Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Історичні науки / Історія України


Логвіна Валентина Львівна. Володимир Січинський в науковому, громадському і освітянському житті України та української еміграції (перші десятиріччя - початок 60-х рр. XX ст.) : дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Кам'янець-Подільський держ. ун-т. — Кам'янець-Подільський, 2006. — 229арк. — Бібліогр.: арк. 173-229.



Анотація до роботи:

Логвіна В.Л. Володимир Січинський в науковому, громадському і освітянському житті України та української еміграції (перші десятиріччя – початок 60-х рр. ХХ ст.). Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – Історія України. – Кам’янець-Подільський державний університет. – Кам’янець-Подільський, 2006.

На основі аналізу архівних документів, мемуарів, матеріалів періодичних видань, творчої спадщини, вітчизняної та зарубіжної історіографії у дисертації в контексті українського національного відродження досліджено життєвий і творчий шлях діяча визвольних змагань 1917-1920 рр. в Україні та українській еміграції 1920 – початку 1960-х рр., вченого історика, мистецтвознавця, архітектора, художника-графіка, педагога Володимира Юхимовича Січинського (1894-1962). Простежено вплив М. Грушевського на формування його наукового світогляду. З’ясовано, що всі праці В. Січинського досліджують і популяризують у світі маловідомі аспекти історії України, національні традиції в різних галузях мистецтва, архітектури, освіти. Визначено місце творчого доробку в сучасній українській історичній науці й обґрунтовано наукову реабілітацію вченого для прийдешніх поколінь.

У висновках відзначено, що дослідження є першою спробою в сучасній українській історичній науці узагальнити і об’єктивно оцінити діяльність й творчу спадщину В. Січинського, який присвятив себе ґрунтовному вивченню найважливіших аспектів історії та культури України та її популяризації у світі, виступив подвижником національно-культурного відродження на Батьківщині та еміграції у ХХ ст.

Аналіз життєвого шляху вченого дав підстави виокремити основні періоди його діяльності і визначити, що на першому "кам’янецькому" етапі відбулося фізичне та духовне культурне зростання майбутнього митця. Основним змістом другого або "петербурзького" періоду виступило формування В. Січинського як високопрофесійного фахівця в галузі архітектури і мистецтвознавства. Визначальним у "київському" періоді стала кристалізація активної громадянської позиції та національної самосвідомості видатного українця. Під час другого "кам’янецького" періоду почали виявлятися його педагогічні, організаторські та наукові здібності. У "львівську" добу діяльність В. Січинського визначалася передусім освітньо-організаційним і мистецьким змістом. У найбільшому за часом "празькому" періоді розкрився неперевершений талант архітектора, мистецтвознавця, історика, невтомного дослідника і захисника української національної культури. Тут відбулося громадське визнання результатів творчої, історико-культурної праці українського діяча. В цей час В. Січинський пережив всю складність і трагізм Другої світової війни та німецько-фашистського режиму. Найбільш яскравий з точки зору архітектурної, мистецтвознавчої, наукової діяльності та популяризації української національної культури виявився для В. Січинського останній, "американський" період, під час якого він здобув міжнародне визнання у наукових і мистецьких колах.

Беручи діяльну участь у подіях Української національно-демократичної революції 1917-1920 рр., гідно представляючи її народам Західної Європи під час турне української хорової капели у 1919-1920 рр., відзначаючись активністю в роботі наукових, освітянських і громадських товариств, організацій та установ української еміграції 1920-х – початку 60-х рр., визнаючи за кордоном до кінця своїх днів лише паспорт Української Народної Республіки, В. Січинський став відомим громадським діячем, гідним патріотом свої Батьківщини.

Створивши унікальну археографічну працю „Чужинці про Україну” (1938), монографії „Іван Мазепа – людина і меценат”, "Роксоляна", "Назва України", "Український тризуб і прапор" та інші історичні публікації, втілюючи в них ідеї національного відродження, концепцію викладу вітчизняної історії України М. Грушевського, В. Січинський посів місце відомого українського вченого-історика, творчий доробок якого сьогодні займає вагоме місце в історичній науці.

Здійснивши численні видання книг і статей з історії та культури міст і сіл, замків, храмів, окремих регіонів України, Словаччини, В. Січинський виступив як один з фундаторів українського історичного краєзнавства, яке нічого не мало спільного із заполітизованим краєзнавством тоталітарного режиму на Батьківщині у 20-ті – 80-ті рр. ХХ ст. Демократичні засади, виключно об’єктивний підхід до вивчення та висвітлення минулого, обгрунтованість і виваженість висновків й оцінок регіональних досліджень ученого зберегли свою актуальність і впроваджуються в практику нинішнього українського історичного краєзнавства, в діяльність академічних установ, освітніх закладів та Всеукраїнської спілки краєзнавців.

Численні праці В. Січинського присвячені дослідженню і описам українських народних звичаїв, традицій і обрядів, народних промислів і ремесел, іншим аспектам побуту та праці міського і сільського населення різних куточків України, насамперед, Карпатського регіону і рідного Поділля. При цьому його народознавчі праці пронизані ідеєю єдиного національного менталітету і культури народу всіх історико-етнографічних земель України, як головного чинника побудови незалежної соборної держави на великому територіальному просторі. Тому етнографічні дослідження і видання стали суттєвим вартісним внеском у сучасне українське народознавство, а діяльність В. Січинського в цій царині сформувала його як визначного українського вченого-етнолога.

Як видатний учений-мистецтвознавець, В. Січинський написав і видав кілька сотень узагальнюючих синтетичних праць з історії українського мистецтва, про сучасну українську графіку, орнаментику, художню кераміку, скло й інші народні ремесла; ввів у науку галузь українське ужиткове мистецтво. Мистецтвознавчі праці вченого – це справжня енциклопедія сучасної української культури і духовності.

Своїми архітектурними і мистецтвознавчими дослідженнями В. Січинський відкрив усьому світові дерев’яне і муроване церквне зодчество, світську архітектуру в українському національному контексті, в чому полягає чи не найбільша його заслуга.

В.Січинський увійшов в історію вітчизняної культури створеними в українському стилі у місті Михайлівці найбільшого храму східного обряду в Карпатському регіоні – Церкви св. Духа, у Нижньому Комарнику - дерев’яної Церкви Св. Покрови Богородиці, визнаної пам’ятки національної культури Словаччини, низки церков у Галичині, Югославії, США, Канаді та Бразилії. Високопрофесійний і самобутній архітектор України, невтомно поширював, втілював і розвивав у світі ідеї, принципи і стилі національного українського зодчества.

Постійно працюючи вчителем, доцентом, професором на ниві освіти, викладаючи тільки в українських школах, гімназіях та вищих навчальних закладах історію і краєзнавство України, всесвітнє і українське мистецтво, створюючи з цих дисциплін навчальні програми, посібники та науково-педагогічну літературу, закладаючи в них демократичні засади освіти, В. Січинський сформувався як педагог-новатор, невтомний будівничий української національної освіти.

В. Січинському належить почесне місце в історії української науки і культури ХХ ст. Тому його ім’я має назавжди зайняти достойне місце в довідкових і енциклопедичних виданнях, у подальших наукових дослідженнях. Настав час здійснити упорядкування і видання вибраних творів ученого, провести вшанування пам’ятних місць в Україні і за кордоном, пов’язаних із його життям і творчістю.

Публікації автора:

1. Логвіна В.Л. Володимир Січинський – історик, мистецтвознавець, архітектор (До 110-річчя від дня народження) //ІІ Міжнародний конгрес українських істориків „Українська історична наука на сучасному етапі розвитку”. Кам’янець-Подільський, 17-19 вересня 2003 р. Доповіді та повідомлення. – Кам’янець-Подільський; Київ; Нью-Йорк; Острог: Вид-во НаУОА, 2005. – Т. І. – С. 313-318.

2. Логвіна В.Л. Володимир Січинський – дослідник середньовічної історії України //Володимир Січинський – історик, мистецтвознавець, архітектор і педагог України і української діаспори (До 110-річчя видатного українського вченого): Збірник наукових праць за підсумками Міжнародного наукового симпозіуму (5-6 липня 2004). – Кам’янець-Подільський: КПДУ, інформ.-вид. від., 2005. - С. 36-43.

3. Логвіна В.Л.Творча спадщина Володимира Січинського: бібліографія проблеми //Володимир Січинський – історик, мистецтвознавець, архітектор і педагог України і української діаспори (До 110-річчя видатного українського вченого): Збірник наукових праць за підсумками Міжнародного наукового симпозіуму. – Кам’янець-Подільський, 2005. - С. 94-107 (співавтор А.М. Трембіцький, авт. 50%).

4. Логвіна В.Л. Володимир Січинський – зодчий української архітектури //Наукові праці Кам’янець-Подільського державного університету: Історичні науки. – Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2005. – Т. 15. – С. 430-437.

5. Логвіна В.Л. В. Січинський – дослідник історії українського мистецтва //Студії Кам’янець-Подільського Центру дослідження історії Поділля /Відп. ред. проф. Баженов Л.В. – Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2005. – Т. 1. – С. 465-470.

6. Логвіна В.Л. Кам’янецький період Володимира Січинського //Кам’янець-Подільський у контексті українсько-європейських зв’язків: історія і сучасність: Збірник наукових праць за підсумками Другої Міжнародної науково-практичної конференції. – Кам’янець-Подільський: КПДУ, інформ.вид.від., 2005. – С. 200-203.

7. Логвіна В.Л. Володимир Січинський – історик української культури //Наукові праці Кам’янець-Подільського державного університету: Збірник за підсумками звітної наукової конференції викладачів і аспірантів 7-8 квітня 2004 року. – Вип. 3. У 3-х томах. – Кам’янець-Подільський: КПДУ, інформ.-вид.від., 2004. – Т. 1. – С. 69-71.

8. Логвіна В.Л. В. Січинський – історик України //Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія. Збірник наукових праць. – Вінниця, 2004. – Вип. VII. – С. 49-53.

9. Логвіна В.Л. Кам’янецькі періоди життя Володимира Січинського //Кам’янець-Подільський у контексті українсько-європейських зв’язків: історія і сучасність: Збірник наукових праць Міжнародної наукової конференції. – Кам’янець-Подільський: КПДУ, інформ.вид.від., 2004. – С. 144-146.

10. Логвіна В.Л. Збірка В. Січинського „Чужинці про Україну” – важливе джерело для вивчення середньовічної та нової історії України //Наукові праці Кам’янець-Подільського державного університету: Історичні науки. – Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2004. – Т. 12. – С. 464-472.

11. Логвіна В.Л. Михайло Грушевський і Євтим Сіцінський на шляху співпраці //Юхим Сіцінський в історії та культурі Поділля: Збірник наукових праць за підсумками Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Кам’янець-Подільський: КПДУ, інформ.-вид.від., 2004. – С. 85-90.

12. Логвіна В.Л. М.С. Грушевський, Є.Й. Сіцінський та В.Ю. Січинський: перехрестя долі //Освіта, наука і культура на Поділлі: Збірник наукових праць. – Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2003. – Т. 3. – С. 178-183.

13. Логвіна В.Л. До історії створення нарису історії міст і сіл Подільської губернії //Питання історії України: Збірник наукових статей [Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича]. – Чернівці: Зелена Буковина, 2003. – Т. 6. – С. 332-334.

14. Логвіна В.Л. Міжнародний науковий симпозіум „Володимир Січинський – вчений історик, архітектор, мистецтвознавець і педагог України і української діаспори” //Хмельниччина; Дивокрай: Всеукраїнський науково-краєзнавчий збірник. - Хмельницький, 2004. - № 1-2. – С. 108-109.