Тривалі політичні, культурні, економічні взаємини, територіальна близькість сприяли тісним українсько-польським мовним контактам. Як наслідок, у складі польської літературної мови зафіксовано близько 300 запозичень з української мови. Для українських лексичних елементів характерний антропоцентризм. Переважну більшість складають конкретні назви (99%) з тематичним центром ‘людина’, а також з діяльністю, пов’язаною з нею. Переймання, а згодом і запозичення українських лексичних елементів у польську літературну мову другої половини XVIII – кінця XX ст. відбувалося усним (говірки, т.зв. кресовий діалект), а також писемним (мова художньої літератури) шляхом. Частина українізмів проникла до польської мови ще в XVI-XVII ст., створивши підґрунтя для функціонування українських слів у XVIII-XX ст. не тільки як екзотизмів у творах польських письменників – вихідців з етнічних українських земель, але як стилістично нейтральної лексики. Запозичення набули особливого поширення в епоху романтизму, коли посилено пропагувалися зв’язки творчості письменника з його найближчим оточенням, із землею і народом, серед якого він живе, із фольклорними й історичними традиціями. Саме цей період дав найбільш відомі постаті авторів поляків, які у своїх творах уживали українські лексичні елементи, що сприяло поширенню в польській мові слів з h (hoy); впровадженню нових суфіксів, префіксів або їх значень: -ec – для етнічних назв (pohaniec); -iszcz-e – для назв місцевостей (siedliszcze); -aj-o – для назв виконавців дії (szukajo); -ek – для здрібнілих форм (hoowieka); prze- – przeczysta. Для виділення українізмів використовуємо фонетичні критерії: наявність повноголосся, розвиток псл. tort, tolt в trat, tlat, уживання h, голосні у, а замість носових , , відсутність переходу >а перед твердими передньоязиковими, перехід dl>l, перехід в ol, в or, граматичні критерії: суф. -iszcz-e, -yszcz-e, суф. –un, суф. -ес тощо, а також семантичний, територіальний, часовий, лексичний критерії. Найбільш поширеним способом адаптації зафіксованих лексичних запозичень є фонетична субституція – у 70% українізмів відбулися зміни в системі вокалізму і консонантизму. Частину слів ужито без будь-яких змін. Наголос перенесено на передостанній склад за нормами польської літературної мови. Серед іменників виділяємо такі тематичні групи лексики: побутова, юридично-економічна, флористична, анімальна, виробнича, міфологічна, абстрактна лексика, назви осіб, житла, поселень, місцевостей, частин тіла та найменування з народної медицини, військові назви. Окрім того, характеризуємо прикметникову та дієслівну лексику. У семантиці близько 55% українізмів не відбулося жодних змін: bajdak, bandura, basztan, czupurny, haas, hreczka, jar, ihumen, kaleka, kobza, koromyso, meczet, nahajka, oseedec, pop, step тощо. В інших лексемах спостережено розширення або звуження семантики в порівнянні з функціонуванням цього слова в українській мові: bezhoowie, bobak, burzan, czereda, dere, duha, wataha. Виділяємо багатозначні слова: bohater, chata, chmyz, chutor, dubas, hoota, hula, korowd, kure, hramota, tabun та ін. У більшості українізмів зміни в семантиці відбулись у XIX-XX ст.: buczuk, harata, komysz, tabun, wataha (80%). Значну кількість запозичень становлять застарілі слова: baskak, horda, horodniczy, feredzia, jarmuka, opryszek, petyhorzec, pohaniec (35%). Деякі називають реалії, які характерні лише для культури, життя та побуту українського народу, тобто їх використання в польській розмовній та писемній мові стилістично обмежене: baabajka, bandura, basztan, chutor, hopak, kobza, korowaj, pop та ін. Близько шістдесяти лексем у сучасній польській мові та її різновидах сприймаються як власне польські слова, які у носіїв мови вже не асоціюються з українізмами: bohater, bohomaz, boryka si, buhaj, buszowa, chata, czereda, czupurny, czupurzy si, derka, haas, hoy, hula, korowd, mereka, opryszek, serdak, tabun, wataha. У залежності від часу фіксації у польських писемних пам’ятках запозичення поділили на такі, що засвідчені: у ХV ст.: ataman, derka, dubas, huba, knia, mikina, pop, proskura, rohatyna, waach; у ХVІ ст.: baskak, bohater, braha, burzan, chata, futor, czajka, duha, haas, haastra, hoobla, horodyszcze, hospodyn, hramota, hreczka, hultaj, kobza, kurchan, kure, nahajka, oczeret, prowodyr, sahajdak, szarawary, wataha та ін.; у ХVІІ ст.: asau, bajdak, bandura, berkut, bobak, buhaj, buczuk, burka, chystek, czereda, hoota, houbiec, hoysz, hoy, hula, hulajgrd, kompaczyk, komysz, oszak, maa, mierzyn, moodyca, nadwery, opryszek, petyhorzec, pohany, poroh, semen, soboda, toumbas, upir, wiedma та ін.; у ХVІІІ ст.: ajer, baabuch, bereka, choodziec, czupurny, derkacz, duha, dua si, hajdamaka, haaburda, kaprawy, korowaj, korowd, kuternoga, oseedec, pohaniec, prysiud, sadyba, sicz, step, wesele тощо; у XIX ст.: bajdykowa, bakun, baabajka, baagua, baraban, basztan, bezhoowie, bodiak, boryka si, bundz, buszowa, chandra, chmyz, czerep, czumak, czupurzy si, czwani si, hajdawery, halawa, harata, hlak, houbi, hopak, joop, kaczan, kaamuci, katran, koba, koromyso, kucja/kutia, kupaa, mereka, oczajdusza, tabun, wataka, orowa та ін. Отже, хронологічно 54% українізмів запозичено у польську літературну мову у ХVІ-ХVІІ ст. та 46% у ХVІІІ-XIX ст. Серед аналізованих українських лексичних елементів виділяємо суто українську лексику, спільнослов’янську, активізовану в польській літературній мові під впливом української (35%), слова, що ввійшли в українську розмовну або літературну мову із церковнослов’янської, через яку – з грецької (5%), а також слова, запозичені українською зі східних (50%) та інших мов. Українські лексичні елементи мали вплив на формування лексичного складу польської літературної мови, зокрема, це простежується в період романтизму, коли польські письменники, які походили з етнічних українських земель, використовували у своїх творах українізми для відтворення локального колориту. З часом ця лексика стала вживатися носіями як власне польська і ввійшла до основного лексичного складу літературної мови. Слід зазначити, що активізація політичних та економічних стосунків між Україною та Польщею на сучасному етапі та останні політичні події сприяють подальшому запозиченню українських елементів у польську мову. |
