Анотація до роботи:

Мангуренко О.І. Відновлення біологічної стійкості організму при опіковій хворобі. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.30 – анестезіологія та інтенсивна терапія. – Дніпропетровська державна медична академія, Дніпропетровськ, 2008.

Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуального питання сучасної медицини – анестезіолого-реанімаційному забезпеченню постраждалих на опікову хворобу. На основі енергобіометричного моніторингу (статусметрії) визначено види порушення біостійкості - стресбіопошкодження та стресбіозруйнування - у 103 опечених в гострому періоді тяжкої та вкрай тяжкої опікової хвороби та встановлено їх характеристики. Приведені переваги використання при стресбіопошкодженні технології енергоресуститації мікроциркуляторно-мітохондріальної недостатності. При стресбіозруйнуванні біостійкість відновлювали технологією статускорекції. Доведено, що використання інтеграційної протиопікової терапії дозволяє підвищити адекватність тотального внутрішньовенного наркозу у тяжкоопечених.

Використання запропонованої тактики інтеграційної протиопікової терапії дозволяє уникнути летальності при стресбіопошкодженні і понизити летальність порівняно з традиційною інтенсивною терапією при стресбіоруйнуванні на 31,5 %.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної наукової задачі – інтенсивної терапії та анестезіологічного забезпечення ранніх оперативних втручань при опіковій хворобі, що дозволило розробити новий концептуальний підхід до відновлення біологічної стійкості організму тяжкоопечених.

1. При тяжкій і вкрай тяжкій опіковій хворобі (індекс тяжкості ураження більший за 60 од.) за біоенергетичним моніторингом мають місце 2 види порушення біостійкості: стресбіопошкодження (індекс тяжкості ураження (90±4) од.) та стресбіозруйнування (індекс тяжкості ураження (156±7) од.). Основним фактором, що визначає характер біостійкості і ефективність протиопікової інтенсивної терапії, є зниження біологічної дискретності, яка обумовлює рівень енергопродукції в організмі та його кисневу забезпеченість.

2. Підвищення біостійкості тяжкоопечених забезпечує дискретне здійснення під енергобіомоніторингом (статусметрією) корекції коронарної гіпоперфузії, блокади мікроциркуляції, профілактики гіпо-/реперфузійних ушкоджень динамічним забезпеченням оксигенпротективного рівня артеріального тиску і напруженого об’єму крові з еферентним та/або аферентним дренуванням мікроциркуляції.

3. Стресбіопошкодження виникає при тяжкій опіковій хворобі (індекс тяжкості ураження дорівнює (90±4) од.) і характеризується зниженням біостійкості до (41±8) % та підвищенням клінічного індексу тяжкості статусу до (30±4) % внаслідок зворотної недостатності структурно-функціональної єдності та зниження доставки кисню до (488±35) мл/(хвм²), зворотної недостатності енергопродукції та зниження споживання кисню до (108±7) мл/(хвм²), що відбувалося внаслідок зменшення серцевого індексу – до (2,44±0,18) л/(хвм²), коефіцієнту кардіодинаміки – до (0,48±0,04) ум. од., квантового біоциклу – до (0,59±0,02) с та підвищення показника транскапілярного обміну до (5,49±0,22) ум. од. за рахунок виходу плазми в інтерстицій.

Для відновлення біостійкості і створення умов для виконання ранніх некректомій у хворих із стресбіопошкодженням доречно застосовувати енергоресуститацію мікроциркуляторно-мітохондріальних порушень, що дозволяє за рахунок інтенсифікації системної гемодинаміки та мікроциркуляції впродовж доби підвищити енергопродукцію та споживання кисню на 38 %, серцевий індекс на 44 % та забезпечити на шосту добу перевершення рівня біостійкості на 15 %, ніж при стандартному лікуванні.

4. Стресбіозруйнування біостійкості виникає при вкрай тяжкій опіковій хворобі (індекс тяжкості ураження дорівнює (156±7) од.), характеризується зниженням біостійкості до (12±3) % та підвищенням клінічного індексу тяжкості статусу до (43±3) % внаслідок торпідної недостатності енергопродукції і зменшення споживання кисню – до (86±5) мл/(хвм²), оборотної недостатності структурно-функціональної єдності і зменшення доставки кисню до (380±24) мл/(хвм²), що відбувалося через зниження: серцевого індексу до (1,86±0,13) л/(хвм²), коефіцієнту кардіодинаміки – до (0,35±0,02) ум. од., квантового біоциклу – до (0,54±0,01) с та підвищення показника транскапілярного обміну до (5,70±0,29) ум. од., яке свідчить про блокаду мікроциркуляції.

При стресбіозруйнуванні біостійкість організму тяжкоопечених доречно відновлювати технологією статускорекції, яка дозволяє впродовж однієї доби внаслідок інтенсифікації системної гемодинаміки та зменшення блокади мікроциркуляції підвищити енергопродукцію та споживання кисню на 47 %, серцевий індекс – на 58 %, створюючи умови для здійснення ранніх некректомій, а на шосту добу забезпечити рівень біостійкості в 2 рази більший, ніж без статускорекції.

5. Використання енергоресуститації при мікроциркуляторно-мітохондріальній недостатності у хворих з опіковим стресбіопошкодженням підвищує адекватність анестезії при проведенні ранньої некректомії і дозволяє при використанні тотального внутрішньовенного наркозу зберегти рівень біостійкості на 9 % більший, ніж у тяжкоопечених з проведенням стандартної інтенсивної терапії, за рахунок більшого на 12 % рівня споживання кисню, що відбувалося внаслідок збільшення на 14 % показника серцевого індексу і зменшення блокади мікроциркуляції, про що свідчить зниження показника транскапілярного обміну на 8 %.

Статускорекція у потерпілих з опіковим стресбіозруйнуванням підвищує адекватність тотального внутрішньовенного наркозу, про що свідчить зростання біостійкості на 17 %, ніж у хворих з проведенням стандартної інтенсивної терапії, за рахунок збільшення рівня споживання кисню на 22 %, доставки кисню на 10 %, що відбувалося внаслідок зростання на 22 % рівня серцевого індексу і покращення мікроциркуляції, про що свідчить зменшення показника транскапілярного обміну на 8 %.

6. Використання методики енергоресуститації при тяжкій опіковій хворобі із стресбіопошкодженням виключає летальність на відміну від стандартної інтенсивної терапії. Застосування методики статускорекції для підвищення біостійкості при стресбіозруйнуванні внаслідок вкрай тяжкої опікової хвороби забезпечує зниження летальності в порівнянні із загальноприйнятою інтенсивною терапією опікової хвороби, в середньому на 35,1 %.

Публікації автора:

1. Мангуренко О. И. Инфузионно-эксфузионная терапия ожогового шока / О. И. Мангуренко // Актуальні питання медичної науки та практики : зб. наук. праць ЗМАПО. - 2004. - № 65. - С. 199-201.

2. Мангуренко О. И. Энергоресуститация при тяжелом ожоговом шоке / О. И. Мангуренко // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. - 2007. - №3 (д). - С. 98-99.

3. Мангуренко О. И. Восстановление биологической устойчивости организма при ожогах / О. И. Мангуренко // Интегративная медицина: от критических состояний до реабилитации : зб. наук. праць / под ред. Г. А. Шифрина, М. В. Шагинянца, Л. М. Смирновой. – Запорожье : Дикое Поле, 2007. - С. 138-147.

4. Мангуренко О. И. Статускоррекция крайне тяжелого ожогового шока / О. И. Мангуренко // Запорожский медицинский журнал. - 2007. - № 4. - С. 118-120.

5. Мангуренко О. И. Биопротективная терапия ожогового шока / О. И. Мангуренко, Г. А. Шифрин // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. - 2004. - №2 (д). - С. 352-353 (автором особисто проведено лікування хворих, їх обстеження та аналіз отриманих даних, написано статтю).

6. Мангуренко О. І. Відновлення біостійкості при опіковому шоку / О. І. Мангуренко, Г. А. Шифрін // Актуальні питання медичної науки та практики : зб. наук. праць ЗМАПО. - 2004. - № 66. - С. 184-187 (автором особисто набрано та проаналізовано клінічний матеріал, написано статтю).

7. Мангуренко О. И. Биопротективная терапия в ожоговом шоке / О. И. Мангуренко, Г. А. Шифрин // Патология. - 2005. - Т. 2, № 2. - С. 56-57 (автором особисто набрано клінічний матеріал, виконано його аналіз та написання статті).

8. Мангуренко О. И. Инфузионно-эксфузионная коррекция при ожоговом шоке / О. И. Мангуренко, Т. И. Иванова // Матеріали ХХ З'їзду хірургів України, 17-20 вер. 2002 р. – Тернопіль, «Укрмедкнига», 2002. – С. 580-581 (автором особисто проведена клінічна частина роботи, обстеження хворих, написано статтю).

9. Экстракорпоральный метод как компонент гомеостазгарантирующей статускоррекции тяжелообожженных больных / [В. В. Песоцкий, А. Е. Зубченко, О. И. Мангуренко, С. И. Станевский, М. Г. Галкин, П. И. Березовец] // Интегративная медицина и здравоохранение : зб. наук. праць / под ред. М. В. Шагинянца, Г. И. Резниченко, Г. А. Шифрина. – Запорожье : Дикое Поле, 2002. - С. 71 (автором проведено інтенсивну терапію та обстеження хворих).

10. Антикоагулянтная терапия при ожоговой болезни / [О. И. Мангуренко, П. Н. Тимошев, С. А. Шепелев, А. В. Сех] // Матеріали XXI З'їзду хірургів України, 5-7 жовт. 2005 р. - Запоріжжя, 2005. – С. 37-39 (автором особисто проведено аналіз результатів дослідження та написання роботи).

11. Декл. пат. на винахід 70024 А Україна, МКИ 7 А 61 М 1/00. Спосіб лікування тяжкообпечених / Шифрін Г. А., Мангуренко О. І.; Запорізький інститут удосконалення лікарів. - № 20031212136 ; заявл. 23.12.2003 ; опубл. 15.09.2004, Бюл. № 9 (автором особисто проведено патентний пошук, написано опис винаходу).