Анотація до роботи:
Гаюк І.Я. Вірменська Апостольська Церква як специфічний феномен християнського світу. Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за фахом 09.00.11 – релігієзнавство. Інститут філософії імені Г.С.Сковороди НАН України (Відділення релігієзнавства). – Київ, 2003. У дисертації проведено історіософський аналіз формування етноконфесійної специфіки Вірменського християнства у поєднанні з історичною ретроспекцією становлення та закономірної трансформації Вірменської Церкви в умовах української діаспори. Концептуально новий погляд на феномен монофізитства, що становить догматичну базу Вірменської Апостольської та інших Давньосхідних Церков у поєднанні з аналізом розвитку християнства періоду Вселенських соборів, показав доцільність розгляду монофізитства, несторіанства й інших догматичних рухів як один із проявів активізації процесу етнорелегієгенезу, що охопив у ІІІ-IV ст. східні провінції Римської імперії. Характерною ознакою цього процесу було утворення нових етнічних спільнот на базі єдності віросповідання. Поява нових течій, напрямків, Церков була і є закономірним наслідком розвитку загальнохристиянської системи через природне ускладнення структури внаслідок утворення та розвитку чисельних взаємопов’язаних автономних її складових. Це і стало причиною першого великого структурного поділу загальнохристиянської цілісності і виділення з неї Несторіанської й Монофізитських Давньосхідних Церков, що з точки зору етноконфесійної є національними автокефальними Церквами вірмен, сирійців, коптів, ефіопів тощо. Для цих народів саме монофізитський тип християнства став основою для формування нової етнічної домінанти. Окрім цього, формування характерних рис та онаціональнення Вірменської Церкви відбувалися внаслідок етноконфесійного синкретизму християнства та зороастризму. |
