Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Географічні науки / Економічна, соціальна та політична географія


Тітенко Зоя Володимирівна. Суспільно-географічні аспекти адміністративно-територіального устрою обласного регіону (на прикладі Одеської області) : дис... канд. геогр. наук: 11.00.02 / Одеський національний ун-т ім. І.І.Мечникова. — О., 2007. — 301арк. — Бібліогр.: арк. 215-237.



Анотація до роботи:

Тітенко З.В. Суспільно-географічні аспекти адміністративно-територіального устрою обласного регіону (на прикладі Одеської області). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.02 – економічна і соціальна географія. – Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, 2007.

У дисертації розглянутий суспільно-географічний підхід дослідження адміністративно-територіального устрою (АТУ) країни на регіональному рівні. Розкрито суспільно-географічну сутність феномену АТУ, систематизовано суспільно-географічні концепції для АТУ. Розроблена методика суспільно-географічного дослідження АТУ на регіональному рівні: визначені фактори, що впливають на формування адміністративно-територіальних систем; обґрунтовані критерії виділення адміністративних одиниць і центрів різного ієрархічного рівня. Окреслені головні напрямки і пріоритети адміністративно-територіальної реформи в Україні та розроблені практичні рекомендації щодо вдосконалення АТУ Одеського обласного регіону.

1. Адміністративно-територіальний устрій країн і регіонів розглядається як складний суспільний, суспільно-географічний феномен. Суспільно-географічне дослідження АТУ є порівняно новим, але дуже актуальним в наш час напрямом наукової діяльності і вимагає побудови відповідної методологічної та методичної бази. Завдання суспільної географії полягає у визначенні таких адміністративно-територіальних утворень, які характеризуються природною, розселенською, соціо-господарською цілісністю і є самодостатніми стосовно власного соціально-економічного розвитку і задоволення потреб населення.

2. Необхідність вдосконалення АТУ постає перед країною в період важливих суспільно-політичних перетворень, спрямованих на досягнення вищого рівня соціально-економічного і культурного розвитку. Сьогодні таке завдання постало перед Україною, адже існуючий АТУ успадкований від централізованого ладу і характеризується численними недоліками.

3. В суспільно-географічному розумінні АТУ являє собою важливу складову раціональної територіальної організації суспільства. Рівнями ієрархії територіальних систем, перспективними щодо створення адміністративних рівнів, є регіональний, субрегіональний, кущовий, локальний (рівень сільської територіальної громади).

4. Розроблена методика суспільно-географічного дослідження АТУ на регіональному рівні. В основу методики покладений факторно-критеріальний підхід, суть якого полягає в побудові системи суспільно-географічних критеріїв, факторів і показників, якою необхідно керуватися при оптимізації АТУ. Загальними критеріями оптимізації АТУ є ефективність державного управління і самоврядування і збалансованість площі і населення адміністративних одиниць; критеріями безпосередньої реалізації – соціально-економічна самодостатність АТО; відповідність зонам обслуговування. Соціально-економічне районування і регіоналізація відіграють інтегруючу роль, зв’язуючи в єдине ціле перелічені критерії і фактори та їх територіальне поєднання.

5. В основу суспільно-географічного дослідження АТУ має бути покладений диференційований підхід: для кожного рівня територіальної організації влади відповідно до їх головного призначення і цільових настанов існують власні критерії і фактори формування. Основним критерієм визначення низового (базового) рівня управління є соціально-економічна самодостатність; для середнього рівня АТУ визначальним критерієм є відповідність зонам обслуговування населених пунктів.

6. Для дослідження мікрорегіональної соціально-економічної самодостатності та механізмів її забезпечення шляхом АТР нами запропоноване типологічне групування низових територіальних громад за напрямками: громади, що потребують укрупнення; громади, які можна рекомендувати до розукрупнення; громади, які відповідають сучасним вимогам соціально-економічної самодостатності (стабілізація). В основу групування покладений комплекс показників, які в сучасних умовах характеризують фактори соціально-економічної самодостатності і є діагностичними для прийняття рішення про необхідність трансформації АТУ: кількість населених пунктів; середня відстань між поселеннями; густота населення; тип геодемографічного процесу; демографічне навантаження; рівень соціального розвитку; бюджетна забезпеченість; кількість соціально-економічних центрів.

7. При визначенні АТО середнього рівня головним інструментом є субрегіоналізація обласного регіону. Визначення субрегіональних адміністративних центрів рекомендовано проводити за допомогою рангової оцінки сучасних райцентрів за показниками людності, транспортно-географічного положення, економічного потенціалу, рівня соціального розвитку, кількості міжрайонних функцій.

8. Розроблена концепція адміністративно-територіального реформування обласного регіону і загальна таксономія нового АТУ України: регіон (край), округ, муніципалітет, громада.

9. Питання формування і становлення цілісних АТО потребують аналізу територіальних вимірів дії суспільно-географічних факторів, які впливають на АТУ обласного регіону. В Одеській області на субрегіональному рівні найбільший вплив мають природні, економіко-географічні (приморсько-фасадна структура господарства, сільськогосподарські райони), соціально-політичні фактори, субрегіональні відмінності розселення; на низовому - історичні, соціально-географічні (розселенський, обслуговуючий), етнонаціональний фактори.

10. На основі розробленої методики було проведене суспільно-географічне дослідження і розроблені практичні рекомендації щодо АТР Одеського обласного регіону. Пропонується утворити 1 муніципалітет регіонального рівня (Одеський); 8 округів, 5 муніципалітетів окружного рівня; 40 муніципалітетів (локального рівня); 255 територіальних громад.