Рейда Кароліна Віталіївна. Виховання готовності учнів допоміжної школи до праці в системі професійно- трудового навчання: дисертація канд. пед. наук: 13.00.03 / Інститут спеціальної педагогіки АПН України. - К., 2003. : табл.
Анотація до роботи:
Рейда К.В. Виховання готовності учнів допоміжної школи до самостійної праці в системі професійно-трудового навчання.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.03 – корекційна педагогіка, Інститут спеціальної педагогіки АПН України, Київ, 2003.
Дисертація присвячена актуальній проблемі – вихованню в учнів допоміжної школи готовності до майбутньої трудової діяльності. Даються авторське визначення поняття "готовність", її складові, критерії та рівні сформованості в різних умовах навчання учнів (констатуючий та формуючий експеримент). Теоретично обґрунтовано та експериментально доведено, що готовність учнів до майбутньої праці зумовлюється як особливостями психічного розвитку, так і організацією їхнього професійно-трудового навчання. Розширення дидактичних функцій праці (навчальних, виховних, розвивальних), інтеграція позакласної та позашкільної роботи трудової спрямованості у систему професійно-трудового навчання, наближення навчальної праці до умов реального виробничого процесу, включення у трудовий процес учнів ділових, ігрових, проблемних і виробничих ситуацій забезпечує більш високий рівень сформованості їхньої професійної і особистісної готовності до майбутньої праці.
Професійно-трудове навчання в допоміжній школі розглядається як самостійний предмет, завданням якого є засвоєння загальнотрудових знань, умінь і навичок за одним з видів праці, виховання позитивного ставлення до праці, формування особистісних якостей майбутнього працівника, як важливий засіб корекції властивих розумово відсталим учням недоліків пізнавальної діяльності та емоційно-вольової сфери. Це покладає на вчителя праці велику відповідальність за організацію трудової діяльності учнів, зміст, форми і методи виховання готовності до майбутньої праці
Матеріали констатуючого експерименту показали, що розумово відсталі учні за період навчання в школі засвоюють визначені програмою техніко-технологічні відомості, оволодівають робочими навичками, інтелектуальними вміннями. Проте більшість із них мають низький та середній рівень готовності до праці (однотипність рухів, уповільненість темпу, слабкість реакцій, порушення структури навички, інертність рухів, невпевненість у собі, низький рівень виконання інтелектуального компонента тощо). Значні труднощі в учнів виникають в орієнтуванні у завданні, плануванні послідовності операцій та при оцінці результату праці. Недостатній розвиток професійних та особистісних компонентів готовності до праці зумовлює потребу проводити спеціальну корекційно-виховну роботу, спрямовану на подолання зазначених недоліків, їх профілактику.
Навчання, виховання і корекція вад розвитку учнів допоміжної школи – взаємозалежні і взаємозмінні сторони професійно-трудового навчання. Вони не розв’язуються ізольовано одна від одної. Розвиваючи під контролем учителя вміння і навички з того чи іншого технологічного процесу, ми цим самим сприяємо розвитку пізнавальної діяльності, формуємо інтерес, мотиви праці, впевненість у власних можливостях, виховуємо особистісні емоційно-вольові якості.
Результати констатуючого експерименту показали, що робота з виховання в учнів готовності до праці потребує істотного вдосконалення як щодо формування професійних компонентів (загальнотрудові уміння і навички), так і щодо виховання особистісних компонентів готовності, а також зумовили пошук педагогічних засобів інтеграції позакласної (позашкільної) суспільно корисної продуктивної праці у професійно-трудове навчання, об’єднання цих процесів у єдину педагогічну систему. Професійно-трудове навчання як навчальний предмет створює сприятливі умови для формування загальнотрудових умінь і навичок у конкретних практичних формах (заняттях у майстерні). У процесі занять учні набувають індивідуальний досвід праці. Залучення їх до позакласної гурткової, суспільно корисної продуктивної діяльності сприяє закріпленню і розширенню технологічних знань, практичних умінь і навичок, перенесенню їх у колективні форми праці, збагаченню соціального і трудового досвіду. А це, в свою чергу, стимулює розвиток активності, самостійності, дисциплінованості, мотивованості праці, формує відповідальне ставлення до трудового процесу, створює простір для розвитку індивідуальних здібностей, що й виступає в ролі формуючого і коригуючого засобу.
Ефективним засобом формування в учнів допоміжної школи готовності до праці є наближення останньої до реальних умов практичної діяльності, перетворення її з ситуації навчальної у виробничо-прикладну. Важлива передумова для цього – включення в систему професійно-трудового навчання ділових, ігрових, проблемних, виробничих ситуацій, за допомогою яких моделюється реальна трудова діяльність дорослих. Трудова діяльність у такому разі виконує важливу дидактичну функцію: учні беруть участь у прийнятті управлінських рішень, їх виконанні; встановлюють ділові взаємостосунки і взаємозв’язки з партнерами; створюється і підтримується оптимальна психологічна атмосфера; виникають і розв’язуються ситуації групової субординації; виробляється особистісне ставлення до функцій “керівник – підлеглий”. Учні невимушено вступають у взаємну залежність і відповідальність на рівні предметно-виконавської, комунікативно-управлінської, соціально-поведінкової ситуацій
Результати експериментального навчання показали, що доцільно організований процес професійно-трудового навчання, позакласна гурткова, суспільно корисна продуктивна праця забезпечують не тільки якісне засвоєння програмних знань, а й формування особистісних компонентів трудової діяльності. За додержання певних педагогічних умов і здійснення корекційного впливу на психічний розвиток учнів відбуваються помітні зрушення в пізнавальній, емоційно-вольовій сфері. Впевненість, орієнтованість, самостійність у праці досягають дедалі вищого рівня розвитку, а трудова діяльність учнів набуває усвідомленого, цілеспрямованого характеру.
Як показали результати експериментального навчання, активність, самостійність, орієнтованість, дисциплінованість учнів стають стабільними в тих випадках, коли оволодіння технологічними знаннями, операційними прийомами, уміннями і навичками відбувається усвідомлено, на доступному дітям рівні, за додержання послідовності і наступності у цій роботі. Враховуючи особливості психічного розвитку учнів, треба додержувати поетапного переходу від елементарних трудових дій до складніших, від уповільненого темпу праці до більш прискореного виконання завдань, від орієнтації в завданні, виконанні контролю за однією ознакою до здійснення цих функцій при виконанні складнішої технологічної операції. На кожному етапі професійно-трудового навчання учень повинен оволодіти тим мінімумом знань, практичних умінь і навичок, який необхідний для переходу до наступного етапу професійної підготовки. Прискорювати формування темпу й ритму трудового процесу, передчасно переходити до виконання операцій і прийомів праці за допомогою механічної обробки матеріалів, що має місце в окремих допоміжних школах, нераціонально, а то й шкідливо для майбутньої трудової діяльності учня.
Розкриті в нашому дослідженні організаційно-дидактичні та методичні аспекти проблеми виховання в учнів допоміжної школи готовності до праці не вичерпують усіх можливостей педагогічної творчості вчителя і набутого кращими допоміжними школами передового досвіду. Вони можуть творчо використовуватись у процесі розв’язання інших сторін роботи педагогічного колективу школи, спрямованих на розробку нових компонентів програм цілеспрямованого формування життєвої компетентності учнів, умов і механізмів їх впровадження в діючу систему трудового навчання, програмно-методичного забезпечення і технічного оснащення процесу навчання професій, спеціалізованого стандарту життєвої компетентності, шкали розвитку та інструментарію для оцінки рівня досягнень у вихованні в учнів готовності до життя в суспільстві.
Публікації автора:
1. Рейда К.В. Методика дослідження дидактичних основ підготовки учнів допоміжних шкіл до самостійної праці // Дефектологія. – К., 2002. – № 2. – С.32–36.
2. Рейда К.В. Єременко І.Г. Про корекційну функцію професійно-трудового навчання у допоміжній школі // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук.-метод. зб. – Вип. 4 / За ред. В.І. Бондаря, В.В. Засенко, – К., 2002. – С.42–45.
3. Рейда К.В. Готовність учнів допоміжної школи до самостійної праці // Дефектологія. – К., 2003. – № 2. – С.39–43.
4. Рейда К.В. Виховання готовності учнів допоміжної школи до самостійної праці засобами виробничого навчання // Дефектологія. – К. – 2003 – № 1. – С.45–49.
5. Рейда К.В., Бондар В.І. Вивчення досвіду роботи допоміжної школи з виховання готовності до самостійної праці // Дефектологія. – К. – 2002. – № 3. – С.5–9.
6. Рейда К.В., Скопінова Т.І. Основні принципи діяльності школи у вивченні дітей з обмеженими розумовими можливостями // Механізми та критерії діагностики психофізичного розвитку дітей в системі корекційної роботи: Наук.-метод. зб. – Дніпропетровськ, 1999. – С.44–45.
