Анотація до роботи:

Булава Н.Ю. Сучасні українські прізвища північної Донеччини. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 – українська мова. – Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова. – Одеса, 2005.

Дисертацію присвячено дослідженню лексико-семантичних та словотвірно-структурних особливостей сучасних українських прізвищ північної Донеччини. Лексико-семантичний аналіз антропонімів уможливив встановлення їх допрізвищевої семантики, виокремлення найчастотніших антропооснов. Розкрито роль різних класів онімної та апелятивної лексики у формуванні прізвищ. У цьому аспекті визначено склад слов’янських і християнських імен та схарактеризовано семантику апелятивів української мови, відображених в основах прізвищ, що поглиблює уявлення про джерела національної ментальності. У роботі прізвища північної Донеччини також кваліфіковано з боку їх словотвірно-структурної специфіки. Доведено, що аналізовані антропоніми утворилися двома основними способами словотвору – неморфологічним та морфологічним. Виявлено найтиповіші на досліджуваній території словотвірні моделі прізвищ. Укладено алфавітний та інверсійний словники сучасних українських прізвищ північної Донеччини, що унаочнює результати проведеного дослідження.

Аналіз сучасних українських прізвищ північної Донеччини дав змогу зробити такі висновки:

1. Антропонімікон північної Донеччини пройшов довгий і складний шлях розвитку, проте лексеми, що стали прізвищами, функціонували в мові задовго до закріплення їх у ролі обов’язкових спадкових найменувань. Стабілізація прізвищ відбулася порівняно пізно і в історично короткий термін: вона тривала з кінця XVII ст., тобто з часу масового заселення досліджуваної території, до кінця XVIII – XIX ст.

2. На основі лексико-семантичної характеристики встановлено допрізвищеве значення твірних основ прізвищ. Виявлено, що всі антропооснови розподіляються на дві основні групи: відономастичні (4723 прізвища) та відапелятивні (6177 прізвищ). Перевага відапелятивних прізвищ в антропоніміконі північної Донеччини ілюструє його регіональну специфіку.

3. Дослідження відономастичних прізвищ виявило два різновиди антропооснов: відіменні (3323 прізвища) та відтопонімні (1400 прізвищ).

4. Відіменна прізвищева лексика становить цінне джерело для вивчення іменного репертуару періоду формування прізвищ. Ця група прізвищ неоднорідна за походженням, у її межах виокремлюємо антропооснови, мотивовані слов’янськими автохтонними (433 прізвища) та християнськими варіантами (2890 прізвищ), з домінуванням чоловічих християнських імен (2708; 23,5 %).

5. Відтопонімні прізвища мотивовані географічними назвами різних регіонів України та інших країн. Це пов’язано зі специфікою заселення досліджуваної території. Для творення прізвищ від назв місцевостей послугували різні типи топонімів, серед яких в антропоосновах найчастотнішими є ойконіми (10 %) та катойконіми (1,5 %), рідше фіксуємо гідроніми (0,5 %) й хороніми (0,1 %), що, з одного боку, пояснюємо кількісною перевагою ойконімів у топонімній парадигмі, а з іншого – комунікативною актуальністю відповідних характеристик особи в процесах прізвищевої номінації.

6. Прізвища, мотивовані апелятивними позначеннями особи, відображають різноманітні аспекти життя народу – побут, заняття, сімейний стан, фізичні та психічні ознаки тощо. Розподіл апелятивної лексики за групами здійснено в межах категорій nomina personalia (28,9 % від загальної кількості всього фактичного матеріалу) та nomina impersonalia (24,8 % від загальної кількості всього фактичного матеріалу). Специфічність антропонімікону північної Донеччини виявляється у відносному паритеті прізвищ, відповідно мотивованих особовими та неособовими апелятивами. Висока частотність антропонімів, семантика яких пов’язана із солевидобувною промисловістю, також є важливою особливістю досліджуваного масиву прізвищ.

7. Лексико-семантичний аналіз антропооснов засвідчив збереження у їх значеннєвій амплітуді найактуальніших національних рис українців (релігійність, любов та повага до батьків, музикальність, іронічність та ін.), що, у свою чергу, увиразнює наукові перспективи антропоніміки як етногенетичного коду психоментальних феноменів нації.

8. В аспекті словотвірної специфіки виокремлюємо два основних способи творення прізвищ північної Донеччини: морфологічний (6429 прізвищ) і неморфологічний, або лексико-семантичний (5071 прізвище). З огляду на дериваційну неоднозначність прізвищевих моделей, певну частину прізвищ кваліфіковано як утворення з подвійною словотвірною мотивацією.

9. Матеріальним вираженням морфологічної деривації прізвищевих утворень виступають посесивні (-ов/-ев, -ів, -ин/-ін), поліфункціональні (-ук/-’ук, -чук, -ськ-ий, -цьк-ий, -зьк-ий, -к-о, -ак/’-ак, -чак, -ик, -ець, -ій, -а/-’а, -ай, -ун, -ан, -ач, -аш, -ей, -уш) та патронімічні суфікси (-енк-о, -ович/-евич, -ич), серед яких переважають моделі, оформлені посесивними суфіксальними елементами (3126 прізвищ), непродуктивними виявилися поліфункціональні (1972 прізвища) та патронімічні форманти (1331 прізвище), що зумовлено різним ступенем антропонімізації суфіксів, а також регіональними особливостями.

10. Поширення прізвищ, оформлених суфіксами -ев/-ов, -ів (19,8 %), -ин/-ін (7,4 %), -енк-о (9 %), -ук/-’ук, -чук (5 %), а також невисока продуктивність прізвищевих формантів -ович/-евич (1,4 %), -ич (1,4 %), -ач (0,2 %), -аш (0,2 %), -ей (0,2 %), -уш (0,1 %) засвідчують, з одного боку, словотвірну специфіку регіонального антропонімікону. З іншого боку, отримані результати виявляють і його глибинний зв’язок із загальнонаціональною антропосистемою, оскільки сучасні українські прізвища північної Донеччини формувалися під впливом міграцій населення з територій, де антропоніми такої структури були типовими: з Полтавської, Сумської, Харківської, Чернігівської областей (прізвища із суфіксами -енк-о, -к-о, -ик), із західних областей України (прізвища із суфіксами -ук/-’ук -чук, -ак, -чак), з Росії (-ев/-ов, -ин), з Білорусії і Чернігівщини (-ович/-евич, -ич).

11. У межах неморфологічного способу творення прізвищ (лексико-семантичний різновид) переважають трансономатизовані моделі відіменного типу, ідентичні суфіксальним утворенням. Серед прізвищевих комплексів, які виникли шляхом ономатизації апелятивів, продуктивними є антропонімічні субстантиви та антропонімічні ад’єктиви (відповідно 2128 та 1650), що відбиває загальну тенденцію до субстантивованої номінації особи.

12. Лексико-семантичний та словотвірно-структурний аналіз прізвищ уможливив укладання алфавітного та інверсійного словників сучасних українських прізвищ північної Донеччини, які унаочнюють результати дисертаційного дослідження.

Публікації автора:

1. Відіменні прізвища з суфіксом -енк-о // Лінгвістичні студії. У 2 ч. – Донецьк: ДонНУ, 2003. – Вип. 11. – Ч.І. – С.271 – 277.

2. Усічено-суфіксальні імена в основах українських прізвищ північної Донеччини // Записки з ономастики. – Одеса: Астропринт, 2003. – С.114 – 121.

3. Назви рослин і тварин в основах українських прізвищ північної Донеччини // Записки з українського мовознавства. – Одеса: Астропринт, 2003. – Вип.12. – С.223 – 233.

4. Особливості використання лексики на позначення психічних рис людини в українських прізвищевих основах // Загальні питання філології. У 2 т. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С.31 – 34.

5. Культурологічний підхід до викладання української мови (в аспекті антропонімійної спадщини) // Мова і культура. – К.: Видавничий дім Д. Бураго, 2004. – Вип.7. – Т. 2. – С.243 – 249.

6. Топонімна лексика в основах сучасних українських прізвищ північної Донеччини // Науковий потенціал світу 2004: Матеріали І Міжнар. наук.-практ. конф. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – Т.72. – С.9 – 11.

7. Антропонімія північної Донеччини як джерело вивчення етнокультурної специфіки // Науковий вісник ВДУ.- Луцьк, 2004. - № 6. – С.84 – 88.

8. Назви професій як джерело творення прізвищ північної Донеччини // Лінгвістика. – Луганськ, 2005. – №1. – С.86 – 94.

9. Українські прізвища північної Донеччини із суфіксами -ов (-ев), -ин (-ін) // Записки з загальної лінгвістики. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2005. – Вип.6. – С. 37 – 43.