В результаті виконання дисертаційного дослідження автором здійснено теоретико-методичне обґрунтування та розроблено інструментарій і практичні рекомендації щодо вдосконалення управління кадровим потенціалом інноваційної діяльності промислових підприємств. Внаслідок проведеного дослідження одержано наступні основні теоретичні, методичні та практичні результати. Основними теоретичними результатами дослідження є: уточнене трактування категорії «інноваційний потенціал», який з огляду на широкоаспектність та самостійність його складових запропоновано трактувати як сукупність окремих потенціалів, кожен з яких характеризує рівень готовності тієї чи іншої сфери підприємства до інноваційної діяльності; під кадровим потенціалом інноваційної діяльності (КПІД) підприємства запропоновано розглядати сукупність характеристик, знань, здібностей і спроможностей зайнятих на підприємстві працівників, що зумовлюють ступінь їх готовності бути залученими до процесу розробки і використання інновацій в своїй діяльності; обґрунтовано необхідність першочергового розвитку КПІД для активізації та підвищення ефективності інноваційної діяльності на промислових підприємствах; узагальнено досвід досліджень проблем кадрового забезпечення інноваційного процесу та інших соціально-кадрових аспектів інноваційної діяльності, на базі чого здійснено комплексну класифікацію параметрів та характеристик, що впливають на величину та структуру КПІД; побудовано параметричну модель, яка описує взаємозв’язки показників стану інноваційної діяльності машинобудівних підприємств з кількісними і якісними характеристиками кадрів цих підприємств, що продемонструвало наявність між ними значної кореляції і дозволило виділити найважливіші з кадрових характеристик, які обумовлюють ступінь активності та результативності інноваційної діяльності на підприємствах; здійснено економіко-математичне моделювання процесу освоєння нового обладнання, що дозволило виявити оптимальну величину та динаміку інвестицій у підготовку кадрів підприємства при впровадження нового обладнання, при якій суттєво збільшується початковий рівень освоєння цього обладнання, скорочується термін його освоєння і, відповідно, мінімізуються збитки, викликані недовикористанням можливостей цього обладнання і витратами на навчання кадрів; До методичних результатів дисертаційної роботи слід віднести такі: розроблено методику діагностики кадрового потенціалу інноваційної діяльності, яка дозволяє кількісно оцінити якісні характеристики працюючих в контексті їхньої готовності та сприйнятливості до участі в інноваційній діяльності, виділити характеристики, які мають бути розвинені, і відповідно коригувати підходи та методи управління КПІД; розроблено методичні підходи до формування стратегії підвищення інноваційної активності кадрів підприємств; виділено і розглянуто принципові аспекти, що обумовлюють її вибір, а також опрацьовано механізм, який дозволяє управляти результативністю її формування; для реалізації стратегії запропоновано використання наступних методів: багатопрофільного навчання; методу розширення і збагачення робіт; методу ротації; певних економічних методів; методу партисипативності; цільового методу; методу психологічного заохочення; методу усунення негативних стимулів. Практичними результатами дисертаційного дослідження є: на базі запропонованої методики здійснено практичну діагностику кадрового потенціалу інноваційної діяльності окремих машинобудівних підприємств міста Києва з різними формами власності, яка продемонструвала надзвичайно низький рівень КПІД, а також дозволила виявити загальні тенденції щодо сприйняття працівниками інновацій та участі в інноваційній діяльності; проведено типізацію інноваційної поведінки працюючих на цих підприємствах в залежності від рівня КПІД у діапазоні від прихильників інновацій до противників інновацій, що представляється значимим для розробки та впровадження стратегії підвищення інноваційної активності, вибору адекватних стратегій залучення персоналу в процес інноваційної діяльності; розроблено практичні рекомендації щодо застосування та впровадження на підприємствах запропонованих соціально-економічних методів активізації кадрового потенціалу інноваційної діяльності; проаналізовано ефективність інноваційного проекту, що реалізується на АТВТ «ЕЛМІЗ», та визначено економічний ефект, який може бути отриманий на підприємстві у разі переорієнтації структури інвестицій в інноваційний проект. | 