Основні положення дисертації розширюють межі дослідження медіа простору у період національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. Історичний досвід журналістики цього періоду спонукає підвищувати роль преси у контексті розвитку національної культури, збереження національної ідентичності, історичної пам’яті, психологічного феномену самосприйняття і самоусвідомлення себе серед інших народів. Опрацювання наукових джерел, синтез результатів наукового пошуку, аналіз сатирично-публіцистичних виступів у різних типах періодичних видань стали передумовою таких висновків: Особливістю революційних подій 1917 р. в Росії була поява так званої «авангардної» більшовицької партії, що мало неабиякий вплив на свідомість широких верств населення. Водночас в Україні до 1921 р. більшовизм захопив лише невеликий відсоток бідноти. Слабкість більшовизму полягала в тому, що він не мав на масовому рівні міцної культурної основи. Проте за умов психологічної розгубленості суспільства зросло значення загальнонаціональної ідеології як об’єднавчої формули суспільних інтересів, напрямів руху, прагнень, моральних, культурних та релігійних цінностей. Революційні події 1917 р. в Росії принесли свободу слова. Одна за одною починають виходити друком періодичні видання різних військово-політичних організацій: «Робітнича газета», «Народна воля», «Боротьба», «Громада», «Вістник Української Народної Республіки», «Коммунист». З’являються тематичні видання: «Продовольственная газета», «Хозяйство Украины», «Голытьба» та ін. Переважна більшість видань, що виходили на території України упродовж 1917-1921 рр., містили розважальну рубрику, назва якої коливалась в межах «Не так сталось, як гадалось», «Приповідки і приповістки», «Маленький фельетонъ». Основним наповненням цих рубрик були твори сатирично-публіцистичного характеру. Сатирична публіцистика 1917-1921 рр. відчула на собі неабиякий вплив усної народної творчості. Сатирики вдавалися до використання змістових та формальних елементів, народнопоетичних образів, трансформували народні прислів’я та приказки, а також, для підсилення переконувального ефекту, що мав на меті вплив на широкі верстви населення, активно вживали структурні елементи із українських обрядових дійств. Для уніфікації терміна «жанр» надзвичайно важливими є не тільки суб’єктивні, але й об’єктивні фактори. Так само, як наука рухається за допомогою внутрішніх законів, внутрішньої логіки розвитку, хоча справжні її творці — яскраві індивідуальності, так і публіцистика, література, інші види творчості поєднують в собі явища, проаналізувати котрі можна тільки спираючись на методологію поєднання об’єктивних і суб’єктивних факторів. Причому, одночасність і різноспрямованість їх відіграє надзвичайно важливу роль. Аналізуючи жанри памфлету і фейлетону періоду національно-визвольних змагань 1917-1921 рр., відштовхувалися від жанрових ознак, притаманних сатирично-публіцистичним виступам окресленого періоду. На основі детального аналізу фактичного матеріалу, виявили, що: фейлетон – це прозовий або римований художньо-публіцистичний жанр, котрий виявляє суть злободенної проблеми з метою її усунення чи перетворення на суспільну перевагу (або навіть на національно ідентифікуючий фактор) через реальні (рідко, вигадані) події засобами сатири та гумору; памфлет – це художньо-публіцистичний твір на актуальну тему, призначений для прямого впливу на громадську думку, його стилю притаманна яскрава афористичність, експресивність, ораторські інтонації, образність, іронія, згущена до сарказму. На сторінках наддніпрянської преси були досить широко представлені короткі форми сатиричної публіцистики. При цьому нерідко спостерігаємо явище перетікання однієї форми жанрового різновиду в іншу. Пояснюється це тим, що національно-визвольні змагання 1917-1921 рр. спричинили бурхливий розвиток агітаційної сатири, автори якої не зважали на те, як писати, спрямовуючи весь свій хист на створення агітаційного змісту. Серед основних форм сатирично-публіцистичних жанрів 1917-1921 рр. можна виділити такі: а) твори українських письменників, що друкувалися на шпальтах регіональних та центральних газет (до цієї групи зараховуємо і твори анонімних фейлетоністів); б) сатиричні статті, зауваження, гноми, написані працівниками редакції; в) сатиричні кореспонденції про окремі події суспільно-політичного життя України. |
