1. Структурні зрушення доцільно визначати як зрушення в структурах складових елементів (виробництво, зайнятість, експорт) і зрушення у взаємному співвідношенні різних змінних. Основними причинами структурних зрушень можна вважати: зміну у структурі суспільних потреб; об'єктивний розвиток структури виробництва, який визначається змінами в техніці й технології, де ключову роль відіграє НТП та НДДКР; зміну норм прибутковості різних галузей, яка призводить до того, що основні фактори перетікають у галузі з найбільшою нормою прибутковості; поглиблення розподілу праці і її подальшу спеціалізацію; зміни в відносинах власності на засоби виробництва. Спрямування та інтенсивність структурних зрушень залежать від об'єктивних можливостей регіону або країни і мети, яка лежить в основі структурної політики. 2. На сучасному етапі існує значний взаємозв'язок між структурними зрушеннями в економіці і діяльністю ТНК. Цей взаємозв'язок виражений у визначальній дії ТНК з точки зору розвитку тих чи інших галузей в різних регіонах і країнах. Розвинуті країни, на які припадає в середньому 80% руху світового капіталу, здійснюючи взаємне інвестування, вкладають інвестиції в основному у високотехнологічні і наукомісткі галузі та у сферу послуг. Це призводить до того, що на світовому рівні спостерігається орієнтація ПІІ на галузі високих технологій та третинний сектор. ТНК розвинутих країн виносять за кордон традиційні, трудомісткі, екологічно небезпечні галузі, залишаючи на території своїх країн галузі у більшому ступені орієнтовані на високі технології, науковий внесок і постіндустріальне суспільство. Таким чином, ТНК впливають не тільки на структуру економіки країн-реципієнтів, але й країн-донорів. Останнім часом основним фактором росту прямих інвестицій ТНК стають транскордонні злиття й поглинання (ЗіП). Наш аналіз засвідчує, що структурна динаміка ЗіП співпадає з динамікою структури світової економіки. 3. На сучасному етапі країни ЦСЄ збільшують свою частку в отриманні світових капіталовкладень, але їх потенціал у залученні інвестицій і використанні поглинальної можливості використовується ще не повністю. Спираючись на результати нашого аналізу, можна говорити про те, що існує тенденція до збільшення поглинальної можливості країн регіону і ступеня її використання. Звідси: можна очікувати збільшення ступеня впливу ПІІ на структуру економіки країн ЦСЄ. ТНК сприяють виходу галузей з кризового стану, створенню нових виробництв, нових спеціальностей і навіть нових галузей, які раніше не існували в країнах-реципієнтах. 4. На основі розрахунків автора в роботі доведено, що протягом 90-х рр. в країнах ЦСЄ існувала об’єктивна необхідність структурних зрушень, а також існує об’єктивна необхідність їх продовження. З аналізу розрахованих автором показників зроблено такі висновки: а) намітилась тенденція до зближення галузевої структури промислового виробництва країн ЦСЄ між собою; б) намітилась тенденція до зближення структури економік країн ЦСЄ зі структурою економік європейських країн; в) найбільші темпи скорочення частки промислового сектора в загальному ВВП притаманні тим країнам, в яких спочатку частка цього сектора була вищою, а найбільші темпи збільшення частки сектора послуг притаманні тим країнам, в яких спершу частка цього сектора була нижчою, що свідчить про об’єктивність тенденцій; г) посилився інноваційний потенціал країн регіону та розвиток наукомістких, техномістких, інноваційних виробництв; д) спостерігається скорочення частки традиційних галузей економіки, скорочення значення ресурсомістких, матеріаломістких, фондомістких, екологічно небезпечних, неефективних галузей, скорочення значення сектора сільського господарства країн регіону, скорочення питомої ваги промислового сектора в структурі економіки, збільшення частки сфери послуг у загальному ВВП; е) в досліджуваний період в країнах ЦСЄ спостерігалася невідповідність між інтенсивністю міжгалузевих структурних зрушень результативних показників (структура товарної продукції) та факторних показників (структура виробничого персоналу, структура вартості основних виробничих фондів). 5. На основі порівняльного аналізу кількох країн показано, що інвестиції ТНК мали позитивний вплив на автомобільну промисловість, харчову промисловість, галузь телекомунікацій, галузь програмного забезпечення. 6. На основі регресійно-кореляційного аналізу встановлено: в Чехії відчутного впливу зазнають: загальний ВВП країни, загальна зайнятість, загальний обсяг експорту, зайнятість виробничого сектора Чехії, обсяг експорту галузі машин та устаткування, ВВП сфери послуг, ВВП галузі будівництва, ВВП сфери фінансів, зайнятість в сфері послуг, зайнятість в сфері фінансів. В Болгарії відчутного впливу зазнають: загальна додана вартість країни, додана вартість промисловості, додана вартість галузі торгівлі, додана вартість галузі фінансів, додана вартість галузі транспорту, додана вартість галузі будівництва. Застосування методів математичного моделювання не дає чітких результатів та не дозволяє простежити вплив ПІІ на такі сектори та галузі економіки Чехії, як ВВП виробничого сектора, частка виробничого сектора, частка зайнятості у виробничому секторі, обсяг експорту хімічної промисловості, та на додану вартість таких секторів та галузей економіки Болгарії, як сектор послуг країни, галузь готелів та ресторанів, галузь телекомунікацій. 7. На основі логіко-теоретичного аналізу та розрахунку коефіцієнтів структурних зрушень встановлено, що в Польщі впливу ПІІ зазнають галузь фінансів, транспорту, нерухомості, торгівлі (до 1997 р.). 8. До галузей, які не зазнають впливу ПІІ в жодній з досліджуваних країн, належать – комунальні, соціальні, індивідуальні послуги, електро-, газо-, водопостачання, громадська адміністрація і оборона, охорона здоров’я. 9. Вплив інвестицій ТНК на структурні зрушення в більш розвинутих країнах ЦСЄ є більш виразним, його прояви носять більш постійний рівномірний характер, в більшій кількості випадків може бути визначена найбільш адекватна функція регресії для описання кожної ситуації (встановлено на прикладі Чехії). Вплив інвестицій ТНК на структурні зрушення в менш розвинутих країнах ЦСЄ є відчутним і статистично значним в меншій кількості галузей, в багатьох випадках цей вплив простежити важко та важко визначити рівняння регресії, що адекватно описує кожну ситуацію з урахуванням різних часових лагів (встановлено на прикладі Болгарії). 10. На сучасному етапі Україна активно включається в процеси глобалізації, транснаціоналізації і розподілу міжнародних інвестицій. Але, незважаючи на позитивну динаміку припливу ПІІ в країну, обсяг інвестицій ще не є достатнім для забезпечення ефективної перебудови господарства. Основні обсяги ПІІ спрямовані в галузь харчової промисловості, торгівлі, фінансів, машинобудування, транспорту; порівняно з початком перехідного періоду спостерігаються позитивні зрушення в галузевому розподілі ПІІ. 11. Структурні зрушення в Україні відбуваються в тих же напрямах, що й структурні зрушення в економіках країн Західної Європи, проте фактором, супутнім перетворенням наприкінці ХХ століття, було скорочення реальних показників виробництва товарів і послуг. Як і в більшості країн ЦСЄ, в Україні спостерігається невідповідність в інтенсивності структурних зрушень у факторних та результативних показниках. Після 2000 р. спостерігається інтенсифікація структурних зрушень, і в 2002-2004 рр. простежується збільшення макроекономічних показників економіки України, що робить необхідним продовження дослідження, проведеного в дисертації. 12. Вплив ПІІ на економіку України можна класифікувати в більшості випадків як нейтралізуючий та в деяких випадках як стабілізуючий. Лінійні функції регресії свідчать про обернено пропорційний зв’язок між припливом ПІІ та доданою вартістю, що віддзеркалює стрибкоподібність та загальну від’ємну динаміку рядів досліджуваних результативних показників за досліджуваний період. Для деяких галузей економіки України для кожного часового лагу адекватними є різні рівняння регресії, це свідчить про те, що вплив ПІІ на економіку України є нерівномірним та непостійним за своїм проявом у часі. Таким чином, визначального впливу інвестицій транснаціональних корпорацій на структурні зрушення економіки України в досліджуваний період не спостерігається, основною причиною чого є недостатні сукупні обсяги залучених інвестицій. 13. В Одеському регіоні ПІІ мають нейтралізуючий та в деяких випадках стабілізуючий вплив на розвиток економіки регіону. Впливу ПІІ зазнають саме ті галузі, в які надходять інвестицій в найбільшому масштабі. Кошти вкладаються насамперед у найвигідніші й найрентабельніші проекти, що зумовлено потенціалом конкретних галузей, таких як: торгівля, транспорт й зв’язок, харчова промисловість, нафтопереробка, машинобудування й металообробка. |
