Розвиток сучасної лінгвістичної науки зумовлює інтегральне вивчення мови і мовленнєво-комунікативних процесів із застосуванням таких механізмів аналізу, які дають змогу комплексного вивчення мови і мовлення безвідривно від екстралінгвістичних складових та соціальних умов мовної взаємодії. У зв’язку з цим набуває актуальності дослідження дискурсу, оскільки у ньому втілюється взаємозв’язок між мовою та соціальною активністю людини. Складовими дискурсу є умови, цілі та обставини його створення. У дисертаційній роботі досліджено лінгвопрагматичний і когнітивний аспекти висвітлення україніки у медійному дискурсі. Вивчення цих аспектів полягає у дослідженні прагматичних особливостей статей та лексико-стилістичних засобів відображення українських суспільно-політичних подій у дискурсі, у розгляді когнітивних структур, що використовуються для побудови моделі сприйняття певної теми чи повідомлення. Дискурс преси є особливим видом соціальної комунікації, у ході якої відбувається осмислення, відтворення та оцінка реальної дійсності або соціально значущої інформації. Він розглядається як різновид медійного дискурсу, інституційний письмовий дискурс з власним адресатом, тематикою, жанрами та стилістичними особливостями, що виконує інформативно-агітаційну функцію. Його особливості визначаються умовами створення інформаційних повідомлень, характеристиками адресанта й адресата, технічними особливостями джерела інформації. Для дискурсу преси характерна оцінність інформації, її аналітичність та регулярність надходження, систематизація та структурна організація, тематична різноманітність, різноманітність мовних засобів і прийомів при створенні повідомлення. Складовою дискурсу преси є газетна стаття. Прагматична спрямованість статей на українську тематику характеризується орієнтованістю на французького адресата, що зумовлює подання інформації з урахуванням його фонових знань. Прагматична мета газетної статті втілена у кожному її структурному компоненті: заголовковому комплексі, ліді, відступі, основній і заключній частинах. У своїй структурно-змістовій єдності ці компоненти забезпечують реалізацію прагматичних інтенцій адресанта. При дослідженні заголовків виявлено, що найуживанішими є предикативні, називні, складені. Менш уживаними є еліптичні та запитальні заголовки. Основна частина реалізує інформативну та експресивно-оцінну функції, а відступи як структурна особливість газетної статті призначені для ознайомлення читача з важливими попередніми подіями, країнознавчими і біографічними деталями подій, висвітлених в основній частині. Для відображення української тематики є характерним вживання історичних, біографічних, географічних, порівняльних та комплексних відступів. Заключні частини мають таку типологію: оцінні, нейтральні, прогностичні, фейлетонні, спонукальні, запитальні. Відображення україніки у дискурсі французької преси потребує вирішення проблеми міжмовної взаємодії, актуалізуючи вживання українських реалій, метафор, порівнянь, фразеологічних одиниць, мовних кліше та їх трансформацій тощо. Це так звані прагматичні актуалізатори читацької уваги, що комбіновано функціонують у кожному структурному компоненті статті та сприяють реалізації прагматичних інтенцій. У досліджених статтях широкого розповсюдження набувають українські реалії. Серед них найбільш вживаними є державно-адміністративні та ономастичні реалії, вживаються також побутові, етнографічні і політичні. Поширеним способом відтворення реалій є транслітерація з поясненням, що дозволяє зберегти національний колорит та донести їхнє семантичне значення у всій повноті. Особливостями транслітерації українських реалій є відсутність усталеного однозначного відтворення окремих букв та звуків, а також запозичення їх написання з російської мови. Використання російськомовних джерел інформації є причиною транскрибування російськомовного звучання деяких топонімів та антропонімів. Для представлення україніки у дискурсі преси вживаються концептуальні метафори, сферами-джерелом яких є “театр”, “гра в карти”, “сімейне життя”, “природна стихія”, “хвороба”, “війна”. Поняття з цих сфер вживаються з метою характеристики влади та її діяльності, взаємовідносин з державами-сусідами, характеристики суспільно-політичного життя в Україні. Для дискурсу французької преси характерне вживання вторинних номінацій українських політичних діячів і топонімів, у яких втілено їхні стереотипні характеристики. Основою для класифікації вторинних номінацій українських політиків є риси зовнішності та характеру, погляди, переконання, подібність політиків до казкових і міфологічних істот, історичних персоналій. Вони містять екстралінгвістичну інформацію, на основі якої формується сприйняття образу України. Аналіз концептів УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД та ВИБОРИ дозволив визначити особливості мовної презентації української тематики та неоднозначності її сприйняття. Так, український народ постає європейським, вільним, незалежним, працелюбним, розрізненим, ошуканим: europen, actif, grand partenaire stratgique, libre, indpendant, divis, du, priv de dmocratie. Що ж стосується виборчого процесу, то він описаний детально, з усіма особливостями його перебігу в Україні (три тури, характеристика кандидатів, опис виборчої атмосфери та подання результатів виборів). Процес виборів характеризується за допомогою предикатів ouvert, honnte, calme, sous haute surveillance, incertain, crucial, non dmocratique, quitable, transparent та концептуальних метафор “вибори – війна”, “вибори – судовий процес”, “вибори – театральне дійство”. Події “помаранчевої” революції, газового конфлікту, а також спрямування політичного курсу України описуються такими концептуальними метафорами: революція – “вестерн”, “природна стихія”, “війна”, газові перемовини – “війна”, політичний курс – “будівля”, “подорож”, “війна”. Дослідження лінгвопрагматичного та когнітивного аспектів дискурсу преси відкриває нові можливості для повного і багатогранного вивчення такого феномену як дискурс. Зокрема, застосовані у роботі підходи можуть бути ефективними для дослідження інших типів дискурсу. |
