Стильові риси та особливості барокового католицького храмобудування на Київщині і Волині полягають в наступному: 1. Католицьке барокове храмобудування у досліджуваному регіоні мало виражений характер колоніальної архітектури, яка постала на засадах специфічно-католицької традиції, виражала питомно контрреформаційну європейську світоглядну проблематику; місцеві культурні архітектурні, будівничі традиції цілковито ігнорувались. 2. Католицьке барокове храмобудування в досліджуваному регіоні мало характер провінційної регіональної архітектури порівняно до європейських католицьких обширів. Стильові форми засвідчують не творчий розвиток, а епігонічне перенесення взірців римської та польської архітектури. Кількісне переважання прецедентів “скромної” архітектури та обов’язковість протягом 1-4періодів оборонної функції (що на той час для європейського загалу було не актуальним) вказують на провінційність буття католицької спільноти. 3. Загальна для католицької архітектури специфіка діоцезального храмобудування як регіонального, в формах якого консервативно утримуються місцеві традиції та храмобудування орденського, де кожен орден утверджує на всеєвропейських обширах власну специфічну храмобудівну модель була актуальна і для досліджуваного регіону в часі бароко. Проте відсутність в регіоні добарокової місцевої традиції (одиничні побудови ХІІІ-ХVІ ст. не створюють місцеву школу) спричинила в діоцезальному храмобудуванні звернення до традицій орденської архітектури: при спорудженні визначних об’єктів – до новоорденської, при спорудженні приходських костьолів – до староорденської. 4. Формування провінційного барокового храму на терені досліджуваного регіону відбувалось як дуалістичний розвиток, а зрештою діалектичний синтез стильових типів храму по-середньовічного староорденського та новочасового єзуїтсько-барокового. В розпланувальній структурі, об’ємному та просторовому вирішенні, композиції фасаду, стилістиці деталей ми можемо прослідкувати збереження традицій в межах вказаних напрямків та певну антагоністичність між цими напрямками за періодами.Протягом періодів в регіоні мінялась палітра орденських сил, що створює відмінність архітектури досліджуваного регіону від європейського загалу. 5. Періодизація стильового розвитку католицького храмобудування в регіоні постає відповідною місцевим воєнно-політичним обставинам. П’ять періодів відокремлюють повстання та війни, що зупиняли храмобудівні процеси, змінювали когорту фундаторів, зодчих, орденів, зумовлювали реконструкцію та будівництво відповідні новому етапу стилестановлення. 6. Досліджений історичний процес формування католицької барокової храмової архітектури на Київщини і Волині існує нині в матеріальних пам’ятках архітектурної спадщини України. Як зазначалось, католицька барокова архітектура була викликана до життя суто католицькою світоглядною проблематикою, не актуальною для православної України. Тому пам’ятки католицького європейського провінційного бароко, що присутні в формах колоніальної архітектури в досліджуваному регіоні є не характерними для православної традиції; вони є пам’ятками католицького європейського стилю бароко на Україні, але не пам’ятками українського національного стилю ХVІІ-ХVІІІ ст. 7. Католицьке барокове храмобудування на Київщині і Волині засвідчує наявний в регіоні дуалізм стильового розвитку: на одній території в межах одного часу постали пам’ятки бароко автохтонного українського православного та пам’ятки бароко колоніального католицького провінційно-європейського. Як перше так і друге мають взаємонезалежні напрямки та періодизацію розвитку. Відтак слід і термінологічно закріпити вказаний дуалізм: вважаємо, в історичних та теоретичних архітектурознавчих працях, необхідним є зазначати який саме стильовий прецедент викликає увагу науковця, вводячи уточнення терміна “українське бароко” – “українське національне православне бароко” або “католицьке бароко на Україні”. | 