Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Медичні науки / Інфекційні хвороби


Самарін Дмитро Вікторович. Умови розвитку затяжної діареї після перенесеної гострої кишкової інфекції та підходи до лікування у дітей першого півріччя життя: Дис... канд. мед. наук: 14.01.13 / Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика. - К., 2002. - 139арк. - Бібліогр.: арк. 120-139.



Анотація до роботи:

Самарін Д.В. Умови розвитку затяжної діареї після перенесеної гострої кишкової інфекції та підходи до лікування у дітей першого півріччя життя.– Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.13 – інфекційні хвороби.– Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України, Київ, 2002.

Дисертація присвячена вивченню умов розвитку затяжної діареї після перенесеної гострої кишкової інфекції у дітей першого півріччя життя, дослідженню можливості корекції цього стану з використанням безлактозних та низьколактозних сумішей, пробіотиків.

Встановлено, що частота переходу гострої діареї в затяжну складає 11,65%. Вперше доведено, що основною причиною розвитку затяжної діареї є формування вторинної лактазної недостатності.

З’ясовано, що найбільш ефективним підходом до лікування дітей перших 6 місяців життя з затяжною секреторною діареєю є використання безлактозної суміші, що сприяє швидкому припиненню діареї.

У дисертації теоретично узагальнені основні способи та запропоновано нове вирішення задачі лікування затяжної секреторної діареї у дітей перших 6 місяців життя.

  1. Частота виникнення затяжної секреторної діареї у дітей перших 6 місяців життя після перенесеної ГКІ складає 11,65%.

  2. Передумовами розвитку затяжної секреторної діареї у дітей перших 6 місяців життя є ускладнений преморбідний фон, а також штучний спосіб вигодовування.

  3. Під час затяжної секреторної діареї зберігається активація системи нейтрофільних гранулоцитів (підвищені інтенсивність фагоцитозу та стимульований НСТ-тест), характерні для розпалу ГКІ.

  4. Одужання дітей з затяжною секреторною діареєю супроводжувалося підвищенням вмісту sIgA у слині.

  5. Основним патогенетичним механізмом розвитку затяжної секреторної діареї після перенесеної ГКІ, у дітей перших 6 місяців життя є вторинна лактазна недостатність, її виявляють практично в усіх дітей, про що свідчить зниження рН випорожнень, ефективність безлактозної дієти.

  6. Перебіг затяжної секреторної діареї супроводжується змінами у складі мікрофлори дистальних відділів товстого кишечнику, призначення пробіотиків скорочує тривалість затяжної діареї.

  7. В лікуванні затяжної секреторної діареї ефективне використання безлактозних та низьколактозних сумішей.

Публікації автора:

  1. Самарін Д.В. Значення системи нейтрофільних гранулоцитів та місцевого імунітету в розвитку затяжної секреторної діареї у дітей першого півріччя життя // Сучасні інфекції.– 2002.– №3.– С.63–69. (Розроблення дизайну дослідження, підбір, курація хворих, статистичний аналіз результатів дослідження, написання статті).

  2. Крамарєв С.О., Мощич О.П., Чернишова Л.І., Костюк О.П., Самарін Д.В., Бєлєбєз’єв Г.І., Шостакович-Корецька Л.Р. Лікування гострих кишкових інфекцій у дітей: методичні рекомендації.– Київ, 2000.– 24с. (Приймав участь у доборі літератури, перекладав публікації іноземних авторів, досліджував ефективність використання безлактозних сумішей в лікуванні хворих з ГКІ).

  3. Чернишова Л.І., Костюк О.П., Самарін Д.В., Лапій Ф.І., Ліснічук М.М., Анісімова А.А. Особливості лікування секреторних та інвазивних діарей у дітей // ПАГ.– 2000. – №1.– С.19–22. (Брав участь в підборі та курації хворих, проводив статистичну обробку результатів, брав участь у написанні та оформленні роботи).

  4. Чернишова Л.І., Кухаренко В.С., Самарін Д.В. Застосування пробіотиків в лікуванні діарей в умовах поліклініки // ПАГ.– 2000.– №5.– С.45-48. (Брав участь у збиранні матеріалу, проводив статистичну обробку результатів, брав участь у написанні статті).

  5. Чернишова Л.І., Самарін Д.В. Застосування адаптованої безлактозної суміші “AL-110” в лікуванні гострих секреторних діарей у дітей раннього віку // Сучасні інфекції.– 2001.– №2.– С.120–127. (Провів добір та курацію хворих, аналіз результатів дослідження, брав участь у написанні статті).

  6. Чернишова Л.І., Самарін Д.В. Застосування адаптованої безлактозної суміші в лікуванні дітей з затяжною секреторною діареєю // Зб. наук. праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика.– 2001.– Вип.10, Книга 2.– С.748–752. (Провів добір та курацію хворих, аналіз результатів дослідження, брав участь у написанні статті).

  7. Чернишова Л.І., Волоха А.П., Костюк О.П., Самарін Д.В., Анісімова А.А. Сучасні підходи до лікування секреторних та інвазивних діарей // ПАГ.– 1999.– №4.– С.58. (Брав участь у підборі та курації хворих, проводив статистичну обробку результатів, брав участь у написанні та оформленні роботи).

  8. Чернишова Л.І., Самарін Д.В., Кухаренко В.С. Місце пробіотиків у лікуванні діарей // Нове в діагностиці і терапії інфекційних хвороб. Матеріали наук.-практ. конф. і пленуму Асоціації інфекціоністів України. Львів, 18–19 травня 2000 р.– С.35–36. (Брав участь у доборі матеріалу, аналізував результати дослідження, брав участь в оформленні результатів роботи).