Анотація до роботи:

Панасюк І.В. Творча діяльність С.В.Баштана в контексті становлення київської школи академічного бандурного виконавства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03 – Музичне мистецтво. – Національна музична академія України ім. П.І.Чайковського, Київ, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню творчої діяльності фундатора і лідера київської школи академічного бандурного виконавства, народного артиста України, професора С.В.Баштана в процесі становлення цієї школи, а також аналізу й оцінці творчих здобутків київської школи академічного бандурного виконавства. У дослідженні розглянуто творчі досягнення професора С.В.Баштана та його учнів, виявлено джерела, умови і напрямки формування методико-педагогічних та концертно-виконавських традицій київської школи академічного бандурного виконавства – школи С.В.Баштана, визначено характерні ознаки цієї школи, доведено її продуктивний характер і провідне місце в сучасному українському бандурному мистецтві.

Результати проведеного дослідження дозволяють зробити ряд основних узагальнень і висновків.

1. Аналіз і порівняння кобзарства і бандурництва в історичному процесі його тривалого мистецького розвитку дає ґрунтовні підстави диференціювати їх як два самостійні і самодостатні напрямки бандурного виконавства. Диференціація цих явищ не заперечує їх єдності як двох складових цілісного, хоча й полістильового явища української музичної культури сучасності.

2. Необхідною умовою піднесення українського академічного музичного виконавства в 1950-60-х рр., а в т.ч. і київської школи академічного бандурного виконавства було оновлення духовної атмосфери в країні, активізація дослідження вітчизняної історії, культури, мистецтва, а разом з тим – кобзарства і народної музики в цілому.

3. Поглиблення творчих контактів виконавців і композиторів в середині ХХ ст. сприяло виникненню феномену школи С.В.Баштана як осереддя національного академічного бандурного мистецтва, становлення якого відбувалося на основі взаємодії трьох чинників (формувалися і діяли паралельно) – удосконалення інструмента (І.Скляр), систематизації професійної бандурної освіти (відкриття класу бандури в Київській державній консерваторії ім. П.І.Чайковського), перших художніх і педагогічних здобутків (В.Кабачок, М.Геліс, А.Бобир, С.Баштан, А.Омельченко).

4. Утвердженню академічної бандури присвячені всі грані життя, творчості і діяльності С.В.Баштана, підтверджуючи універсальний характер його творчої особистості і його фундаторську роль у процесі становлення київської школи академічного бандурного виконавства.

5. Виконавство С.В.Баштана формувало і утверджувало академічне бандурне мистецтво, сольно-інструментальний жанр, оновлений та удосконалений інструмент, новий репертуар, нові виконавські форми, нові форми концертних виступів – тим самим засвідчуючи новий рівень функціонування бандури як сольного інструмента в київській академічній школі бандурного виконавства.

6. Джерелами композиторської творчості С.В.Баштана стали народнопісенна інтонація, з одного боку, та його відданість академічним традиціям, з іншого. Вони сформували ключову якість створеної педагогом в подальшому школи – синтез національної характерності й академізму.

7. Методико-педагогічні принципи професора С.В.Баштана грунтуються на чотирьох стратегічних засадах: 1) індивідуального підходу до учнів, 2) партнерства, 3) етики, 4) паритету оригінальних творів і перекладень, творів українських композиторів і класики. Стратегічні засади доповнюються рядом тактичних принципів: 1) лібералізму адаптаційного періоду; 2) оптимальної “репертуарної політики” (з урахуванням побажань учнів); 3) відповідального ставлення до авторського тексту; 4) початку роботи над твором з усвідомлення його образно-художнього змісту. Ці засади і принципи, покладені в основу створення київської школи академічного бандурного виконавства, стали одним із вагомих чинників її продуктивного характеру.

8. Робота С.В.Баштана в класі (над сольно-інструментальним твором) всебічно спрямована на формування інтерпретаційного досвіду, а в ньому досягнення – культури звука, синтезу художнього і технічного, архітектонічної та жанрово-стилістичної своєрідності, здатності власних виконавських інтерпретацій;
   у вокально-інструментальному жанрі – збагачення інструментальної партії, зростання її ролі до рівня образно-смислової паритетності вокалу та інструменталізму. Такий методико-педагогічний підхід утвердився як характерний у київській школі академічного бандурного виконавства.

9. Характер ведення професором С.В.Баштаном класної і самостійної роботи, сприяючи вихованню творчої самостійності і самодостатності учнів, є важливим чинником продуктивності його школи.

10. Організація та проведення конкурсів, залучення студентів до постійних концертних і конкурсних виступів суттєво зміцнює позиції його школи. Максимальні показники конкурсних успіхів учнів С.В.Баштана доводять істинність засад його педагогічно-методичної праці. Створюючи сприятливі умови для опанування нових художніх та педагогічних (зовнішніх) традицій, такі форми діяльності збагачують і примножують надбання школи, тобто також служать чинником її продуктивності.

11. Розвиток сольно-інструментального жанру в бандурній музиці останньої чверті ХХ ст. – у т.ч. завдяки опануванню нових для бандуристів творів великих форм – засвідчив зрілість сучасного академічного бандурного мистецтва і продуктивність школи С.В.Баштана, що виплекала цей академічний жанр. Аналіз оригінальних творів сучасного бандурного репертуару (на прикладі жанру сонати) свідчить про існування двох тенденцій – романтизованого академізму (твори А.Коломійця, М.Дремлюги) та постмодернізму (В.Зубицький) у творчості представників київської школи академічного бандурного виконавства.

12. Київська школа академічного бандурного виконавства (школа як вид діяльності – професія) репрезентована не тільки різнобічною професійною діяльністю професора С.В.Баштана, але – і його учнів; ця діяльність зводиться до двох основних типів: біпрофілюючого і поліпрофілюючого.

13. Біпрофілюючий тип діяльності, як сутнісний у продуктивній школі є найбільш характерним і показовим для київської школи академічного бандурного виконавства. Посилення педагогічного профілю в умовах паритетності двох спеціалізацій однієї творчої особистості сприяє формуванню цілісної мистецько-художньої комунікації – педагогічно-виконавської школи, що запрограмована фундаментальним педагогічно-виконавським досвідом самого С.В.Баштана.

14. Поліпрофілюючий тип, найяскравіше представлений у творчості Р.Гриньківа є найвагомішим доказом продуктивності школи С.В.Баштана і кульмінацією як його педагогічного досвіду, так і півстолітнього процесу розвитку київської школи академічного бандурного виконавства в цілому.

Отже, київська школа академічного бандурного виконавства, сформована у другій половині ХХ ст. є реально і віртуально існуючою мистецько-комунікаційною системою, зі своєю ієрархією – віковою, професійною, стильовою, ціннісною тощо, яка має відкритий характер, і в поле якої входять: 1) духовно-творчий лідер і фундатор школи – Сергій Васильович Баштан; 2) репрезентанти школи – педагоги, виконавці, композитори, науковці, майстри (в т. ч. у різноманітних комбінаціях цих професій) та їхні учні; 3) інституційована система бандурної професійної освіти з центром в Національній музичній академії ім. П.І.Чайковського; 4) художні артефакти – музичні твори, в т. ч. перекладення, їх виконання, методично-педагогічні та наукові праці і т. ін.; 5) матеріальні засоби творчості, тобто інструментарій, студії звукозапису і т. ін.

Функціонування київської школи академічного бандурного виконавства ґрунтується на дотриманні трьох положень:

1. Професійна багатопрофільність діяльності (педагог–виконавець–композитор–майстер–науковець) та жанрово-стильова різноманітність мистецтва (романтизований академізм–постмодернізм) – доказ функціонування гнучкої системи особистих мотивацій.

2. Відсутність залежності учнів від вчителів (на усіх рівнях системи), що, компенсуючись широким колом опосередкованих зв’язків, забезпечує якісну динаміку саморозвитку школи (кобзарські чи модерні тенденції в контексті академізму) – доказ супідрядності відносин системи “вчитель-учень”.

3. Контекстуальність базової академічної традиції (наявність академічної лінії у всіх проявах діяльності школи), педагогічно-виконавський (індивідуальні методики, ексклюзивні інструменти і т. ін.) та мистецько-стильовий плюралізм (уведення прийомів інструментального театру і т. ін.) з його високим ступенем комунікативності – доказ охоплення широкого кола зовнішніх традицій.

Вищезазначені положення повністю відповідають концепції продуктивної школи. Таким чином, київська школа академічного бандурного виконавства – школа С.В.Баштана – є продуктивною школою.

Публікації автора:

1. Панасюк І. Творча постать С.Баштана в контексті еволюції кобзарства другої половини ХХ ст. (до питання про становлення Київської бандурної школи) // Науковий вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. Музичне виконавство. – К., 2003. – Вип. 26, кн. 9. – С. 45-57.

2. Панасюк І. Аспекти еволюції бандурного виконавства (на прикладі жанру сонати) // Науковий вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. Музичне виконавство. – К., 2004. – Вип. 40, кн. 10. – С. 57-65.

3. Панасюк І. Кобзарство і бандурництво – ретроспектива традицій функціонування // Науковий вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. Музичне мистецтво: проблеми сучасності. Серія “Наукова думка молодих”. – К., 2006. – Вип. 64, кн. 1. – С. 167-175.

4.Панасюк І. Дві тенденції сольно-інструментального бандурного виконавства в контексті становлення і розвитку сонатного жанру // Музикознавчі студії
Інституту мистецтв Волинського державного університету ім. Лесі Українки та НМАУ ім. П.І.Чайковського: збірка наукових праць. – Луцьк: РВВ “Вежа”, 2007. – Вип. 1. – С. 181-196.

5. Панасюк І. Переплелись роки й бандури струни. Монографія. – К.: “Книга пам’яті України”, 2002. – 130 c.