У висновках викладено основні питання дослідження. Відзначена унікальність мистецької вартості доробку В.Барвінського, як першого з професійних галицьких композиторів, у творчості якого камерно-інструментальним, і зокрема, віолончельним жанрам приділялась основна увага. Розглянуто подальший розвиток як жанру віолончельної музики в Україні, так і віолончельного виконавства. В процесі аналізу віолончельних та камерних творів помітно, що композитор прагнув зберегти доступність для вихованої на аматорських традиціях галицької аудиторії і, водночас, осягнути новий якісно-фаховий рівень композиторської майстерності. Застосувавши його на яскравому національному матеріалі, він усвідомлено зважується на пошуки гнучкої рівноваги модерних виразових засобів і технічних прийомів та визначеної фольклорної жанровості, музичної мови, формотворчих чинників. Помірковано-новаторські, неоромантичні за стилістикою, лірико-пісенні за жанровим скеруванням твори мистця являють собою перші, проте високохудожні професійні зразки численних жанрових різновидів віолончельної сольної й ансамблевої музики, що сформувалась як органічний синтез європейських та національних традицій і засобів виразовості. У процесі дослідження проаналізовано складні історичні умови в яких довелось творити композитору. На прикладі аналізу розвитку віолончельної та камерної музики у європейському та українському музичному мистецтві стає очевидним, що політичні катаклізми привели до штучного призупинення розвитку прогресивних тенденцій культурних процесів 20-30-х рр. на галицьких землях. Незважаючи на ту прогалину в українській культурі, яка утворилась через репресії, знищення нот, заборону виконувати певні твори і, як наслідок, еміграцію ряду композиторів, в процесі дослідження прослідковано продовження досягнень В.Барвінського у камерно-ансамблевій та віолончельній музиці у творчості представників львівської композиторської школи кількох генерацій. В результаті докладного розгляду активної діяльності Василя Барвінського, як музичного критика, директора Вищого музичного інституту ім. М.В.Лисенка, організатора музичного життя краю, громадського діяча, а також блискучого ансамбліста, спеціальним його здобутком слід вважати запровадження традиції спеціалізованих концертів камерної музики, зміни в характері побудови програм, пропаганду і популяризацію музичних творів українських авторів, свідому установку у його власній мистецькій діяльності та роботі його учнів і соратників по СУПроМу на створення художньо-вартісного високопрофесійного національного віолончельного та камерного концертного репертуару. З метою дослідження розвитку досягнень композитора описано діяльність віолончельної кафедри та кафедри камерного ансамблю ЛДМА ім. Лисенка; адже саме В.Барвінським були написані перші високопрофесійні зразки камерних ансамблів, його власною творчістю та під його проводом було закладено основи українського віолончельного навчального репертуару, внесено істотні якісні зміни в традицію українського концертного камерно-ансамблевого виконавства в Галичині і стан віолончельної педагогіки у Вищому музичному інституті ім.М.Лисенка. У даній роботі: 1) Вперше опрацьовано отриманий від Стефанії Павлишин рукопис віолончельного концерту В.Барвінського, написаного ним у таборі в Мордовії у період між 1949 та 1958 роками. Рукопис був переданий Дарією Гординською-Каранович з Нью-Йорку. 2) Розглянуто віолончельну творчість композитора в контексті європейської віолончельної музики того часу, здійснено докладний аналіз усіх творів для віолончелі різних жанрів та віолончельних ансамблів В. Барвінського з точки зору стилістики, принципів формотворення, засобів виразності з позиції взаємопоєднання європейських та галицьких традицій музичного мистецтва, визначене їх місце в українській віолончельній музиці; 3) Охарактеризовано особливості гастрольно-концертної практики Галичини вказаного періоду, а також вплив концертної діяльності В.Барвінського та Б.Бережницького на становлення і розвиток віолончельного і камерно-ансамблевого виконавства початку ХХст. 4) здійснено аналіз галицької віолончельної традиції та жанрів камерної музики; особливостей концертного життя та музичної освіти на зламі ХІХ-ХХст; 5) досліджено засади становлення і розвитку фахового викладання віолончелі в українських навчальних закладах Галичини, окреслено вплив В.Барвінського на становлення професіоналізації музичної освіти і створення національного педагогічного репертуару; На подальшу розробку заслуговують: 1) окремий розгляд еволюції та особливостей жанру українського віолончельного концерту; 2) більш детальне вивчення творчої діяльності віолончеліста Б. Бережницького; 3) дослідження спадкоємності творчих засад, громадянської позиції, педагогічної та гастрольної діяльності учнів - послідовників В.Барвінського, їх вплив на розвиток мистецьких процесів в українській музиці та на творчість мистців молодших генерацій; 4) вивчення подальшого розвитку фахового викладання віолончелі у вищих музичних навчальних закладах Галичини (зокрема у ВМІ ім. Лисенка - ЛДК ім. М.В.Лисенка - ЛДМА ім. М.В.Лисенка) і України в цілому; 5) розгляд осягнень представників віолончельного сольного та ансамблевого виконавства і педагогіки у роботі окремих навчальних закладів кафедр та у персоналіях. Дослідження завершує список використаних джерел. Додаток А Рис.А.1 Копія обкладинки опублікованих у 1973 році варіацій на українську тему Василя Барвінського. Рис.А.2 Копія рукопису віолончельного концерту Василя Барвінського, написаного на засланні в Мордовії, в селищі Потьма в період між 1953 та 1958 роками. Додаток Б Рис.Б.1 Богдан Бережницький та Василь Барвінський. Фото 1920-х років. | 