1. У результаті аналізу теоретичних та організаційно-методичних тенденцій психологічного супроводу у реабілітаційній освіті в країнах Західної Європи встановлено, що основні дослідження проблематики психологічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами велися у контексті традиційної чи посттрадиційної парадигм. Встановлено, що, хоча сучасний психологічний дискурс містить різноманітні моделювання психологічного супроводу (релігійна, медична, економічна, реабілітаційна моделі, модель функціональної обмеженості, нормалізації, мейнстримінг, інтеграція та інклюзія), але досліджень, що присвячені систематичному аналізу сучасного стану та світових тенденцій психологічного супроводу реабілітаційної освіти, на даний час немає. 2. У результаті системного аналізу та синтезу методологічних та науково-теоретичних засад сучасних тенденцій психологічного супроводу реабілітаційної освіти на прикладі країн Західної Європи встановлено парадигму формування цих тенденцій: ґенеза філософських теорій освіти передує психологічним вченням і виступає їх основою, формує базові тенденції спеціальної психології; ґенеза педагогічних, соціальних вчень, вчень у інших галузях психології відбувається паралельно з розвитком спеціальної психології та впливає на формування її методології та аспектів соціальної практики. 3. З’ясовано, що міжнародні політичні, соціально-правові засади основоположних прав та свобод осіб з особливими освітніми потребами формувалися у свідомості світової спільноти поступово й були втілені у деклараціях з прав людини та концепціях створення рівних можливостей різноманітних міжнародних організацій. Виявлено, що провідною сучасною тенденцією психологічного супроводу реабілітаційної освіти у Західній Європі є переформування її у комплексну соціокультурну структуру для забезпечення максимального інтегрування осіб з особливими освітніми потребами у суспільство. 4. Доведено, що тенденції розвитку психологічного супроводу у реабілітаційній освіті мають багатовекторну природу. На їх формування та розвиток впливають різноманітні фактори, які у цілому відображають суспільний устрій тої чи іншої країни. Означені тенеденції класифіковано: - за вектором цілей та завдань психологічного супроводу; - за вектором форм психологічного супроводу (Інваріантність – Варіативність; Однаковість – Індивідуалізація; Стабільність – Гнучкість; Орієнтація на національні – Орієнтація на національні та міжнародні стандарти; Ідеологічна – Національна, полікультурна спрямованість; Однаковість – Різноманіття методологічних засад); - за вектором форм та методів психологічного супроводу у реабілітаційній освіті (Форми та методи – Технології; Психометрична, діагностична діяльність – Творчість, проектування, дослідницька діяльність; Авторитарність – Демократія); - за вектором відносин спеціальний психолог – дитина з особливими освітніми потребами (пасивна позиція об’єкту - активна позиція суб’єкту). У результаті системного аналізу векторних тенденцій психологічного супроводу у реабілітаційній освіті в країнах Західної Європи розроблено інтегративну, цілісну модель цих тенденцій. Основними сучасними тенденціями визнано: 1) вдосконалення психологічного супроводу діючих систем реабілітаційної освіти; 2) вплив глобалізаційних процесів на системи психологічного супроводу освіти, у яку включається реабілітаційна освіта як її складова; 3) проектування принципово нових систем психологічного супроводу реабілітаційної освіти, альтернативних загальноприйнятим. 5. Визначено основні напрямки розвитку й реалізації цих тенденцій у сучасних спеціальних закладах освіти, підготовці фахівців зі спеціальної психології у країнах Західної Європи. З’ясовано, що найвпливовішими теоретичними моделями, які обумовлюють практику психологічного супроводу у західноєвропейському освітньому просторі, є: психодинамічний підхід; психокорекційні методи; методи поведінкового напрямку; методи когнітивного напрямку; кліент-центрований підхід К. Роджерса; раціонально-емоційний напрямок Еліса; екзистенціальний напрямок; тілесноорієнтований напрямок В. Райха; біоенергетичний підхід О. Лоуена; концепція А. Адлера; гуманістично-орієнтований підхід (креативна терапія); позитивна психотерапія тощо. Розроблено рекомендаційні положення щодо реформування системи психологічного супроводу в реабілітаційній освіті на Україні з урахуванням західноєвропейського досвіду, як то: 1. інформаційне забезпечення діяльності системи спеціальної освіти; 2. створення правових і організаційних умов для ефективної взаємодії і функціонування реабілітаційних центрів, спеціальних і загальноосвітніх установ; 3. створення умов для взаємодії структур масової і спеціальної освіти у реалізації інтегративних підходів до навчання дітей з особливими потребами (у межах нині діючої освітньої системи); 4. впорядкування функціонування системи підвищення кваліфікації фахівців, що працюють з дітьми з особливими освітніми потребами, в умовах нині діючої системи освіти, а також підвищення кваліфікації викладачів з корекційної освіти; 5. створення умов для планомірного розвитку системи підготовки до життя у суспільстві та професійному самовизначенні осіб з особливими освітніми потребами; 6. формування відносин суспільства до дітей з особливими освітніми потребами, що відповідає Конвенціям ООН про права дітей та інвалідів; 7. проектування компонентів системи реабілітаційної освіти у перспективі. | 