У дисертації здійснено соціально-філософське розкриття детермінантів інтеграції тибетського буддизму традиції Карма Каг’ю у західноєвропейську культуру, що полягає у визначенні рушійних сил, напрямів розвитку та ймовірних наслідків цього процесу. Головні результати дослідження можуть бути визначені у таких положеннях: У розвитку буддизму на Заході виокремлено три періоди. Розгляд мотивації носіїв, рушійних сил і наслідків цих періодів розкриває активність західних популяризаторів буддизму в пошуку засобів протидії назріваючій кризі європейської духовної культури. Рушійними силами поширення буддизму виступають інтереси активної верстви західного суспільства, а саме:
оновлення духовного змісту європейської культури; розширення арсеналу протидії кризі духовних орієнтирів; пошук нових форм духовної практики в сучасних умовах та ін. Наслідком процесу стало включення буддійських ідей в соціальні сфери Заходу, таким чином, комплекс об'єктивно-суб'єктивних причин та зацікавленість певної верстви населення створили передумови для поширення буддизму на Заході. Методологічним доробком дисертації є структурування інтеграційного процесу з виділенням його фаз: критичної, еклектичної, власне інтеграційної, що, вкупі з гносеологічним розподіленням ходу глобалізації на «державний» та «культурний» періоди, створює засади до пояснення розвитку буддизму Карма Каг’ю в країнах європейської культури. Невідповідність наукового поняття буддизму автентичному феномену, зумовлена розглядом вчення виключно в категоріях релігійної парадигми, що спрощує поняття буддизму на Заході, потребуючи розширення змісту дефініції. У соціальному досвіді буддизм виступає системою духовно-практичної діяльності, стрижнем якої є вчення Будди; затребуваними на Заході є його релігійно-практична, морально-етична, психологічна та філософсько-соціальна складові. Тибетську традицію Карма Каг’ю вирізняє поєднання усіх рівнів буддійського вчення. Ознаками Каг’ю як традиції ваджраяни є: прямий контакт із метою духовної практики, передача досвіду розкриття людського потенціалу, практичність, теоретична база Шентонгу Мадхьямаки, що реалізується медитаційним осягненням.
Існування традиції Карма Каг’ю умовно розподілено на східне та західне побутування. Традиційний буддизм Карма Каг’ю на Заході реалізується на теоретичному та практичному рівнях, основою практичного рівня є соціальний шар із відчуттям вакууму у «європейських» засобах духовної самореалізації, що визначає специфіку західного побутування буддизму Каг’ю. Соціальний зміст буддизму Карма Каг’ю в умовах західного суспільства зумовлений його функцією репрезентанта буддійського загалу через особливу інтегруючу форму (тибетський буддизм), який апелює до людськості, функціональності, компліментарності.
На етатичному рівні Каг’ю виступає засобом зняття суспільної напруги, соціалізуючи критично-практичну верству населення, на індивідуальному рівні – дає систему методів подолання особистих проблем, що відводить Карма Каг’ю місце медіатора суспільних процесів західного світу. На ґрунті розгляду провідних складників західної культури (релігії, філософії, науки) систематизовано детермінанти її культурних запозичень. Серед них: загальна парадоксальність культури, відчуження мислення від практики, «розщепленість», яка відтворилася у християнізації культури, формуючи такі риси, як історичність, європоцентризм тощо. Вплив традиції Каг’ю на західну ментальність визначається через соціально-практичну діяльність її західних носіїв: переважно це міська інтелігенція, ментальність якої представлена постмодерновою сумішшю, що робить потенційних носіїв Каг’ю несприйнятливими до духовних пропозицій, обмежуючих особисту свободу.
Каг’ю на Заході визнається європейською інтерпретацією буддійсько-тибетської духовної традиції, що згладжує боротьбу менталітетів; в українському випадку це положення посилюється європейським напрямом розповсюдження буддизму Карма Каг’ю. Вплив західної ментальності привносить у Каг’ю інтелектуальність, нехтування церемоніальністю, залучення методів не задіяних на Сході. Детермінанти інтеграції буддизму Каг’ю у європейську ментальність визначаються пов’язаними між собою. На загальному рівні вони розподілені на загальнолюдські (глобалізація, «релігійний ренесанс» та ін.), європейські (криза європейської цивілізації та ін.), державні (криза цінностей, ментальні особливості українців та ін.), індивідуальні фактори (прагнення до самореалізації та ін.). На європейському рівні головною детермінантою є пошук мотивацій до суспільності. На рівні традиції Каг’ю детермінантами є збереження традиції, зацікавленість в інтелектуальному та практичному позиціонуванні в межах європейської культури. На українському рівні ці детермінанти зумовлюють оптимізацію регулювання міжконфесійних відносин, насамперед загальну стабілізацію державно-суспільних відносин; у сфері освіти й науки – адаптування до нових реалій викладання курсів з гуманітарних дисциплін; у галузі інформаційної політики – надання рівних можливостей всім суб’єктам релігійної діяльності. На індивідуальному рівні виявляють зацікавленість соціуму методологією реалізації людського потенціалу. Зроблено узагальнюючий аналіз місця буддизму Каг’ю у євро-українському суспільстві як засобу ірраціонально-практичної духовності, що в умовах європейського суспільства має урбаністичний характер та поєднує в собі авторитетність, новизну, функціональність, загалом визначає традицію Каг’ю на Заході як громадську позицію, реновативний стиль життя, який сприяє оновленню європейського суспільства.
Сприятливу антиципацію Каг’ю на Заході дає етатична несанкціонованість, глибинність європейсько-українського запиту до Каг’ю; несприятлива виявляється у процесі бюрократизації західного побутування традиції. Для подальшого опрацювання дисертантом плануються питання застосовування потенціалу буддизму ваджраяни у соціальній рефлексії форм і способів теоретичного освоєння соціальної реальності та проблема збереження автентичності в умовах мультикультуралізму. |
