Основний науковий результат дослідження полягає у розв’язанні наукового завдання - теоретико-методичному обґрунтуванні засад щодо вдосконалення механізмів державного регулювання зайнятості населення в регіоні. Проведені дослідження дають змогу зробити такі висновки: 1. На сучасному етапі спостерігаються загальні тенденції розвитку ринку праці, що пов’язані з пріоритетом державного розвитку людських ресурсів, економічних методів управління (стосується всіх форм власності), впливом науково-технічного прогресу на всі аспекти зайнятості (характер, організацію та зв’язки між різними видами діяльності), залежністю соціальних норм від тенденцій економічного розвитку, підвищенням життєвого рівня населення. Розвиток сфери зайнятості населення так чи інакше залежить від загальної світової глобалізації, прискорення темпів суспільного розподілу праці, спеціалізації й кооперації, посилення міграційних процесів, погодження міжнародного трудового права та демократизації суспільно-трудових відносин. З метою визначення існуючих закономірностей формування зайнятості населення в регіонах України, розробки практичних рекомендацій щодо вдосконалення її галузевої та територіальної структури, прогнозування соціальних наслідків економічних перетворень важливо враховувати набуті надбання світової цивілізації щодо їх здійснення. 2. Роль держави має проявлятися у постійному контролі за процесами, що відбуваються у сфері зайнятості та на ринку праці, а також у здійсненні їх регулювання за допомогою низки економічних важелів. Найбільш поширеними і визнаними серед фахівців вважаються три теорії зайнятості, що ґрунтуються на світовій економічній думці: класична, марксистська та кейнсіанська. З точки зору економічної теорії, регіональне управління зайнятістю населення має ґрунтуватися, по-перше, на розумному поєднанні ринкових саморегуляційних та державних важелів (засоби регіонального управління та з урахуванням специфічних умов соціально-економічного розвитку окремого регіону); по-друге, на створенні справедливих правових гарантій для задоволення людиною своїх прав і свобод (насамперед, права на працю), бо людина має реально відчувати себе головною цінністю суспільства. 3. Виходячи з необхідності застосування диференційованих принципів, форм і методів стимулювання створення робочих місць для різних груп молоді, в різних сферах докладання праці та за різними статусами зайнятості механізм стимулювання створення робочих місць для молоді має складатись з двох взаємопов'язаних складових – механізму стимулювання роботодавців до створення робочих місць для молоді та механізму стимулювання її самозайнятості і розвитку підприємницької ініціативи. Запропоновано принципи побудови механізму стимулювання роботодавців до створення робочих місць для молоді. 4. З метою подолання негативних демографічних тенденцій, які склалися, необхідно створити соціально-економічні умови для ефективної демографічної політики, що буде відповідати довгостроковим інтересам регіону і забезпечувати відтворення населення, забезпечити достатній рівень медичного обслуговування та профілактики захворювань, збереження та укріплення фізичного і психологічного стану людини. Виходячи з цього запропоновано стратегічні завдання щодо поліпшення демографічної ситуації. 5. Встановлено, що використання діючих механізмів у сфері зайнятості є неефективним. Тому в роботі пропонується вдосконалити механізм державного регулювання зайнятості населення з урахуванням демографічних процесів, що характеризують природний приріст населення по регіонах і в цілому по Україні, а також з використанням оцінки трудового потенціалу, його якісного і кількісного складу з визначенням забезпеченості ресурсами праці, як у державному, так і в приватному секторах економіки. Використання теоретичних положень запропонованого механізму державного регулювання зайнятості населення дозволить оптимізувати існуючу систему розподільних відносин і підвищити мотиваційні стимули до праці, що дасть можливість зберегти існуючий склад кваліфікованих робітників і підвищити рівень використання трудового потенціалу. 6. Враховуючи реалії, діюче законодавство про працю та зайнятість потребує вдосконалення відповідно до умов ринкової економіки. Необхідно внести відповідні зміни і доповнення до Закону України “Про зайнятість населення”, Кодексу законів про працю в Україні та до Закону України “Про освіту” відповідно до вимог Концепції державної системи професійної орієнтації населення; запровадити механізм фінансового забезпечення профорієнтації молоді, яка навчається, незайнятого і зайнятого населення, осіб з обмеженою працездатністю. Для визначення головних напрямків політики в сфері професійного навчання незайнятого населення, забезпечення єдиного науково-методичного підходу до її реалізації найближчим часом доцільно затвердити Концепцію розвитку системи професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації незайнятого населення. Враховуючи, що ефективними, здебільшого, виявляються програми вузького спрямування підготовки кадрів, слід прискорити формування методик та практичного впровадження модульної системи професійного навчання незайнятого дорослого населення. 7. Запропоновано децентралізовану структуру регіонального управління зайнятістю, яка ілюструє співробітництво між багатьма місцевими організаціями (державний і приватний сектор, уряд, органи місцевого самоврядування, недержавні організації) та агентством регіонального розвитку зайнятості у справі формування механізму партнерства й розроблення стратегії розвитку, спрямованої на залучення підтримки всіх партнерів, у тому числі уряду, та забезпечення сталих дій щодо кращого майбутнього громадян, а головне - на створення умов надання цим громадянам можливості докласти власних зусиль для наближення цього майбутнього. Діяльність агентств регіонального розвитку зайнятості передбачає розробку та використання регіональної стратегії, яка забезпечить прийняття управлінських рішень у визначенні власних завдань сфери зайнятості цього регіону. 8. Регулювання зайнятості населення, з метою формування її раціональної структури, повинно здійснюватися на регіональному і місцевому рівнях, з урахуванням комплексу економічних, фінансових, соціальних питань, за участю всіх зацікавлених сторін. Обґрунтовано, що система формування раціональної структури зайнятості населення складається з чотирьох основних блоків заходів: здійснення цілеспрямованої інвестиційної політики; механізму сприяння самозайнятості та розвитку малого підприємництва; механізму стимулювання ринкового попиту; механізму вдосконалення функціональної підготовки робочої сили. Комплексне впровадження цих заходів повинно забезпечити зростання рівня зайнятості, формування раціональної її структури. | 