Анотація до роботи:

Луців В.О. Використання медоносних бджіл і осмій для запилення люцерни та помідорів в умовах Прикарпаття. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.02.04 – технологія виробництва продуктів тваринництва. – Нацiональний аграрний університет Кабінету Міністрів України, Київ, 2004.

У дисертаційній роботі доведено, що головну роль у запиленні люцерни відіграють медоносні бджоли та 18 видів диких поодиноких бджіл, а також джмелі. Встановлено, що дикі поодинокі бджоли видів осмія руда і осмія рогата є запилювачами люцерни, а також помідорів в умовах теплиць. Палінологічний аналіз пилку “хлібця”, взятий із гніздівель осмій, показав, що в ньому відмічено пилок помідорів, що підтверджує причетність осмій до запилення цієї культури.

Досліджено, що при запиленні квіток люцерни медоносними бджолами утворилося 0,33 насінини на одну квітку, а при запиленні дикими бджолами – 1,15 насінини, джмелями – 1,5. Рекомендовано при наявності диких поодиноких бджіл вивозити на насінницькі ділянки по 5-6 бджолиних сімей на 1 га. Диких поодиноких бджіл варто штучно розводити для збільшення їх популяції. Використання медоносних бджіл та осмій у комплексному запиленні є економічно вигідним.

1. В умовах західного регіону України основну роль у запиленні люцерни відіграють медоносні бджоли карпатської породи та 18 видів диких поодиноких бджіл (Andrena flavipes Panz., A.chrysopyga Schenck, A.labialis Kby., Mellitturga clavicornis Latr., Eucera clypeata Erichs., E.longicornis L., E.interrupta Bacr., Anthophora aestivalis Panz., Halictus quadricinctus F., H.simplex Bluthg., Rophitoides canus Eversm., Anthidium manicatum L., Megachile willoughbiella Kby., M.rotundata F., M.centuncularis, M.maritima Kirby., Osmia aenea L., Melitta leporine Panz.), які належать до шести родин, десяти родів, а також джмелі шести видів.

2. Медоносні бджоли до початку цвітіння люцерни встигають наростити сім`ї силою 18 вуличок бджіл і повністю підготуватися для запилення люцерни на насінницьких ділянках. Доведено, що середня оптимальна кількість бджолосімей на гектар люцерни, з урахуванням наявності диких бджіл, становить від 5 до 6. Це дає можливість одержати заплановану кількість насіння в межах 2,94 – 3,87 ц/га. Дикі поодинокі бджоли, в тому числі й осмії, становлять додатковий резерв запилювачів люцерни та інших рослин.

3. Найбiльша активнiсть льоту різних видів бджіл збігається з максимумом запилених ними квіток люцерни протягом дня. На дослідних ділянках на долю медоносних бджіл припадало 58,1 % за чисельністю, джмелів лише – 12 %, а диких поодиноких бджіл – 29,9 %. У виробничих умовах було відмічено 11 видів бджолиних-запилювачів, серед них медоносні бджоли становлять 31,5 %, джмелі – 20,2, а дикі поодинокі бджоли – 48,3 %.

4. Порiвняльна оцінка роботи медоносних бджіл з іншими способами запилення люцерни показала рiзну їх ефективнiсть з розрахунку на одну квiтку: під час самозапилення утворюється тільки 0,02 насінини, при штучному перехресному – 0,39, при запиленні медоносними бджолами – 0,33 насінини, тоді як при запиленні дикими бджолами – утворилось 1,15, а джмелями – 1,5 насінини на одну запилену квітку.

5. Осмія рогата під час фуражування на збір пилку і нектару та складання їх в комірки витрачає менше часу (768 і 112 с), ніж осмія руда (1074 і 166 с). На збиранні землі і відбудовуванні перегородок між комірками осмія рогата є активнішою, затрачаючи при цьому 67 та 76 с, тоді як осмія руда – відповідно 181 і 149 с. Фуражування гніздівель осмії рудої, при середній температурі повітря 20,6 - 26,5 ⁰С у період цвітіння люцерни першого укосу, є більш активним порівняно з осмією рогатою

6. Дикі поодинокі бджоли видів Osmia rufa і O.cornuta є запилювачами не тільки люцерни, а також помідорів в умовах теплиць і можуть бути ефективно використані методом штучного розведення в комплексному запиленні разом з сім`ями медоносних бджіл. При використанні бджіл з метою запилення помідорів в умовах закритого ґрунту обов`язковим заходом є поетапне поповнення вуликів новими партіями осмій, а сім`ї медоносних бджіл – періодично рамками з пергою (0,6 - 0,8 кг) і одночасне підгодовування їх сиропом, настояним на квітках помідорів. Палінологічний аналіз пилку показав неоднорідність видового складу „хлібця”, на який самки осмій відкладають яйця для розвитку свого потомства. В ньому виявлено пилкові зерна помідорiв, що підтверджує участь осмій у запиленні цієї культури.

7. Iнкубацiя коконiв у лабораторних умовах забезпечує виведення 85,9 % здорових комах осмії рогатої та 70 % виду осмiя руда при спiввiдношеннi самок до самцiв вiдповiдно 1:2,67 i 1:4,19. Серед коконiв, якi утворились у виводкових комірках у процесi iнкубацiї, було виявлене враження паразитами i хворобами. Для недопущення розвитку їх i втрат бiологiчного матерiалу випробувано заходи попередження.

8. Встановлено, що змiна режиму температури i термiнiв її впливу на кокони порівняно з бiологiчним циклом розвитку в природних умовах синхронізує перiод льотно-запилювальної дiяльностi бджіл з цвітінням люцерни, а також помiдорiв в умовах теплиць. Розроблений у наших дослідах спосіб регулювання температури в інкубаторах шляхом впливу на кокони тепла або охолодження є важливим елементом технології штучного вирощування диких запилювачів.

9. Найвищий економічний ефект в умовах Львівщини від запилення люцерни медоносними і дикими бджолами забезпечується при широкорядному посіві з першого укосу. Кожна витрачена гривня на запилення люцерни приносить підприємству додаткового прибутку в розмірі 16,8 грн., а при запиленні помідорів у теплицях – 13,03 гривень. Впровадження способу зберiгання i штучної інкубації коконiв сприяє створенню тимчасових i постiйних резервiв диких запилювачiв, якi разом з медоносними бджолами навколишнiх пасiк становлять цiлiсну систему вiдтворного процесу рослин у природi та набувають все більшого значення при вирощуваннi сiльськогосподарських культур.

Публікації автора:

1. Корбецька Л.А., Луців В.О. Диких бджіл треба оберігати// Сільський господар. – Львів, 1998. – № 7. – С. 26. (Дисертант виконав експериментальну частину, статистичну обробку результатів та їх аналіз).

   Корбецька Л.А., Луців В.О. Дикі поодинокі бджоли виду осмія руда на запиленні тепличних культур // Сільський господар. – Львів, 1998. – № 9. – С. 24-25. (Дисертант виконав експериментальну частину, статистичну обробку результатів та їх аналіз).

   Луців В.О. Екологія запилювачів люцерни – одне з важливих і невідкладних питань сьогодення // Сільський господар. – Львів, 1999. – № 9. – С. 10.

   Луців В.О., Корбецька Л.А. Дикі одиночні бджоли-запилювачі садів// Сільський господар. – Львів, 2000. – № 1-2. – С. 26-27. (Дисертант виконав експериментальну частину, статистичну обробку результатів та їх аналіз).

   Луців В.О. Приваблювання і розведення диких поодиноких бджіл виду Osmia rufa L., Osmia cornuta Latr., в умовах Львівської області // Науковий вісник. – ЛДАВМ ім. С.З. Гжицького, 2000. – Т. 2. – № 2. – Ч. 3. – С. 79-81.

   Корбецька Л.А., Калинович Н.О., Луців В.О., Філь І.М. Ефективність запилення помідорів в умовах закритого грунту дикими бджолами видів Osmia rufa L., Osmia cornuta Latr. // Науковий вісник. – ЛДАВМ ім. С.З. Гжицького, 2000. – Т. 2. – № 3-4. – С. 168. (Дисертант виконав експериментальну частину, статистичну обробку результатів та їх аналіз).

   Мамчак І.В., Луців В.О. Травосіяння – основна кормова база тваринництва// Сільський господар. – Львів, 2001. – № 5-6. – С. 29. (Дисертант виконав експериментальну частину, статистичну обробку результатів та їх аналіз).

   Луців В.О. Паразити, шкідники та хвороби бджіл видів Osmia rufa (осмія руда) та O. cornuta (осмія рогата) // Сільський господар. – Львів, 2002. – № 1-2. – С. 34-35.

   Луців В.О. Медоносні бджоли на люцерні // Сільський господар. – Львів, 2002. – № 5-6. – С. 27.