвалідам, пенсіонерам – і тільки при їх безкоштовному обслуговуванні поліклінікам переводяться державою гроші.

  2. Для посилення взаємодії адміністративних та політичних механізмів управління охороною здоров’я доцільно впроваджувати такі форми громадської участі у розвитку системи охорони здоров’я, як збори громадян, місцеві ініціативи, громадські слухання, органи самоорганізації населення, асоціації та інші об’єднання громадян, дорадчі комітети. Суб’єктам політичного управління – політичним партіям, громадськім об’єднанням, групам інтересів та тиску необхідно застосовувати у взаємодії з державними органами своєчасне і об’єктивне інформування, проведення консультацій та громадських обговорень, розгляд пропозицій (звернень) об’єднань громадян та інше. Вітчизняний та зарубіжний досвід свідчить, що винесення рішень має орієнтуватися на два рівні оцінок і прогнозів: перший – це рівень громадської думки (як розуміють нині процеси і як бачать майбутнє широкі верстви населення); другий – це оцінки експертів, спеціалістів (економістів, медиків, управлінців, соціологів, політологів, юристів, екологів та ін.).

  3. Основними особливостями оптимізації політичних механізмів регулювання владних відносин в умовах трансформації українського суспільства є глобалізація, демократизація, модернізація, гуманізація, дебюрократизація, створення раціональних і ефективних механізмів соціального партнерства, співпраці влади з опозицією та зростання ролі і значення морально-етичних чинників влади. Основними шляхами підвищення ефективності управління охороною здоров’я є оптимізація інформаційного забезпечення, одержання повних, достовірних, оперативних даних для виявлення потенційних можливостей стратегічного розвитку системи, обґрунтування умов їх реалізації, залучення громадськості до управління, організація дієвого контролю за виконанням рішень.

У дисертації запропоновано основні напрями реформування системи охорони здоров’я на регіональному рівні, обґрунтовано шляхи їх здійснення на основі взаємодії адміністративних та політичних механізмів і технологій управління, координації та узгодження їх діяльності з органами самоврядування.

Публікації автора:

1. Чеканова Т.Д. Теоретичні засади, зміст державної політики в галузі охорони здоров’я / Т. Чеканова // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць ОРІДУ. Вип. 1(17). – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2004. – С. 115-129.

2. Чеканова Т.Д. Вдосконалення державного управління охороною здоров’я в Україні / Т. Чеканова // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць ОРІДУ. Вип. 2 (22). – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2005. – С. 112-128.

3. Чеканова Т.Д. Стратегія державної політики охорони здоров’я в Україні / Т. Чеканова // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць ОРІДУ. Вип. 3(23). – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2005. – С. 339-350.

4. Чеканова Т.Д. Оптимізація взаємодії механізмів державного і політичного управління охороною здоров’я / Т. Чеканова // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць ОРІДУ. Вип. 4(24). – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2005. – С. 149-158.

5. Чеканова Т.Д. Оптимізація взаємодії механізмів державного управління охороною здоров’я / Т. Чеканова // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць ДРІДУ. Вип. 4 (22). – Дніпропетровськ: ДРІДУ НАДУ, 2005. – С. 157-162.

6. Чеканова Т.Д. Наукове опрацювання проблеми державного управління охороною здоров’я громадян України в сучасній літературі / Т. Чеканова // Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць. Вип. 24. – Одеса: Одеська національна юридична академія, 2005. – С. 172–180.

7. Чеканова Т.Д. Аналіз зарубіжних політико-правових джерел з охорони здоров’я / Т. Чеканова // Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць. Вип. 25. – Одеса: Одеська національна юридична академія, 2005. – С. 240-246.

8. Чеканова Т.Д. Політичний характер управління охороною здоров’я в Україні / Т. Чеканова // Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць. Вип. 27. – Одеса: Одеська національна юридична академія, 2005. – С. 184-197.

9. Чеканова Т.Д. Діяльність міжнародних і вітчизняних організацій з охорони здоров’я жінок / Т. Чеканова // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 29. – К.: Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, 2005. – С. 71-76.

10. Чеканова Т.Д. Стан дослідження політико-правових аспектів охорони здоров’я / Т. Чеканова // Науковий вісник. – Київ – Одеса, 2002. – С. 65-69.

11. Чеканова Т.Д. Політико-правові засади охорони здоров’я / Т. Чеканова // Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць. Вип.10-11. – Одеса: Юридична література, 2001. – С. 82-90.

12. Чеканова Т.Д. Європейська інтеграція України в сфері охорони здоров’я / Т. Чеканова // Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації: щоріч. наук.-практ. конф., 24 лист. 2004 р. : тези доп. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2004. – С. 200-203.

13. Чеканова Т.Д. Механізм державного управління охороною здоров’я: проблеми впровадження і перспективи розвитку / Т. Чеканова // Регіональна політика на сучасному етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження: щоріч. наук.-практ. конф., 31 жовт. 2006 р. : тези доп. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2006. – С. 81-83.

14. Чеканова Т.Д. Морально-етичні проблеми державної політики щодо зміцнення здоров’я населення України / Т. Чеканова // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку: Збірник наук. статей. Вип. 12. – Львів: Національна академія наук України, Міністерство освіти і науки України, Національний університет «Львівська політехніка», 2001. – С. 262-265.

15. Чеканова Т.Д. Глобалізація політико-правових підходів у сфері охорони здоров’я / Т. Чеканова // Світова цивілізація і міжнародні відносини. Науковий журнал. – Вип. 2(4). – Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет, 2002. – С. 132-137.