Анотація до роботи:

Микитюк О.М. Теорія і практика організації науково-дослідної роботи у вищих закладах освіти України в ХІХ ст. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 — загальна педагогіка та історія педагогіки. — Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2004.

Дисертацію присвячено актуальній історико-педагогічній проблемі: теорія і практика організації науково-дослідної роботи у вищих закладах освіти України в ХІХ ст.

У дисертації вперше здійснено системний аналіз теорії та практики організації науково-дослідної роботи у вищих закладах освіти України; відтворено її генезу в XIX ст.: визначено і науково обґрунтовано етапи і тенденції її розвитку на основі детермінованого аналізу конкретно-історичних умов; схарактеризовано особливості організації науково-дослідної роботи у XV—XVIII ст.; розкрито діяльність університетів як центрів науково-дослідної роботи в XIX ст. та їх функції.

Визначено і розкрито зміст і напрями здійснення науково-дослідної роботи викладачів і студентів у вищих закладах освіти України в досліджуваний період, їх особливості; поглиблено положення про сутність різних освітніх реформ та їх взаємозв’язок зі змістом науково-дослідної роботи викладачів.

Узагальнено і схарактеризовано умови успішної організації науково-дослідної роботи у вищих навчальних закладах України в ХІХ ст. (організація науково-дослідної роботи на засадах самоуправління і автономії навчальних закладів, створення умов для творчої діяльності вчених, атмосфери загального співробітництва між вченими, викладачами і студентами; моральне і матеріальне стимулювання праці вченого).

У роботі здійснено цілісний аналіз становлення і розвитку організації науково-дослідної роботи у вищих навчальних закладах України в ХІХ столітті.

1. У ході наукового пошуку обґрунтовано такі етапи становлення і розвитку організації науково-дослідної діяльності:

Перший етап (1804—1834 рр.) характеризувався зародженням системи науково-дослідної роботи у вищих навчальних закладах і організацією її на основі самоуправління. Для цього періоду були характерні чітка постановка мети, завдань, визначення норм науково-дослідної роботи, встановлення наукових зв’язків з іноземними вищими навчальними закладами, а також надання університетам відносної автономії з питань внутрішнього управління.

На другому етапі (1835—1862рр.) засвідчено пожвавлення наукових пошуків, проведення офіційною владою «охоронної» політики в галузі науки та освіти, що зумовило непослідовність здійснення науково-дослідної діяльності університетів.

Третій етап (1863—1883рр.) — етап створення системи науково-дослідної роботи. Цей етап характеризувався піднесенням громадської і педагогічної думки та реформуванням усієї системи народної освіти. Завдяки активній участі передової педагогічної громадськості в 1863 р. було прийнято новий університетський статут, який сприяв не тільки поверненню вищим навчальним закладам наданих їм раніше прав, а й розширенню самостійності у вирішенні питань внутрішнього управління, внесенню низки положень щодо активізації наукової діяльності, зміцненню матеріально-технічної бази університетів.

Четвертому етапові (1884—1900рр.) було притаманне, з одного боку, піднесення рівня науки у вищих навчальних закладах, посилення змістовності наукових досліджень, з іншого, — глибокі протиріччя між реакційними заходами офіційних кіл у галузі вищої освіти і конкретними діями педагогічної громадськості та викладачів, учених університетів. У цей період відбувається інтенсивний розвиток наукових товариств, продовжується розробка фундаментальних досліджень у різних галузях науки та науково-методичних комплексів.

2. Виявлено напрями організації науково-дослідної роботи у вищих навчальних закладах України у досліджуваний період:

— проведення фундаментальних досліджень з природничо-математичних дисциплін (математики, фізики, природознавства), географії й гуманітарних наук (історії, філології тощо);

— організація і стимулювання науково-дослідної роботи студентів;

— підготовка наукових праць на здобуття наукового ступеня;

— створення науково-методичного комплексу;

— організація і проведення загальноуніверситетських наукових зборів, публічних лекцій;

— організація й проведення наукових екскурсій та експедицій тощо.

3. Доведено, що змістом науково-дослідної роботи вчених України (М.Архангельського, І.Багалія, А.Валицького, М.Лавровського, О.Потебні, О.Рославського-Петровського, І.Ризького, X.Роммеля, І.Срезневського, М.Сумцова, Л.Якоба та ін.) було:

— конструювання змісту дисциплін, зокрема педагогічних, що викладалися у вищих навчальних закладах, і вимоги до них;

— наукове обґрунтування принципів навчання (активність, наочність «позитивне ставлення до навчальної праці», доступність, науковість, зв’язок теорії з практикою) та методів навчання (диспути, бесіди, твори, екскурсії, лекції);

— дослідження історії зарубіжної школи і педагогіки від стародавніх часів і до 50-х років ХІХ століття;

— пошук шляхів розв’язання педагогічних проблем (навчання українською мовою, розвиток мислення, формування самостійних поглядів і переконань у студентів та ін.).

4. З’ясовано, що в науково-дослідній роботі вчених України значне місце мала підготовка і написання праць з педагогіки, методики викладання основ наук. Внесок учених у розвиток педагогічних дисциплін полягав у розробці нових для того часу конкретних рекомендацій щодо:

— вивчення античної літератури (запропоновано видавати спеціальні хрестоматії, в яких кожен уривок твору повинен бути закінченим цілим);

— вивчення предметів математичного циклу, яке пов’язувалося зі змінами у викладанні геометрії, що пропонували вчені Г.Грузинцев, П.Горбатий, а також математики з введенням поняття про функціональну залежність у загальноосвітній курс середньої школи (С.Бернштейн);

— підготовки методичних рекомендацій стосовно викладання технічних дисциплін та вивчення хірургії у вищих медичних навчальних закладах (В.Грубе).

5. Встановлено, що науково-дослідна робота професорсько-викладацького складу здійснювалась у наукових товариствах при університетах з метою:

— поширення і розвитку передових педагогічних ідей, зокрема нових прийомів, методів навчання і виховання. Вчені брали участь у роботі педагогічних курсів, читали лекції для вчителів (з ініціативи Педагогічного відділу Харківського історико-філологічного товариства був створений Лекційний комітет) та видавали літературу дидактико-методичного характеру;

— використання передового зарубіжного досвіду як одного із шляхів удосконалення навчально-виховного процесу. Члени наукових товариств перекладали книги зарубіжних авторів (переклад К.Андреєва книги Ю.Петерсона «Методи й теорії розв’язання геометричних задач на побудову»);

— поєднання наукової і педагогічної діяльності. Вчені одночасно працювали в комітетах і комісіях «Товариств поширення в народі грамотності», співробітничали з викладачами недільних шкіл;

— підвищення освітнього та життєвого рівня населення. Вчені брали активну участь в організації різних навчальних, культурно-освітніх закладів (середня спеціальна технічна школа, Жіночий медичний інститут, Педагогічна бібліотека ХІФТа), науково-дослідних, навчально-допоміжних установ (бактеріологічний інститут, хіміко-мікроскопічний та Пастерівський інститути, лікарні);

— вирішення проблеми підготовки кадрів. Для подолання труднощів, викликаних воєнним часом (1877) та епідеміями (1875, 1893, 1894), організовували курси сестер милосердя, були ініціаторами підготовки фахівців-бактеріологів для роботи в науково-дослідних закладах товариств.

6. Аналіз історико-педагогічної літератури, нормативних документів, періодичних видань, зокрема й видання «Університетські вісті» (Харків), свідчить, що вже на початку ХІХ століття в навчально-виховний процес університетів впроваджувались різні форми науково-дослідної роботи студентів, які сприяли розвитку інтелектуального творчого мислення: бесіди, короткі диспути, діалоги, що вводились у лекцію, «екскурсії на лекціях», «повторення з розмірковуванням», читання наукових книжок, «репетиції», співбесіди, практичні заняття, наукові письмові роботи (курсові, дисертації), наукові бесіди, письмові відповіді на задані теми (реферати), з’ясування першоджерел та їх критичний розбір (колоквіуми), короткі розміркування студентів у письмовій формі на конкретну тему в присутності викладача та ін.

Впровадження прогресивних на той час зазначених форм значною мірою сприяло встановленню демократичних відносин між студентами й викладачами, дозволяло поєднувати традиційну схему викладання основного програмового матеріалу та творчу співпрацю із студентами, спрямовану на оволодіння ними новими знаннями та навичками, а також формувати науково-дослідницькі вміння.

7. З’ясовано, що організація студентських гуртків як важливої складової їхньої науково-дослідної роботи, пов’язана з університетами і детермінована прагненням активної частини інтелігенції до створення різних наукових об’єднань.

Зміст і характер діяльності студентських гуртків поступово змінювався, ускладнювався: від видання творів студентської літературної і поетичної творчості, вивчення культурної спадщини України, перекладу з іноземних мов, створення домашніх театрів, організації спектаклів до створення власних бібліотек, ознайомлення членів гуртків з науковими дослідженнями, вивчення міжнародної мови «есперанто» тощо.

Важливими чинниками дієвості названих форм в організації науково-дослідної роботи студентів університетів у досліджуваний період були такі:

— орієнтація викладачів у виборі нових форм і методів на піднесення пізнавальної активності студентів, на розвиток у них інтелектуального мислення, на творчу співдружність між викладачами і студентами у розв’язанні науково-дослідних завдань;

— систематичне й послідовне використання «репетицій» та «співбесід», що забезпечувало кожному студенту умови для вільного викладу думок, коментарів, а також сприяло зростанню наукового знання і стимулювало самостійний науковий пошук;

— активне використання навчально-допоміжної бази університетів, чітка регламентація їх функцій, конкретність вимог до наукових занять студентів у допоміжних лабораторіях, кабінетах тощо.

8. Узагальнено і схарактеризовано умови успішної організації науково-дослідної роботи у вищих навчальних закладах України в ХІХ столітті, на які вказували вчені у своїх працях і виступах:

— організація науково-дослідної роботи на засадах самоуправління і автономії навчальних закладів;

— створення умов для творчої діяльності вчених: забезпечення атмосфери загального співробітництва; уникнення різних інтриг, взаємних суперечок, наклепів, конфліктів, переслідування особистих інтересів, а також розподілу професорів на ворожі партії, що «знищувало їх гідність і робило зброєю дрібних інтриг»;

— моральне і матеріальне стимулювання праці вченого, його творчої активності.

9. Визначено тенденції становлення та розвитку організації науково-дослідної роботи у вищих навчальних закладах України на науково — обґрунтованих етапах її розвитку:

— взаємозв’язок науково-дослідної роботи у вищих навчальних закладах України ХІХ століття та соціально-економічних перетворень в країні;

— створення наукових, науково-педагогічних шкіл;

— постійне розширення завдань науково-дослідної роботи викладачів і студентів, удосконалення форм, здійснення ними наукового пошуку;

— залучення громадськості до використання наукових наробок;

— укладення вимог до організації науково-дослідної роботи викладачів і студентів вищих навчальних закладів, рівня їхнього професіоналізму і фахової підготовки;

— побудова навчально-методичного комплексу і розширення його функціональних можливостей для вирішення науково-дослідних завдань;

— створення у вищих навчальних закладах наукового («інтелектуального») середовища, яке сприяло формуванню критичного мислення як у викладачів, так і у студентів.

10. Вивчення вітчизняного досвіду організації науково-дослідної роботи у вищих навчальних закладах України в ХІХ ст. дозволяє стверджувати, що розвитку вищої школи в сучасних умовах національного відродження можуть сприяти:

— розширення міжнародних наукових зв’язків, проведення спільних наукових досліджень викладачів і студентів;

— матеріальне та інформаційне забезпечення науково-дослідної роботи вищих навчальних закладів;

— залучення викладачів вищих навчальних закладів до активної участі у роботі конференцій, симпозіумів, нарад, до підготовки і створення підручників і навчальних посібників як для вищої, так і для середньої школи;

— відродження діяльності наукових товариств, робота в яких тісно пов’язана з розробкою і розв’язанням дидактичних та методичних проблем вищої школи;

— зменшення навчального навантаження вченим-викладачам вищої кваліфікації

— психолого-педагогічного забезпечення готовності викладачів вищих навчальних закладів до науково-дослідної роботи із аспірантами і студентами, розробка концептуальних засад організації науково-дослідної роботи викладачів і студентів із урахуванням факторів ринкового впливу.

Подальшого дослідження потребують питання стимулювання викладачів і студентів до здійснення науково-дослідної роботи; питання взаємозв’язку роботи наукових установ і вищих навчальних закладів у досліджуваний період; визначення умов ефективної організації науково-дослідної роботи кафедр і тенденцій її розвитку у ХХ столітті.

Публікації автора:

Монографії

1. Микитюк О.М., Прокопенко І.Ф., Лозова В.І. Розвиток народної освіти і педагогічної науки на Харківщині. — Харків: Друкарня №16, 1992. — 333 с. — (Вступ, І та IV розділи).

2. Микитюк О.М. Становлення та розвиток науково-дослідної роботи у вищих педагогічних закладах України. — Харків: ОВС, 2001. — 256 с.

3. Микитюк О.М. Становлення та розвиток науково-дослідної роботи у вищих педагогічних закладах України. Видання друге, виправлене та доповнене. — Харків: ОВС, 2003. — 271 с.

Навчальні посібники

4. Микитюк О.М., Левківський М.В. Історія педагогіки//Навчально-методичний посібник. Рекомендовано Міністерством освіти і науки України. — Харків: ОВС, 2002. — 240 с. (теми: 8, 11, 20).

5. Микитюк О.М. Педагогічна Харківщина// Довідник. — Харків: Друкарня №16, 1997. — 159 с. — С. 66-67; 117-118.

6. Микитюк О.М. Педагогічна Харківщина// Довідник. — Харків: Друкарня №16, 1999. — 160 с. — С. 69-71; 122-123.

7. Микитюк А.Н., Прокопенко И.Ф., Кочат Д.Л. Подготовка учительских кадров в Харькове в советский период: концептуальные подходы, практический опыт (1917-1991 гг.).//Учебное пособие по спецкурсу. — Харьков: Межвузовское полиграфическое предприятие, 1992. — 91 с. (раздел І — 1.4; раздел 2 — 2.2; 2.3)

8. Микитюк О.М., Прокопенко І.Ф., Євдокимов В.І. Рідний край. — Харків: ОВС, 1994. — 580 с. (Історичний нарис, освіта та освітні заклади, розвиток науки).

9. Микитюк О.М. Психологічна Харківщина. Довідник. — Харків: ХДПУ, 1996. — 57 с. — С. 35-36.

10. Микитюк О.М., Култаєва М.Д. Філософія виховання. Навчальний посібник. Ч. 1. — Харків: Лемінги, 2001. — 272 с. (розділ 1 — 1.4; розділ 2 — 2.4; 2.5).

11. Микитюк О.М., Прокопенко І.Ф., Євдокимов В.І. Основні показники діяльності Харківського державного педагогічного університету ім.Г.С.Сковороди — Харків: ХДПУ, 1998. — 88 с. (розділи: 3-5, 7).

12. Микитюк О.М., Прокопенко І.Ф., Євдокимов В.І. Рідний край. Навчальний посібник з народознавства. Рекомендовано Міністерством освіти і науки України. Видання 2. — Харків: ОВС, 1999. — 526 с. (розділи: 2, 6, 7).

13. Микитюк О.М., Прокопенко І.Ф., Лозова В.І. Харків — моя мала батьківщина // Навчальний посібник. — Харків: ОВС, 2003. — 543 с. (розділи: 2, 4).

14. Микитюк О.М., Прокопенко І.Ф., Лозова В.І. Харків — моя мала батьківщина // Видання друге, виправлене та доповнене. — Харків: ОВС, 2003. — 543 с. (розділи: 2, 4).

Статті у провідних фахових виданнях

15. Микитюк О.М. Вищий навчальний заклад — центр науково-дослідної роботи // Науковий вісник. «Засоби навчальної та науково-дослідної роботи». — Вип. 2. — Харків: РЦНІТ, 1997. — С. 7-22.

16. Микитюк О.М. Науково-дослідна робота в педвузі як складова підготовки фахівця // Зб. наук. пр. «Засоби навчальної та науково-дослідної роботи». — Вип. 4. — Харків: РЦНІТ, 1997. — С. 10-12.

17. Микитюк О.М. Докторантура і аспірантура — складова підготовки науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації // Зб. наук. пр. «Засоби навчальної та науково-дослідної роботи». — Вип. 4. — Харків: РЦНІТ, 1997. — С. 12-15.

18. Микитюк О.М., Колесник Н.М. Науково-дослідна робота зі студентами у вищих навчальних закладах ХІХ ст. // Зб. наук. пр. «Засоби навчальної та науково-дослідної роботи». — Вип. 4. — Харків: РЦНІТ, 1997. — С. 15-17 (Визначено чинники дієвості форм організації науково-дослідної роботи студентів).

19. Микитюк О.М. Дослідження анатомо-фізіологічних особливостей дітей як чинник розвитку // Зб. наук. пр. «Засоби навчальної та науково-дослідної роботи». — Вип. 4. — Харків: РЦНІТ, 1997. — С.71—74.

20. Микитюк О.М., Мартиненко О.М. Порівняльний аналіз підготовки і атестації наукових кадрів у практиці роботи вузів України (ХІХ і ХХ ст.) // Зб. наук. пр. «Засоби навчальної та науково-дослідної роботи». — Вип. 3. — Кривий Ріг: ВАТ «Кривбасавтоматика», 1997. — С. 11-15 (Узагальнено систему атестації наукових кадрів у практиці роботи вузів України ХІХ ст.).

21. Микитюк О.М. Наукові з’їзди як засіб підвищення теоретико-практичного рівня викладачів університетів в Україні у ХІХ ст.// Зб. наук. пр. «Засоби навчальної та науково-дослідної роботи». — Вип. 6. — Харків: РЦНІТ, 1998. — С. 7-10.

22. Микитюк О.М., Коваленко О.А. Педагогічна діяльність наукових товариств Слобожанщини другої половини ХІХ початку ХХ ст.// Зб. наук. пр. «Засоби навчальної та науково-дослідної роботи». — Вип. 6. — Харків: РЦНІТ, 1998. — С. 11-16 (Розкрито наукову функцію діяльності товариств Слобожанщини другої половини ХІХ ст.).

23. Микитюк О.М., Кін О.М. Сумцов М.Ф. про науку як процес пошуку істини // Зб. наук. пр. «Засоби навчальної та науково-дослідної роботи». — Вип. 6. — Харків: РЦНІТ, 1998. — С. 17-19 (Схарактеризовано особливості поглядів М. Сумцова на науково-дослідну діяльність).

24. Микитюк О.М., Шевченко П.І. Науково-дослідна робота студентів як засіб формування творчої особистості майбутнього вчителя // Зб. наук. пр. «Засоби навчальної та науково-дослідної роботи». — Вип. 8, 9. — Харків: РЦНІТ, 1998. — С. 7-15 (Визначено історико-педагогічний аспект).

25. Микитюк О.М., Буряк В.К. Формування мотиваційної сфери студентів педагогічних вузів // Зб. наук. пр. «Засоби навчальної та науково-дослідної роботи». — Вип. 8, 9. — Харків: РЦНІТ, 1998. — С. 15-21 (Визначено особливості стимулювання науково-дослідної роботи студентів).

26. Микитюк О.М., Єрьоміна І.М. Проблема наукового спілкування // Зб. наук. пр. «Засоби навчальної та науково-дослідної роботи». — Вип. 8, 9. — Харків: РЦНІТ, 1998. — С. 56-58 (Розкрито форми і методи наукового спілкування).

27. Микитюк О.М. Організація діяльності наукових товариств Слобожанщини (друга половина XIX ст.) // Зб. наук. пр. «Засоби навчальної та науково-дослідної роботи». — Вип. 8, 9. — Харків: РЦНІТ, 1998. — С. 58-62.

28. Микитюк О.М. Основні напрями науково-дослідної роботи студентів вищих навчальних закладів в Україні ХІХ ст. // Зб. наук. пр. «Засоби навчальної та науково-дослідної роботи». — Вип. 10. — Харків: РЦНІТ, 1999. — С. 8-13.

29. Микитюк О.М. Науково-дослідна робота вузу — складовий компонент навчально-виховного процесу // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Педагогічні науки. — Вип. 1. — Харків: РЦНІТ, 1999. — С.130-135.

30. Микитюк О.М. Відображення змісту науково-дослідної роботи студентів вузів в офіційних документах // Зб. наук. пр. «Педагогіка та психологія». — Вип. 9. — Глухів: РВВ ГДПІ ім. С.М. Сергєєва-Ценського, 1999. — С.35-40.

31. Микитюк О.М. Проблема організації науково-дослідної роботи учнів у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського // Зб. наук. пр. «Педагогіка та психологія». — Вип. 10, ч. 3. — Харків: РЦНІТ, 2000. — С.94-97.

32. Микитюк О.М. З’їзди як форма наукового спілкування вчених (історико-педагогічний аспект) // Зб. наук. пр. ХДПУ ім.Г.С.Сковороди. «Засоби навчальної та науково-дослідної роботи». — Вип. 11. — Харків: ОВС, 2000. — С.150-159.

33. Микитюк О.М., Золотухіна С.Т. Розвиток ідеї взаємозв’язку навчання та виховання в XVI-XVIII ст. // Зб. наук. пр. «Засоби навчальної та науково-дослідної роботи». — Вип. 12. — Харків: ОВС, 2000. — С.84-89 (Розкрито сутність дослідної роботи як складової навчально-виховного процесу).

34. Микитюк О.М. Науково-педагогічна підготовка студентів у Харківському педагогічному інституті (1811 — 1917 р. р.)// Зб. наук. пр. ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. «Педагогіка та психологія». — Вип. 16. — Харків: ОВС, 2000. — С.73-82.

35. Микитюк О.М. Здійснення зв’язків науково-дослідної роботи з навчальним процесом у вищих навчальних закладах України // Зб. наук. пр. ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. «Засоби навчальної та науково-дослідної роботи». — Вип. 13. — Харків: ОВС, 2000. — С.175-180.

36. Микитюк О.М. Використання прогресивних ідей організації науково-дослідної роботи в досвіді ХДПУ ім. Г.С. Сковороди // Зб. наук. пр. ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. «Педагогіка та психологія». — Вип. 19, ч. 3. — Харків: ОВС, 2001. — С.5-9.

37. Микитюк О.М. Харківський державний педагогічний університет ім.Г.С.Сковороди — провідний науково-методичний центр // Зб. наук. пр. ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. «Засоби навчальної та науково-дослідної роботи». — Вип. 15.– Харків: ОВС, 2001. — С.5-8.

38. Микитюк О.М., Мартиненко О.М. Прогресивні погляди передової вітчизняної інтелігенції на роль і значення науки у житті суспільства XIX ст.// Зб. наук. пр. ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. «Засоби навчальної та науково-дослідної роботи». — Вип. 16. — Харків: Лемінги, 2001. — С.158-164 (Обґрунтовано взаємообумовленість розвитку науки і суспільства в ХІХ ст.).

39. Микитюк О.М. Захист дисертаційного дослідження як головна умова отримання наукових ступенів в Україні ХІХ ст. // Збірник Уманського державного педагогічного університету ім. Павла Тичини. «Психолого-педагогічні проблеми сільської школи». — Харків: Науковий світ, 2002. — С.239-244.

40. Микитюк О.М. Аналіз нормативно-правової бази процедури атестації наукових кадрів в Україні ХІХ ст. // Зб. наук. пр. ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. «Педагогіка та психологія». — Вип.18, ч.1. — Харків: Едена, 2001. — С.11-15.

41. Микитюк О.М. Університети як центри науково-дослідної роботи // Зб. наук. пр. ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. «Педагогіка та психологія». — Вип. 18, ч. 2,. — Харків: Едена, 2001. — С.5-12.

42. Микитюк О.М. Внесок вчених Слобожанщини у розвиток фундаментальних досліджень // Зб. наук. пр. ХДПУ ім. Г.С.Сковороди. «Педагогіка та психологія». — Вип. 22, — Харків: ОВС, 2002. — С.161-167.

43. Микитюк О.М. Зміст і форми науково-дослідної роботи студентів у навчальному процесі у другій половині ХІХ ст. // Зб. наук. пр. ХДПУ ім.Г.С.Сковороди. «Педагогіка та психологія». — Вип. 23. — Харків: ОВС, 2002. — С.150-163.

Статті в науково-методичних журналах,
іншій педагогічній пресі

44. Микитюк О.М., Євдокимов В.І. Педагогічна технологія у навчальному процесі // Зб. наук. пр. «Шляхи підвищення навчально-виховного процесу в школі та педвузі». Ч.ІІ. — Харків: Друкарня №16, 1994. — С.4-10 (Розкрито технологію організації науково-дослідної роботи).

45. Микитюк О.М. Науково-дослідна робота як суттєвий фактор підготовки педагогічних кадрів // Науковий вісник ХДПУ ім. Г.С. Сковороди, №10, серія «Філософія». — Вип. 4. — Харків: ОВС, 2000. — С.7-9.

46. Микитюк О.М. Людинотворчий потенціал науково-дослідної роботи // Науковий вісник ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. «Філософія». — Вип. 8. — Харків: ОВС, 2001. — С.5-6.

47. Микитюк О.М. Науково-дослідна робота у вузі: футурологічний погляд на сучасну ситуацію // Науковий вісник ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. Серія «Філософія». — Вип. 12. — Харків: ОВС, 2002. — С.19-20.

Матеріали конференцій, тези доповідей

48. Микитюк О.М. Природовідповідність виховання та навчання — провідна риса педагогічної діяльності Г.С. Сковороди // Тези доповідей Харківських Сковородинівських читань, присвячених 270-річчю з дня народження Г.С. Сковороди. — Харків: Друкарня №16, 1992. — С.120-121.

49. Микитюк О.М. Формування професійної підготовки майбутнього фахівця на основі міжпредметних зв’язків // Тези доповідей науково-практичної конференції: Молодь у посттоталітарному суспільстві. — Харків: ОВС, 1995. — С.17-18.

50. Микитюк О.М. Науково-дослідна робота вищих навчальних закладів — складовий компонент навчально-виховного процесу // Кримські педагогічні читання. Матеріали міжнародної наукової конференції. — Алушта: НТУ «ХПІ», 2001. — С.213-219.

51. Микитюк О.М. Сучасний стан та перспективи розвитку української науки // Міжнародна наукова конференція «Краєзнавство 2001». — Харків: ХДПУ, 2001. — С.2.

52. Микитюк О.М. Людинотворчий потенціал науково-дослідної роботи // «Освіта і доля нації». ІІ міжнародна науково-практична конференція. — Харків: ОВС, 2001. — С.3.

53. Микитюк О.М. Організація педагогічної роботи у вищому педагогічному навчальному закладі // Науково-практична конференція «Організація навчально-виховного процесу та науково дослідної роботи у вищому навчальному закладі». Міжрегіональна академія України. — Київ: «МАУ», 2001. — С.2-3.

54. Микитюк О.М. Передумови виникнення вищої школи на Україні в XVII-XVIII ст. // Всеукраїнська науково-практична конференція «Педагогічна підготовка викладачів вищих навчальних закладів». — Харків: ОВС, 2001. — С.75-83.

55. Микитюк О.М. Захист дисертаційного дослідження як головна умова отримання наукових ступенів в Україні ХІХ ст. // Всеукраїнська науково-практична конференція «До витоків становлення української педагогічної науки». — Умань: «Науковий світ», 2002. — С.141-148.

56. Микитюк О.М. Науково-дослідна робота у вузі: футурологічний погляд на сучасну ситуацію // «Освіта і доля нації». ІІІ міжнародна науково-практична конференція. — Харків: ОВС, 2002. — С.3-4.

57. Микитюк О.М. Практика наукової комунікації як засіб виховання студентської молоді: досвід ХІХ століття. ІV міжнародна науково-практична конференція «Освіта і доля нації». — Харків: ОВС, 2003. — С. 101-112.

Анотації