Фольклористична спадщина Олени Пчілки не відзначається об’ємністю, проте по-справжньому цікава й дуже цінна. Дослідниця заторкнула низку актуальних на той час наукових проблем, висловила з їх приводу свіжі та слушні судження, що є свідченням її величезного потенціалу, ширини думки, величезної ерудиції. Уже ранні фольклористичні статті Олени Пчілки “Отживающая, или Начальная форма вертепной драмы?” (1883) та “Очерки национальных типов в украинской словесности. Черты типа еврейского” (1883) відзначаються оригінальністю наукових гіпотез і припущень. Так, загалом підтримуючи концепцію європейських витоків вертепної драми, дослідниця акцентувала й на національних особливостях українського народного театру, аргументуючи свої висновки детальним описом театрального дійства, спостереженнями над його мовою та персонажами. У розвідці про особливості зображення інонаціональних етнотипів у фольклорі важливою є вказівка Олени Пчілки на переважно гумористичний характер сприймання нашим народом інших націй, а відтак і відсутність елементів національної неприязні. Важливим є внесок Олени Пчілки в дослідження народних дум. Фахово дискутуючи з популярною наприкінці ХІХ ст. теорією П. Житецького щодо питання виникнення дум, дослідниця справедливо обстоювала тезу народного походження творів жанру, аргументуючи свої концепції порівняльним аналізом текстів дум і шкільних віршів. У праці “Старосвіцькі “думи” в новому виконанню і поясненню” (1908) дослідниця вперше порушила важливе питання збереження мелодійного супроводу дум, що було одним із вагомих поштовхів до видання фундаментального дослідження Ф. Колесси “Мелодії українських народних дум” (1910, 1913). У своїй розвідці “Українська гумористика” (1911) Олена Пчілка вперше в нашій фольклористиці спробувала науково узагальнити й систематизувати народнопоетичні гумористичні тексти, поділивши їх на оповідні й пісенні. Дослідниця виокремила основні теми народної гумористики, звернула особливу увагу на інтерпретацію поважних тем у гумористичних творах, однією з перших відзначила вагомий вплив народного гумору на літературні твори, вказала на витоки гумористичної літератури. Одна з останніх праць Олени Пчілки “Українські народні легенди останнього часу” (1925) присвячена народним легендам, які стосувалися подій, пов’язаних з “Калинівським чудом” та “Йосафатовою долиною”. Олена Пчілка перша звернула увагу на появу цих легендарних оповідань, визначила середовище поширення, відзначила їх тематичне розмаїття і джерела походження. Дослідниця правильно підмітила давнє підґрунтя цих новотворів, вказала на цікаві маловивчені теми, зокрема в “калинівських” піснях. Її розвідка дала поштовх студіям молодих науковців. Важливе значення для наукового вивчення жанру колядок має унікальне дослідження Олени Пчілки “Украинские колядки. (Текст волынский)” (1903), яке однак загалом пройшло повз увагу як сучасників дослідниці, так і наступних поколінь фольклористів. У той же час наукові висновки, зроблені в цій праці, актуальні й тапер. До непростих питань вивчення жанру колядок дослідниця підійшла дуже серйозно, доречно застосовуючи існуючі на той час методологічні концепції, водночас застерігаючи від абсолютизації якоїсь із них. Новизна думок Олени Пчілки виявилася в розгляді питання походження назви й обряду “коляди”, процесу фольклоризації церковних коляд, аналізі гумористичних колядок, оригінальній спробі класифікації колядок на основі їх типових рис та еволюційного процесу тощо. Дослідниця осягнула величезний матеріал, пов’язаний з жанром колядки, відзначила ті сторони зимової обрядової пісні, яких до неї ніхто не торкався. Це зумовило новаторство дослідження Олени Пчілки, певний вплив її наукових гіпотез на дослідження фольклористів пізніших часів. Літературна спадщина Олени Пчілки велика й різноманітна. Вона прикметна творчим використанням елементів національного фольклору, який залишив глибокий слід у свідомості письменниці. У її художній творчості присутні всі рівні використання фольклору – від стилізації до авторського переосмислення фольклорних елементів. Найбільш виразний зв’язок із народною словесністю є у творах для дітей, які щедро інкрустовані фольклорними образами й поетикою. Письменниця використовувала такі фольклорні жанрові форми, як колискова пісня, казка, приповістка. Обробляючи сюжети, мотиви, образи народних казок та байок, Олена Пчілка надавала їм нового значення, наповнювала своїм авторським змістом. Розвиваючи новий літературний жанр дитячої п’єси, письменниця окремі сюжети та образи брала зі скарбниці народної міфології, вводила у твори народний пісенний та обрядовий матеріал. Фольклорні елементи творів Олени Пчілки позначені печаттю авторського світогляду, що відчувається в кожному вкрапленні фольклорного мотиву, образу чи уривка. Саме тому у творах Олени Пчілки традиційні народні сюжети набувають нових ліній, у них з’являються нові персонажі, трансформується ідейно-тематична основа, що врешті надає її творам значної мистецької ваги. В цьому одна з головних причин великої популярності поезій, оповідань, дитячих творів Олени Пчілки. |
