У результаті соціально-філософського аналізу окреслено перспективні напрямки трансформації основних сфер життєдіяльності українського суспільства в контексті глобалізації, а саме: - цивілізаційний підхід, притаманні йому шляхи і методи розв’язання проблем людства, забезпечення соціального та економічного прогресу відкривають новий світогляд, нове бачення розвитку людського суспільства і в цьому контексті більші можливості має нелінійна парадигма осягнення історії людства; поняття „цивілізація” в теоретичному плані є певною мірою абстрактною, але повністю виправданою хоч і умовною одиницею трактування історії, воно багатозначне і служить відправним поняттям у філософії для аналізу окремих моментів суспільного розвитку, що пов’язані з різними сферами суспільного життя, передусім з культурою, завдяки якій цивілізація може зберігати унікальність на відповідному відрізку історії; - глобалізація – об’єктивний, закономірний, незавершений процес, підготовлений усім попереднім розвитком людства; в інтересах кожної країни увійти, по можливості, в процес глобалізації якнайшвидше, зайняти в ньому певне, важливе для себе місце та використати можливості, які відкриває глобалізація; держави повинні бути зацікавлені в тому, щоб надати глобалізації таке міжнародно-політичне оформлення, яке б дозволило максималізувати позитивну віддачу глобалізації на їхню користь; - однією із складових, невід’ємних частин глобальної багатосторонньої трансформації суспільства та світу сьогодні є модернізація, яку ми не схильні розглядати тільки в стадійно-формаційному чи в цивілізаційному аспектах, оскільки обидва підходи здатні більш або менш вдало типологізувати історію, яка вже відбулася; - особливим поглядом на світ, особливим світосприйняттям, характерним для людини епохи постмодерну, її концептуалізації на філософській основі постструктуралізму є постмодернізм, який утверджує рівність різних культур і дискурсів, відходить від моністичної, універсальної системи ідентифікації, що ґрунтується на раціонально-свідомій організації людської життєдіяльності; термін „постмодернізація” необхідний для означення нового типу переходу до майбутнього – модернізації на основі власної традиційної ідентичності; головна функція і сильна сторона постмодернізму полягає в критиці західної культури, свідомості, в руйнуванні її найбільш стійких міфологем і тим самим в розчищенні теоретичного простору для інших ідей і концепцій; - категорія „трансформація суспільства” дає змогу більш виважено охарактеризувати сутність процесів, що відбуваються в суспільстві. За такого підходу можна уникнути, з одного боку, надмірно катастрофічних оцінок сучасності, а з іншого – схильності до безоглядно оптимістичних прогнозів; основне концептуальне положення трансформаційного підходу полягає в тому, що ми маємо говорити не про „перехід”, а про „трансформацію”, оскільки перехід має обмежені часові та просторові рамки і рано чи пізно має закінчитися, незалежно від його результату; - трансформаційні процеси в різних регіонах, соціальних групах і сферах суспільства відбуваються нерівномірно. Сучасні засоби масової інформації, освітні інновації, різноманітні форми допомоги з боку розвинених держав у галузі інформації, – все це створює умови для випереджальних змін у соціокультурній галузі щодо економіки й політики. Найбільш адекватним до цих проблем є соціокультурний підхід, тобто розуміння суспільства як єдності культури і соціальності, яка утворюється за допомогою діяльності людини; - основою стратегічного курсу держави, його базовим принципом має стати реалізація політики, спрямованої на запровадження інноваційної моделі структурної перебудови та зростання економіки, утвердження України як високотехнологічної держави. Україна повинна інтегруватися в глобальну економіку не в ролі сировинного придатку (це місце вона вже займає), а як рівноправний учасник світового цивілізаційного процесу, в якому об’єднуються науково-технічна та інформаційна революції, розвиток високоосвіченого людського потенціалу, формування на цій основі інтелектуального капіталу, всеохоплюючі інновації виробництва і реалізації продукції, подальше перетворення всієї системи міжнародного поділу праці; головним завданням у соціальній сфері має стати цілеспрямоване забезпечення надійних передумов реалізації прав та свобод громадян в усіх їх виявах, утвердження середнього класу – основи політичної і економічної стабільності та демократизації суспільства, значне обмеження загрозливої диференціації доходів населення та подолання бідності; - консолідуючою, нормативною моделлю суспільного устрою, яка дозволяє поєднати цінності різних ідеологій в структуру, що не суперечить нашій ментальності, повинна стати інтегративна ідеологія, яка б об’єднала всю країну. В основу такої ідеології ми кладемо цільові цінності, взяті з ідеології „демократів”, а інструментальні – з ідеології „консерваторів”. Такий синтез цінностей у жодному разі не встановлює бар’єр між двома задекларованими векторами: збереження минулого і необхідність формування конструктивного майбутнього; - оскільки Україна стала суверенною, самостійною, незалежною державою, українська національна ідея в головних своїх рисах реалізована, то постає завдання змістовного оновлення цієї ідеї. У пошуках нового змісту національної ідеї, адекватного до нових суспільно-політичних реалій, в яких перебуває Україна, слід, враховуючи традиції та менталітет народу, збагачуватися прогресивними надбаннями, виробленими в межах інших цивілізацій. |
