Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Юридичні науки / Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень


Заморська Любов Ігорівна. Відносно визначені норми права: поняття, структура, функції : Дис... канд. наук: 12.00.01 - 2009.



Анотація до роботи:

Заморська Л.І. Відносно визначені норми права: поняття, структура, функції. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01. – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. – Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2009.

У дисертації здійснено комплексне теоретико-правове дослідження відносно визначених норм права як особливого специфічного різновиду правових норм. Відносно визначена норма права є диспозитивним правилом поведінки, яке дозволяє суб’єктам-учасникам суспільних відносин, що регулюються цим видом норм права, обирати найбільш оптимальний варіант поведінки для отримання найбільш позитивного результату.

Сформульовано та визначено основні функції відносно визначених норм права, що реалізуються за допомогою юридичних фактів як напрями впливу на учасників конкретних правовідносин з метою їх упорядкування та регулювання.

Для більш чіткого формулювання цієї категорії у сучасній теорії права особливу увагу звернено на поняття та особливості відносно визначених норм права у фундаментальних галузях права, таких як конституційне, кримінальне та цивільне, а також адміністративне та трудове право.

1. Аналіз диспозитивної природи поняття відносно визначеної норми права та порівнення його із сучасними тенденціями загальнотеоретичних правових досліджень дали змогу дійти висновку, що відносно визначена норма права – це загальнообов’язкове, формально-логічне, диспозитивне правило поведінки, встановлене або санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи, рівності та справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів населення країни, що надає учасникам правовідносин можливість вибору варіанту поведінки (залежно від їх волі та обставин), забезпечується всіма заходами державного впливу аж до примусу.

2. Надзвичайно близькою (почасти тотожною) до відносно визначених норм права є категорія диспозитивних норм права. Однак, диспозитивні норми права відображають внутрішню сутність специфічного типу врегульовуваних правом суспільних відносин, що ґрунтуються на юридичній свободі суб’єктів правовідносин і є похідними від диспозитивного методу правового регулювання. Натомість відносно визначені норми права відображають зовнішню форму закріплення та вираження особливого виду норм права, що передбачають нормативно окреслену свободу вибору сторонами правовідносин певного варіанту поведінки. Відносно визначені норми права є похідними від внутрішньої структури норм права та видів її структурних компонентів.

3. Відносно визначені норми права можна класифікувати за різними підставами поділу. Зокрема, за предметом правового регулювання вони поділяються на норми публічного та приватного права; за галузями права – на норми конституційного, кримінального, адміністративного, цивільного, трудового тощо; за диспозитивною модальністю – на факультативні, альтернативні та ситуаційні.

4. Знання структури правової норми, розмежування її елементів за ступенем визначеності має як теоретичне, так і практичне значення для правильного розуміння, а відповідно, і застосування правової норми. Тому, визначаючи напрями подальшого розвитку концептуальних засад структуризації відносно визначеної норми права, слід зазначити, що структура відносно визначеної норми права – це ідеальна логічна динамічна конструкція, що забезпечує процес регулювання відносин між людьми, модель можливої поведінки, що сформувалась у процесі суспільного розвитку, яка відображає у правовій нормі певні суспільні відносини з урахуванням особливостей їх типу, виду, суб’єктів, об’єктів, поширеності і повторюваності, що залежить від волі законодавця у процесі формування структурних елементів відповідно до системи юридичних фактів.

5. Основні структурні елементи відносно визначеної норми права необхідно розглядати у їх взаємозв’язку та взаємодії. До таких, зокрема, належать:

відносно визначена гіпотеза – це елемент відносно визначеної норми права, який не містить достатньо повних даних про умови та обставини дії норми і обмежує її застосування певним колом формальних вимог, сукупність яких визначає і є підставою виникнення, зміни чи припинення правовідносин;

відносно визначена диспозиція – це елемент відносно визначеної норми права, який, встановлюючи права й обов’язки учасників суспільних відносин, водночас дає їм можливість уточнювати їх обсяг і зміст або в межах можливого мінімуму, якого слід дотримуватися, або в межах максимуму, за який виходити забороняється, або в межах альтернативи шляхом вибору певної дії;

відносно визначена санкція – це елемент відносно визначеної норми права, що вказує на декілька можливих засобів впливу на правопорушника та притягнення його до юридичної відповідальності, межі якої визначаються залежно від особливостей конкретної справи.

Необхідними компонентами структури відносно визначеної норми права є відносно визначені гіпотеза або диспозиція. Наявність відносно визначеної санкції при абсолютно визначеній гіпотезі або диспозиції в основному (окрім цивільно-правових норм) не зумовлюватиме відносно визначений характер всієї норми права.

6. Відносно визначені норми права вирізняються особливою функціональністю в системі соціальних норм, що обґрунтовується
їх специфічним змістом, сутністю, формою вираження, джерелами походження та структурою. Основними системно-структурними функціями відносно визначених норм права є:

регулятивна (у тому числі техніко-інструментальна);

охоронна;

компенсаційна;

колізійна;

правонаділяюча (уповноважуюча);

виховна;

державно-орієнтаційна (зокрема оптимізації правового режиму);

державної оцінки дій суб’єктів права (оцінювальна);

інформаційна;

цільова;

мотиваційна та ін.

7. Особливість техніко-інструментальної функції відносно визначених норм права полягає у тому, що за їх допомогою поняття, категорії, терміни, а також визначення, що використовує законодавець при створенні цього виду правових норм, можуть існувати не лише у методологічному, логічному, науковому, тобто якомусь абстрактному розумінні, а набувають форми теоретичної основи для удосконалення змісту чинного законодавства.

8. Відносно визначені норми права наділені функцією оптимізації правових режимів, тобто є певним засобом, який використовує законодавець для суб’єктів – учасників конкретних правовідносин певної галузі – з метою отримання найбільш позитивного результату.

9. Відносно визначені норми права мають свою специфіку прояву у фундаментальних галузях права. Аналізуючи ці особливості, зокрема, у таких галузях, як конституційне, кримінальне та цивільне право, можна констатувати, що:

відносно визначені норми конституційного права бувають ситуаційними, факультативними, диспозитивними та альтернативними, особливістю цих норм є те, що вони мають вищу юридичну силу у порівнянні з нормами інших галузей права і майже всі не містять такого структурного елемента, як санкція, за винятком відсильних;

норми кримінального права у переважній більшості характеризуються не диспозитивністю, а імперативністю, тому такий вид, як відносно визначені норми зустрічається у Кримінальному кодексі України доволі рідко, проте характерною особливістю цієї галузі права є те, що більшість кримінальних санкцій за видовою належністю є саме відносно визначеними, оскільки в них, як правило, встановлюються межі застосування покарання до правопорушника;

у цивільному праві найбільш поширеною формою викладу норм у вигляді відносно визначених, тому (на відміну від конституційного та кримінального) у цій галузі права відносно визначену норму ототожнюють із диспозитивною або дозвільною.

10. Аналіз чинного законодавства дає підстави стверджувати, що у структурі різних галузей права відносно визначені норми кількісно переважають. Поясненням цьому є те, що немає абсолютно однакових (тотожних) суспільних відносин, які перебували би у сфері регулювання однаковими правовими нормами. Законодавець дає суб’єктам цих відносин можливість вибору відповідного варіанту поведінки залежно від обставин, що виникли у правовій реальності. Тому саме ситуативність, факультативність, диспозитивність та альтернативність мають стати основними напрямами динаміки розвитку відносно визначених норм права в Україні.

Публікації автора:

1. Заморська Л. І. Норма права як основний елемент системи права / Л. І. Заморська // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 1. – С. 42-45.

2. Заморська Л. І. Поняття „нормативність” права: теоретичний аспект / Л. І. Заморська // Право України. – 2007. – № 6. – С. 26-29.

3. Заморська Л. І. Логіко-структурні закономірності відносно визначених норм права / Л. І. Заморська // Держава і право. – 2008. –
Вип. 39. – С. 40-46.

4. Заморська Л. І. Системно-структурні функції відносно визначених норм права / Л. І. Заморська // Юридична Україна. – 2008. – № 11. – С. 16-21.

5. Заморська Л. І. Поняття, сутність та структура відносно визначених норм конституційного права / Л. І. Заморська // Наше право. – 2008. – № 4. – С. 26-32.

6. Заморська Л. І. Відносно визначені норми права в цивільному праві України / Л. І. Заморська // Проблеми цивільного та господарського права. – 2008. – № 6. – С. 9-15.

7. Заморська Л. І. Поняття функцій правових норм: теоретичний аспект : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. [„Формування правової держави в Україні : проблеми та перспективи”], (Тернопіль, 14–15 трав. 2007 р.). – Тернопіль, 2007 – С. 129-131.

8. Заморська Л. І. Гіпотеза як елемент відносно визначеної норми права : матеріали третьої наук.-практ. конф. [„Українська наука в мережі Інтернет”] (Севастополь, 26–28 лют. 2008 р.). – Севастополь, 2008. – С. 70-73.

9. Заморська Л. І. Поняття функцій правових норм : матеріали четвертої наук.-практ. конф. [„Науковий потенціал України – 2008”], (Севастополь, 26–28 берез. 2008 р.). – Севастополь, 2008. – С. 36-38.

10. Заморська Л. І. Структурні закономірності відносно визначених норм у конституційному праві : матеріали щоріч. міжнар. наук.-практ. конф. [„Запорізькі правові читання”], (Запоріжжя, 15–16 травня 2008 р.). – Запоріжжя, 2008. – С. 38-40.

11. Заморська Л. І. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС // Матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф. [„Наука-практика-освіта” присвячена пам’яті Ю. Бугая], (Київ, 23 трав. 2008 р.). – К., 2008. – С. 78-80.

12. Заморська Л. І. Санкція відносно визначеної норми кримінального права : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. [„Актуальні питання юридичної науки”]. – Тернопіль, 2008. – С. 18-21.

13. Заморська Л. І. Гіпотеза як елемент відносно визначеної норми кримінального права : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. [„Майбутні юристи про права і свободи громадян”]. – Запоріжжя, 2008. – С. 45-47.

14. Заморська Л. І. Відносно визначена диспозиція як елемент відносно визначеної норми кримінального права : тези доп. та повідомл. учасн. Всеукр. курсант.-студент. наук. конф. [„Осінні юридичні читання”]. – Львів, 2008. – С. 63-65.