Анотація до роботи:

Риган М.М. Вплив глюкокортикоїдів та антигомотоксичних препаратів на суглобовий хрящ при його механічному пошкодженні у спортсменів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.21 – травматологія та ортопедія. - Інститут травматології та ортопедії АМН України, Київ, 2006 рік.

Дисертаційна робота містить нове рішення питань впливу глюкортикоїдів та антигомотоксичних препаратів на суглобовий хрящ при його гострому трансхондріальному механічному пошкодженні. Вперше в експерименті на щурах доведено, що одноразове внутрішньосуглобове введення флостерону (КС – кортикостероїда) призводить до зменшення кількості синовіальної рідини та посттравматичного запалення, активації розвитку в регенераті фіброзної сполучної тканини та диференціювання остеогенних у хрящоподібні клітини. Дво- та триразове внутрішньосуглобове введення флостерону суттєво порушує хондрогенез у хрящовій частині дефекту, негативно впливає на структурно-функціональний стан суглобового хряща, сприяючи прогресуванню дистрофічних та некротичних змін, які супроводжувались розволокненням, узурацією та руйнуванням суглобового хряща, що призводило до розвитку остеоартрозу.

Шести- та десятиразове внутрішньосуглобове введення антигомотоксичного препарату Цель-Т в експерименті в ранні строки трансхондріального пошкодження суглобового хряща викликає гальмування розвитку дегенеративно-дистрофічного процесу та позитивно впливає на формування хондроїдної тканини в дефекті суглобового хряща.

В умовах клініки обстежено 37 спортсменів, у яких вивчена клінічна симптоматика та результати проведеної низки інструментальних методів – рентгенографія, МРТ, сонографія та артрографія.

Дані досліджень відзначили низькі діагностичні можливості клінічного обстеження, а також рентгенографії; МРТ дозволяє об’єктивно візуалізувати пошкодження суглобового хряща, але більше у застарілих та хронічних випадках. Найбільш ефективними виявилися артросонографія і, особливо, артроскопія, яку слід виконувати в кожному випадку, де є підозра на пошкоджений суглобовий хрящ.

На підставі проведеного експериментально-клінічного дослідження розроблена методика лікування пошкоджень суглобового хряща, яка в найближчий час дала 90,9%, а у віддалений термін – 89,2% позитивних результатів.

В роботі шляхом експериментального вивчення впливу кортикостероїдів і антигомотоксичних препаратів на структурно-функціональний стан суглобового хряща та кісткової тканини, систематизації клінічних проявів, встановлення достовірних сонографічних і артроскопічних ознак, обґрунтування, розробка та впровадження консервативної методики, вирішено актуальне медичне питання діагностики та лікування гострих трансхондріальних пошкоджень суглобового хряща у спортсменів.

1. Трансхондріальне пошкодження суглобового хряща, як правило, не закінчується повним відновленням його структурно-функціональної організації. Кістково-хрящовий дефект у пізні строки спостереження набуває характеру фіброзно-сполучної тканини з формуванням маленьких ділянок хондроїдної. Суглобовий хрящ поза межами дефекту піддавався дистрофічним та некротичним змінам, які слід кваліфікувати, як типову картину остеоартрозу.

2. Шести- та десятиразове внутрішньосуглобове введення препарату Цель-Т в експерименті у ранні строки трансхондріального пошкодження суглобового хряща колінного суглоба викликає гальмування розвитку дегенеративно-дистрофічного процесу та позитивно впливає на формування хондроїдної тканини в дефекті суглобового хряща. У результаті гістоморфологічних досліджень доведено, що у тварин, які отримували Цель-Т в дозі 0,1 мл з триденною перервою між ін’єкціями, встановлено сповільнення розвитку дегенеративно-дистрофічного процесу і формування хондроцитів при шести та десятиразовому введенні препарату.

3. Одноразове внутрішньосуглобове введення препарату флостерон в дозі 1 мл при гострому механічному трансхондріальному пошкодженні суглобового хряща призводить до зменшення кількості синовіальної рідини та післятравматичного запалення, сповільненого формування ендостального регенерату в кістково-хрящовому дефекті, диференціації остеогенних клітин у хрящоподібні, активації розвитку в регенераті фіброзної сполучної тканини.

4. Дво- та триразове введення флостерону суттєво порушує хондрогенез у хрящовій частині дефекту, негативно впливає на структурно-функціональний стан суглобового хряща, сприяючи прогресуванню дистрофічних та некротичних змін, які супроводжувались розволокненням, узурацією та руйнуванням суглобового хряща. У субхондріальній частині кістково-хрящового дефекту вплив флостерону проявлявся гальмуванням процесу ендостального остеогенезу та посиленням резорбції субхондріальної кісткової тканини.

5. Найбільш вірогідно доведеним критерієм стану структурної організації суглобового хряща на ранніх стадіях пошкодження є його товщина, яка чітко оцінюється з допомогою артросонографічного дослідження. Артроскопія забезпечує найбільш широку і достовірну діагностику пошкоджень суглобового хряща на всіх стадіях, враховуючи об’єктивну візуалізацію не тільки розмірів і локалізації, але й зміни кольору, блиску, напруження та можливість перевірки зондом глибини ушкодження. Все це дає можливість динамічного спостереження, тобто контролю в умовах реального часу.

6. Результати експериментальних досліджень та клінічні спостереження дали підставу удосконалити обґрунтовану методику консервативного лікування гострих трансхондріальних механічних пошкоджень суглобового хряща у спортсменів, яка на фоні розвантаження суглоба полягає в одноразовому внутрішньосуглобовому введенню 1 мл флостерону, з наступної доби 2 мл Цель-Т двічі на тиждень протягом місяця, протинабрякової, протизапальної терапії, терапії, яка покращує мікроциркуляцію, фізичних методів, масаж, ЛФК, що дозволило одержати в найближчі терміни 90,9 % позитивних, а у віддаленні – 89,2 % результатів.