У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання забезпечення комплексного управління трансфером технологій на промисловому підприємстві. Отримані у дисертації наукові і практичні результати сприятимуть удосконаленню управління трансфером технологій на машинобудівних підприємствах і, як наслідок, підвищенню рівня їх технологічного розвитку та конкурентоспроможності. До основних висновків і пропозицій можна віднести: 1. З урахуванням низки проблем, які перешкоджають інноваційному розвитку вітчизняних машинобудівних підприємств, обґрунтовано необхідність та доцільність пошуку ефективних підходів до управління трансфером технологій на підприємствах з метою прискорення їх технологічного розвитку та забезпечення міжнародної конкурентоспроможності. За таких умов необхідна систематизація теоретичних засад, розробка науково-методичних та науково-практичних рекомендацій щодо управління трансфером технологій на машинобудівних підприємствах. 2. На основі дослідження економічної сутності трансферу технологій у дисертації набув подальшого розвитку категоріальний апарат, зокрема, такі поняття як «технологія», «трансфер технологій», «управління трансфером технологій», які уточнені та доповнені з огляду на задачі дисертаційного дослідження. Представлені характерні ознаки технології та технологічного трансферу, які сприятимуть розвитку теорії управління підприємствами. 3. Доведено необхідність застосування процесного підходу до управління трансфером, що забезпечить цілісний погляд на трансфер технологій за рахунок представлення його як комплексу взаємопов’язаних процесів. Виокремлено і обґрунтовано цілі, задачі, функції, принципи, методи управління трансфером технологій на підприємстві. З’ясовано, що рівень спроможності та готовності підприємства до трансферу технологій визначає потенціал трансферу технологій, до основних складових якого належать: технологічні, організаційні, людські, ринкові, матеріально-технічні та фінансові активи. Керівники промислових підприємств можуть використовувати запропоновану концепцію управління трансфером технологій для прийняття більш обґрунтованих управлінських рішень стосовно трансферу технологій. 4. На основі глибоко аналізу світового досвіду у сфері управління трансфером технологій доведено, що трансфер технологій є невід’ємною ланкою національної інноваційної системи. Досліджено сучасні напрями формування та розвитку державних систем управління трансфером: стимулювання пріоритетних напрямків технологічного розвитку, запровадження кластерів; забезпечення інтеграції науки та виробництва; активізація участі представників малого та середнього бізнесу; створення інфраструктури технологічного трансферу. Отримані результати можуть бути використані відповідними міністерствами та комітетами при формуванні національної інноваційної системи України. 5. Проведений у дисертації моніторинг зовнішніх чинників впливу на управління технологічним трансфером на машинобудівному підприємстві свідчить, що найбільш вагомі з них: низький рівень розвитку інфраструктури трансферу технологій та нормативно-правового забезпечення, перманентне недотримання норми бюджетного фінансування, зведення до мінімуму витрат на розвиток високотехнологічних галузей, відсутність стратегії трансферу. Отримані результати дозволяють визначити вузькі місця управління трансфером технологій, у першу чергу, на державному рівні. 6. Проаналізовано особливості державного регулювання трансферу технологій в Україні, виявлено його недоліки та запропоновано заходи щодо удосконалення системи управління трансфером технологій. Обґрунтовано необхідність внесення відповідних змін до законодавства, здійснення низки заходів щодо покращення інфраструктури трансферу технологій (розподіл обов’язків Міністерства освіти і науки України, створення Національного агентства з науки та технологій, інтенсифікація організації єдиного інформаційного банку технологій), запровадження світових промислових стандартів виробництва для вітчизняних підприємств, стимулювання трансферу шляхом удосконалення системи оподаткування, надання субсидій на зарубіжне патентування технологій, вирішення питань з розподілу прав власності на технології, створених за рахунок державних коштів. 7. Проведене комплексне дослідження стану та проблем управління трансфером технологій на українських машинобудівних підприємствах за складовими потенціалу трансферу засвідчило відсутність системності, координування управління трансфером технологій, що призводить до прийняття необґрунтованих управлінських рішень. Отримані результати можуть використовувати науковці у процесі подальшого вдосконалення системи технологічного обміну в Україні та керівники машинобудівних підприємств з метою розробки напрямів удосконалення системи управління. 8. Обґрунтовано роль стратегії трансферу технологій для промислового підприємства та розроблено методичні підходи до її формування, що дозволило визначити оптимальні способи трансферу технологій. Запропоновано матрицю вибору способу трансферу підприємством на основі виокремлених чинників впливу на прийняття управлінського рішення: нагальність застосування технології, стадія життєвого циклу технології, вид технології, потенціал підприємства, обсяги інвестування, ризики використання технології, тип стратегії трансферу. 9. Визначено та аргументовано підходи до удосконалення управління трансфером технологій на машинобудівних підприємствах, а саме: розроблено алгоритм придбання та комерціалізації технологій, розглянуто принципові засади створення та функціонування центру трансферу технологій з точки зору процесного підходу до управління, обґрунтовано його переваги для великих машинобудівних підприємств. Сформовані відділи центру: інтелектуальної власності, технологічного планування та розвитку, комерціалізації технологій, технологічних контрактів і юридичного забезпечення, інформаційно-аналітичного забезпечення. Виявлені найбільш вагомі ризики трансферу технологій машинобудівного підприємства: соціально-політичні, маркетингові, технологічні, виробничі, інвестиційно-фінансові, ризики угоди трансферу, арбітражно-судові. Отримані результати дозволили розробити рекомендації щодо стратегій управління ризиками. 10. На основі дослідження вітчизняних та зарубіжних джерел представлено комплекс методичного інструментарію оцінювання ефективності управління трансфером технологій, де особлива увага приділена методам оцінювання вартості технологій і ефективності їх використання, проаналізовано доцільність застосування кожного з них. Отримані розробки можуть бути використані керівниками машинобудівних підприємств з метою удосконалення технологічного обміну. 11. Результати, отримані у дисертаційному дослідженні, можна рекомендувати: - Міністерству економіки України, Міністерству промислової політики України для використання на машинобудівних підприємствах України; - Міністерству освіти і науки України для удосконалення управління трансфером технологій та при підготовці спеціалістів у сфері менеджменту інноваційної діяльності, трансферу технологій. Апробація результатів дисертаційного дослідження на окремих підприємствах машинобудівної промисловості дає змогу підтвердити правильність висунутих гіпотез. |
