Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Державне управління / Механізми державного управління


Лазар Ірина Геннадіївна. Вдосконалення механізмів формування та реалізації гендерної політики в Україні : дис... канд. наук з держ. управління: 25.00.02 / Львівський регіональний ін-т держ. управління Національної академії держ. управління при Президентові України. — Л., 2007. — 217арк. — Бібліогр.: арк. 182-202.



Анотація до роботи:

Лазар І.Г. Вдосконалення механізмів формування та реалізації ґендерної політики в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 – механізми державного управління. – Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. – Львів, 2007.

На основі аналізу фахової наукової літератури, нормативно-правових актів України, міжнародних документів, практичних матеріалів стосовно формування та реалізації ґендерної політики, статистичного масиву та матеріалів міжнародної електронної мережі "Інтернет" розкрито теоретико-методологічні аспекти формування механізмів ґендерної політики, механізми реалізації ґендерної політики та шляхи їх вдосконалення.

Проаналізовано теоретико-методологічні напрацювання з означеної проблематики та визначено основні напрями ґендерних досліджень, вдосконалено понятійно-категорійний апарат, досліджено теоретико-методологічні аспекти механізмів формування ґендерної політики, проаналізовано правовий та інституційний механізми у сфері реалізації ґендерної політики, здійснено ґендерний аналіз кадрового забезпечення владних інституцій України, запропоновано методику оцінки параметрів кореляційно-регресійних моделей динаміки ґендерних процесів із виведенням залежностей, виявлено основні світові тенденції ґендерної політики та напрацьовано рекомендації щодо шляхів удосконалення механізмів формування та реалізації ґендерної політики.

Формування та системна реалізація ґендерної політики уможливлюється на основі глибокого наукового аналізу, тому на теоретичному та практичному рівнях у дисертаційній роботі вирішено актуальне наукове завдання щодо вдосконалення її механізмів. Апробація одержаних наукових результатів, їх використання у практиці державного управління доводять, що вихідна методологія, яка є основою дослідження, правильна, мета – досягнута, а гіпотеза – підтвердилась. На підставі отриманих результатів сформульовані певні висновки та пропозиції.

1. Аналіз теоретичних і методологічних напрацювань із ґендерної проблематики засвідчив, що комплексні науково-теоретичні дослідження стосовно механізмів формування та реалізації ґендерної політики дотепер не були предметом спеціального вивчення, хоча значна увага надавалась вивченню окремих аспектів (теоретичному, історичному, організаційно-правовому). На підставі узагальнення та систематизації фахової літератури визначено найбільш розроблені напрями ґендерних досліджень, зокрема громадсько-політичний, економічний, історичний, культурний, освітній, правовий, соціальний, теоретико-методологічний. З'ясовано, що менш дослідженими є державно-управлінський, муніципальний, зарубіжний та інформаційний напрями.

2. Віддаючи належне результатам проведених наукових досліджень, констатуємо, що наявні роботи методологічно розрізнені, базуються на різних науково-теоретичних концепціях, теоріях і підходах, неузгодженості понятійно-категорійного апарату. Стверджуємо, що для більшості відомих на сьогодні теорій і концепцій вихідним положенням є розрізнення понять "стать" та "ґендер". Основні моменти розвитку людини у напрямку від "статі" до "ґендеру" відображено у положеннях різних теорій і концепцій.

Удосконалено понятійно-категорійний апарат, зокрема визначення понять "ґендерна політика" і "механізми формування та реалізації ґендерної політики", а також з'ясовано, що теоретико-методологічні аспекти останніх (механізмів) залежать від чіткого визначення ґендерних цілей, до яких встановлено вимоги, прийняття та реалізації управлінських рішень, фахового оцінювання причинно-наслідкових чинників. Розвинуто класифікацію механізмів ґендерної політики в частині їх поділу на загальні та спеціальні з урахуванням ґендерного чинника.

3. Проаналізовано механізми правового забезпечення ґендерної політики України, внаслідок чого зроблено висновок, що за роки незалежності сформовані основні її засади. До системи нормативно-правового забезпечення у сфері реалізації ґендерної політики належать конституційне, ґендерно-правове та міжнародно-правове регулювання. Найважливіші ґендерно-паритетні принципи і ґендерні права громадян відображені в основних положеннях законів, постанов і розпоряджень уряду, указів і розпоряджень Президента України, міжнародних нормативно-правових документах, ратифікованих Україною, зокрема у Цілях Декларації. Загалом нормативно-правові акти України не містять дискримінаційних норм і обмежень, які стосуються участі жінок і чоловіків у політичній чи громадській діяльності. Проте, окрім декларативності більшості положень, у чинному законодавстві відсутні санкції за порушення ґендерного законодавства, перелік спеціальних ґендерних механізмів і процедури їх впровадження, належна юридизація принципу процесуальності захисту прав дискримінаційної особи тощо. Проблемним також є те, що чинне законодавство спрямоване більше на турботу про жінку, аніж на створення належних умов для обох статей.

4. Охарактеризовано інституційний механізм у сфері реалізації ґендерної політики, який має два зрізи: адміністративно-територіальний і компетенційний. Перший формується відповідно до адміністративно-територіального поділу і складається з інституцій різних рівнів: державного, реґіонального (обласного і районного), місцевого. Система компетенційного зрізу охоплює інституції загальнодержавного управління, спеціального державного управління, місцевого самоврядування та громадського управління.

Обґрунтовано низький рівень ефективності функціонування цілісного інституційного механізму у досліджуваній сфері. Визначені спеціальним законом суб'єкти ґендерної політики не здійснюють належного контролю за дотриманням ґендерних положень, визначених у міжнародних і внутрішньодержавних нормативно-правових документах. Підтверджено, що зусиль, створених на сьогодні владних і громадських інституцій, недостатньо для вирішення ґендерних проблем. Запропоновано вдосконалити інституційний механізм формування та реалізації ґендерної політики через розроблення моделі взаємодії громадських організацій та владних інституцій відповідних адміністративно-територіальних рівнів і компетенцій.

5. Здійснено ґендерний аналіз кадрового забезпечення владних інституцій України, який засвідчує їх ґендерну розбалансованість упродовж 1995-2006 рр. Жінки здебільшого маргіналізовані як політичні діячі, сприймаються як пасивний електорат і практично не асоціюються з роллю потенційних політиків, що підтверджується: 152 місцем у світі за ґендерним складом Верховної Ради України (Кґ = 0,089), а також їх відсутністю у складі Кабінету Міністрів України і до 2005 р. серед голів обласних державних адміністрацій, ґендерною асиметрію серед кандидатів у народні депутати України та депутатів обласних рад, зокрема Львівської (Кґ = 0,101).

За цей період загальна кількість держслужбовців України зросла, серед яких переважають жінки, а найбільше їх у міністерствах (70 %) і районних державних адміністраціях (73 %).

У вертикальному розрізі посад, не зважаючи на те, що статистичні дані засвідчують як в Україні загалом, так і у Львівській області зокрема, більшість жінок-керівників і тенденцію до зростання доступності їх на керівні посади І і ІІ категорій, чоловіки переважають на керівних посадах І – IV, а жінки – V і VІ категорій. З-поміж загальної кількості спеціалістів-держслужбовців чоловіки здебільшого займають посади, що належать до ІІ категорії (в Україні) та ІІІ і ІV категорій (у Львівській області), а жінки – на інших.

Аргументовано, що загалом серед державних службовців жінок є більше як з-поміж керівників, так і з спеціалістів, проте на керівних посадах вищих категорій і на посадах спеціалістів вищих категорій переважають чоловіки, втім інтенсивність зайняття цих посад жінками має чітку тенденцію до збільшення. З огляду на викладені вище результати аналізу, робимо висновок, що представницькі органи влади загальнодержавного та реґіонального рівнів є менш доступними для жінок, аніж органи державного управління.

6. Побудовані регресійні моделі динаміки ґендерних процесів вказують на тісне узгодження між статистичним масивом і розрахованими теоретичними залежностями (1-4), які використано для прогнозу ґендерних показників та їх порівняння з плановими індикаторами. Висока достовірність виведених залежностей (коефіцієнт детермінації R2 = 0,54ч0,88) підтверджує можливість їх практичного використання.

Результати прогнозу за збереження сучасних темпів засвідчують неспроможність України досягнути запланованих у Цілях Декларації орієнтирів, що потребує вжиття радикальних заходів, зокрема запровадження спеціальних та вдосконалення загальних механізмів. В іншому випадку, взяті Україною зобов'язання щодо ґендерного складу означених владних інституцій (Верховної Ради України, обласних рад та Кабінету Міністрів України) у 2015 р. залишаться невиконаними.

7. Аналіз зарубіжного досвіду формування та реалізації ґендерної політики вказує на відображення у чинному законодавстві широкого переліку ґендерних напрямів, що охоплюють різні сфери та галузі. Механізм правового забезпечення формування та реалізації ґендерної політики у зарубіжних країнах істотно різниться.

З'ясовано, що у світовій практиці дедалі більше основні позиції в управлінні державою займають жінки. Динаміка представництва жінок у парламентах країн Скандинавії – 40,8 %, Південної і Північної Америки – 21,7 %, Європи – 17,4 %, Африки – 16,6 %, Азії – 16,4 % та арабських країн – 9,3 % тісно пов'язана із розвитком жіночого руху та створенням впливових жіночих груп у політичних партіях. Середньостатистичний показник представництва жінок у вищій законодавчій владі різних країн світу становить 17 % (у 1996 р. – 11 %). За збереження цієї тенденції Кґпт буде досягнуто у 2077 р.

У більшості пострадянських країн ґендерна рівність здебільшого лише декларується, не зважаючи на те, що показники представництва жінок у парламенті є більші від середньостатистичних. Винятком є лише прибалтійські країни, особливо Литва, що є прикладом подолання негативних ґендерних стереотипів і упередженого ставлення до цієї проблеми.

Іншою розповсюдженою тенденцією щодо реалізації ґендерної політики є практична діяльність президентських, парламентських та омбудсменських структур, інституцій виконавчої влади, міжміністерських структур, агентств, комісій, ресурсних центрів, тимчасових комітетів, комісій або робочих груп при урядах, введення посад радників, координаторів у міністерствах, які створюються для підготовки проектів необхідних документів, аналізу інформації щодо реального становища жінок і чоловіків, вироблення рекомендацій щодо забезпечення ґендерного прогресу, підготовки спеціальних заходів тощо.

8. Запропоновано рекомендації щодо шляхів удосконалення механізмів формування та реалізації ґендерної політики, зокрема:

конкретизувати відповідно до міжнародних документів, ратифікованих Україною, принципи формування та реалізації ґендерної політики, а також показники ґендерного представництва державних службовців усіх категорій посад за адміністративно-територіальними рівнями;

оприлюднювати щорічно Національну доповідь із питань реалізації ґендерної політики;

забезпечити проведення ґендерної експертизи проектів нормативно-правових актів;

удосконалити ґендерно-статистичну звітність;

посилити громадський контроль за виконанням державних і міжнародних зобов'язань у ґендерній сфері;

удосконалити загальні та запровадити спеціальні механізми забезпечення ґендерної політики;

активізувати наукові пошуки ефективних шляхів вирішення ґендерних проблем та напрацювання методичних рекомендацій (через створення центру моніторингу та його реґіональних представництв);

посилити вплив ЗМІ на формування суспільної ґендерної свідомості тощо.

Впровадження рекомендацій, напрацьованих у результаті проведеного дослідження щодо вдосконалення механізмів формування та реалізації ґендерної політики, сприятиме цілеспрямованому переходу у науково-практичній діяльності від технократичної до гуманістичної концепції.

Публікації автора:

Наукові видання

1. Лазар І.Г. Ґендерна політика: поняття, визначення, управлінські підходи: Видання 2-ге, перероб. і доп. – Львів: Ліга-Прес, 2006. – 178 с.

2. Лазар І.Г. Ґендерна політика: поняття, визначення, управлінські підходи. – Львів: Ліга-Прес, 2005. – 142 с.

Навчально-методичні видання

3. Лазор О. Д., Лазор О. Я., Лазар І.Г. Основи державного управління та місцевого самоврядування: Навч. посіб. – К.: Дакор, 2007. – 312 с. – (Рекомендовано МОН України).

Статті у наукових фахових виданнях

4. Лазар І.Г. Нормативно-правове регулювання ґендерної політики України як важливий інструмент її реалізації// Вісник НАДУ. – К.: НАДУ, 2006, № 4. – С. 249-258.

5. Лазар І.Г. Державні механізми забезпечення ґендерної рівності// Вісник НАДУ. – К.: НАДУ, 2006, № 3. – С. 234-243.

6. Лазар І.Г. Особливості розвитку ґендерних теорій і концепцій// Актуальні проблеми державного управління// Зб. наук. пр.: У 2 ч. – Харків: ХарРІ НАДУ "Магістр", 2006, № 2 (28). – Ч. 1. – С. 268-277.

7. Лазар І.Г. Ґендерна асиметрія в органах державної влади// Ефективність державного управління// Зб. наук. пр. – Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2005, вип. 9. – С. 374-381.

Статті в інших виданнях, тези доповідей

8. Лазар І.Г. Ґендерна політика у зарубіжних країнах// Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія, практика: Матеріали міжнар. наук. – практ. конф. (22 березня 2007 р.): У 2 ч. – Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2007. – Ч. 2. – С. 197-201.

9. Лазар І.Г. Правові механізми у формуванні ґендерної політики в Україні// Актуальні проблеми управління розвитком об'єктів і процесів ринкової економіки: Матеріали наук. – практ. конф. (5-6 жовтня 2006 р.): У 4 т. – Запоріжжя: ГУ "ЗІДМУ", 2006, т. 1. – С. 48-50.

10. Лазар І.Г. Інституційні механізми у сфері реалізації ґендерної політики// Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні: Матеріали наук. – практ. конф. за міжнар. участю (31 травня 2006 р.): У 2 т. – К.: НАДУ, 2006, т. 1. – С. 133-135.

11. Лазар І.Г. Ґендерні особливості реалізації виборчих прав// Регіональне і місцеве самоврядування в нових умовах: партійна публічна адміністрація і безпосередня демократія: Матеріали ІІІ укр. – пол. наук. – практ. конф. (2-4 березня 2006 р.). – Львів: Доброчинний громадський фонд ім. Князя Осмомисла, 2006. – С. 372-376.

12. Лазар І.Г. Напрямки розвитку державної ґендерної політики// Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні: Матеріали міжнар. наук. – практ. конф. (20 січня 2006 р.): У 2 ч. – Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2006. – Ч. 2. – С. 95-99.

13. Лазар І.Г. Державна служба: ґендерний дисбаланс// Подолання ґендерної та вікової дискримінації на ринку праці в Україні: реалії та перспективи: Матеріали Всеукраїнської наук. – практ. конф. (20-21 січня 2006 р.). – Львів: Національний університет "Львівська Політехніка", 2006. – С. 77-84.

14. Лазар І.Г. Ґендерний аналіз посадових осіб місцевого самоврядування Львівщини// Рекомендації із забезпечення ґендерної рівності: Інформаційно-методичні матеріали. – Львів: Ліга-Прес, 2006. – С. 5-8.

15. Лазар І.Г. Необхідність впровадження ґендерних змін в євроінтеграційних процесах державотворення України// Захід-Схід: проблеми регіональної політики в Україні очима молоді: Матеріали загальноукраїнської наук. – практ. конф. (21 жовтня 2005 р.). – Донецьк: Донецький ін-т ринку та соціальної політики, 2005. – С. 145-147.

16. Лазар І.Г., Кащевська С.І. Ґендерна політика та інформаційний менеджмент в охороні здоров'я України// Внутрішня політика держави: сутність, принципи, методологія: Матеріали щорічної наук. – практ. конф. за міжнар. участю (27 січня 2005 р.): У 2 ч. – Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2005. – Ч. 2. – С. 177-180. – (Авторських – С. 177-178).

17. Лазар І.Г. Формування державного механізму ґендерної рівності// Внутрішня політика держави: сутність, принципи, методологія: Матеріали щорічної наук. – практ. конф. за міжнар. участю (27 січня 2005 р.): У 2 ч. – Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2005. – Ч. 2. – С. 174-177.

18. Лазар І.Г. Кадрова політика органів влади (на прикладі Львівської області)// Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління: Матеріали наук. – практ. конф. за міжнар. участю (28 травня 2004 р.): У 2 т. – К.: НАДУ, 2004, т. 2. – С. 124-125.

19. Лазар І.Г. До питання представництва жінок в органах влади Львівщини// Ефективність державного управління у контексті європейської інтеграції: Матеріали щорічної наук. – практ. конф. (23 січня 2004 р.): У 2 ч. – Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2004. – Ч. 1. – С. 45-47.

20. Лазар І.Г. Правове забезпечення реалізації ґендерної політики України// Соціально-економічна ефективність державного управління: теорія, методологія та практика: Матеріали щорічної наук. – практ. конф. (23 січня 2003 р.): У 2 ч. – Львів: ЛРІДУ УАДУ, 2003. – Ч. 2. – С. 314-318.

21. Лазар І.Г. Громадянське суспільство: ґендерний чинник// Громадянське суспільство і політика органів місцевого самоврядування (проблеми теорії і практики): Матеріали наук. – практ. укр. – пол. конф. (4-5 березня 2002 р.). – Львів: Доброчинний громадський фонд ім. Князя Осмомисла; Наук. т-во ім. Шевченка, 2003. – С. 105-109.

22. Лазар І.Г. Участь жінок України в громадсько-політичному житті держави// Ефективність державного управління у контексті становлення громадянського суспільства: Матеріали щорічної наук. – практ. конф. (22 січня 2002 р.). – Львів: ЛРІДУ УАДУ, 2002. – С. 134-138.