У дисертації наведене нове вирішення наукової задачі, що виявляється у визначенні теоретичних та практичних основ сугестопедії і вивчення можливостей їх застосування для виконання соціальних завдань, поставлених перед сучасною освітою. У дослідженні доведено, що за умови застосування напрацьованого вітчизняного сугестопедичного досвіду появляється можливість швидко і глибоко засвоювати великі обсяги репродуктивного навчального матеріалу, що вивільняє час для реалізації нетрадиційних компонентів змісту шкільної освіти, з якими безпосередньо пов’язані поставлені перед сучасною освітою завдання. На основі теоретичного аналізу джерел сугестопедії, аналізу вітчизняного сугестопедичного досвіду, проведеної експериментальної роботи встановлено таке: Сугестопедія є одним із напрямів сугестопедагогіки, який передбачає розширення мнестичних можливостей учнів за рахунок цілеспрямованих сугестивних впливів у звичайному стані свідомості. У структурі сугестопедагогіки, як педагогічного напряму вищого порядку, вона представляє завершальні етапи розвитку. Розгляд сугестопедії як навчальної системи в трьох площинах: предметно-структурній, функціональній та історичній – дозволив зробити висновок, що вона має глибокі дидактичні, фізіологічні, психологічні, психотерапевтичні корені. Відкриті І.П.Павловим, І.М.Сеченовим, О.О. Ухтомським, І.Є.Введенським фізіологічні механізми, покладені в її основу, забезпечують підвищену працездатність під час навчання за умови відсутності втоми і появи враження відпочинку. Огляд сугестологічних основ сугестопедичної теорії Г. К. Лозанова привів до висновку, що сугестивні явища у звичайному стані свідомості – невід’ємний компонент як процесу спілкування між людьми, так і навчання. Однак стихійне нецілеспрямоване їх використання в умовах традиційного навчання не веде до розкриття внутрішніх психічних резервів учня. У протилежному випадку таке розкриття відбувається, що стимулює не тільки пам’ять, а й інтереси, інтелектуальну активність, мотивацію, творчий розвиток школяра.
3. Розгляд сугестопедичної навчальної системи у її порівнянні з традиційною та іншими сугестопедагогічними системами в предметній, функціональній та історичній площинах, дослідження умов, можливостей та характеру сугестопедичних підходів до вивчення різноманітних шкільних навчальних дисциплін у вітчизняній педагогічній практиці дав можливість сформувати авторську теоретичну концепцію використання засобів сугестопедії для розв’язання поставлених перед сучасною загальноосвітньою школою завдань. Основу цієї концепції склали такі положення: - Засоби сугестопедії потрібно використовувати не лише для засвоєння знань, умінь та навичок, а й для засвоєння досвіду творчої діяльності, досвіду емоційно-чуттєвого ставлення до світу, формування духовності. Це створить можливість для виконання соціальних завдань, поставлених перед сучасною освітою. - Оскільки розв’язання головної суперечності педагогічного процесу, що є основним його завданням, залишається проблематичним в умовах традиційного навчання, то за допомогою цілеспрямованого використання засобів сугестопедії можна створювати такі психолого-фізіологічні та педагогічні умови навчання, які б краще сприяли розв’язанню її. - Успішне використання засобів сугестопедії для розв’язання назрілих освітніх завдань неможливе без їх поєднання з досягненнями сучасної педагогічної теорії та практики. 4. Теоретичні положення авторської концепції конкретизуються у технології та моделі сугестопедичного навчання школярів середніх загальноосвітніх навчальних закладів, розроблених на базі вітчизняного сугестопедичного досвіду. Модель, складаючи ядро авторської теоретичної концепції, передбачає формування в учнів на основі діагностики їхніх задатків та уподобань відповідного рефлексу цілі, що й покликано гармонізувати їхні внутрішньоособистісні та суспільні інтереси, допомогти з цікавістю та захопленням вивчати новий навчальний матеріал. Психолого-фізіологічні основи її складають теорія імпресингу В.П. Ефроїмсона, функціональної системи домінанти О.О. Ухтомського, установки Д. М. Узнадзе, позиції Й. Лінгарта, діяльності особистості та особистісних смислів О. М. Леонтьєва, фреймів М. Мінського, психогігієнної ролі образності в навчанні Е.М.Каструбіна. Педагогічні основи включають напрацьовані у вітчизняній науці та практиці підходи до вивчення навчального матеріалу великими блоками і глобалізації його на графічній, фреймовій та літературно-художній основах; досвід проведення так званих нетрадиційних уроків; положення особистісно-орієнтованого навчання; синергетичні підходи до учня як нестабільної системи, з якої необхідно виводити шляхи її розвитку. 5. Результати дослідної перевірки сугестопедичної технології навчання підтвердили сформульовану гіпотезу дослідження. Доведено, що засоби сугестопедії, благотворно впливаючи на самопочуття учнів, допомагають їм краще засвоювати знання, уміння та навички не лише на уроках іноземної мови, а й на уроках природознавства та географії. Крім цього вони вивільняють час на уроках і створюють сприятливі умови для успішного засвоєння досвіду творчої діяльності, досвіду емоційно-чуттєвого ставлення до світу, формування духовності. Завдяки використанню методу зворотної вибірки, який дозволив прослідкувати не тільки за умовами народження в учнів захоплення улюбленим навчальним предметом, особливостями його, а й долею цих учнів упродовж тривалого часу, було підтверджено правильність психолого-фізіологічних основ формування рефлексу цілі та введення учня в зону домінанти, що створює умови для розв’язування головної суперечності педагогічного процесу. На основі здобутих експериментальних даних виявлені такі труднощі в організації та проведенні сугестопедичного навчання в умовах роботи вітчизняних шкіл: відсутність у початкуючих сугестопедів сугестологічних умінь та навичок для розкриття так званого резервного комплексу учня; невміння частини вчителів глобалізувати та структурувати навчальний матеріал на основі головних закономірностей навчальних предметів; психологічна і методична непідготовленість багатьох педагогів до нівеляції так званих казуїстичних випадків, які трапляються під час проведення сеансів запам’ятовування. З метою подолання цих недоліків, правильної організації сугестопедичного навчання школярів були розроблені методичні рекомендації, які стосуються насамперед: глобалізації навчального матеріалу шкільних предметів на графічній та фреймовій основах, а також на базі аналогій; проведення сеансів запам’ятовування; естетизації навчального матеріалу засобами мистецтва під час його етюдних розробок; двоплановості поведінки вчителя, його уміння розкривати глибинні резерви розумової діяльності школяра; характеру підготовки та організації сугестопедичних занять.
Зважаючи на дані експериментального дослідження, пропонуємо Міністерству освіти і науки України з метою широкого використання у вітчизняній педагогічній практиці засобів сугестопедії для розв'язання завдань, які стоять перед сучасною освітою, організувати на базі кількох закладів середньої та вищої ланок освіти сугестопедичний навчальний центр. У ньому вчителі загальноосвітніх навчальних закладів змогли б не лише здобувати необхідні сугестопедичні знання, а й оволодівати вміннями та навичками організації сугестопедичної навчальної діяльності. Академії педагогічних наук України пропонуємо цілеспрямовувати подальші дослідження теоретичних і практичних основ сугестопедичного навчання не лише школярів, а й студентів, слухачів різноманітних навчальних курсів. Зокрема необхідно зосередити увагу на підготовці методичної літератури з проблем глобалізації та структурування змісту навчального матеріалу на базі основних закономірностей навчальних предметів. Принципи структурування і глобалізації навчального матеріалу повинні знайти своє відображення у навчальних програмах та шкільних підручниках. Подальших наукових досліджень потребує низка проблем: поглибленого вивчення особливостей глобалізації навчального матеріалу різноманітних шкільних дисциплін, особливо математичного циклу; розробки основ автосугестопедичної діяльності школярів старших класів; характеру взаємозв’язків між сугестопедією і автосугестопедією. Цей перелік ми не обмежуємо, оскільки дослідження проблем сугестопедичного навчання у вітчизняній педагогічній науці знаходиться на початковому етапі. |
