Анотація до роботи:

Соколов В.Г. Структурно-функціональні особливості кісткової системи і гематологічні показники у поросят. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.02 – патологія, онкологія і морфологія тварин. – Національний аграрний університет, Київ, 2004.

Дисертація присвячена дослідженню структурно-функціональних закономірностей адаптивної трансформації структур кісткової системи, тканинних компонентів кісткових органів у новонароджених (добових), неонатального і молочного періодів поросят.

Виявлений взаємозв’язок структурно-функціональної організації тканинних компонентів кісткових органів новонароджених поросят з їх морфологічним і біохімічним складом крові й організменним статусом.

Зміни тканинних структур кісткових органів поросят неонатального і молочного періодів із високим морфофункціональним статусом організма, супроводжуються не тільки перетворенням остеобластичного кісткового мозку в червоний, хрящової тканини в кісткову, але й передислокацією гемопоетичної тканини з скелету кінцівок в осьовий. Це можливо викликає сповільнення функції кровотворення в кісткових органах поросят неонатального періоду, проявляючись зниженням гематологічних показників. Кількість гемоглобіну, еритроцитів і вміст загального білку крові поросят у неонатальний період знижується, а потім, у молочний період зростає, досягаючи показників тварин добового віку.

Затримка перетворень тканинних компонентів кісткових органів у недорозвинених поросят зумовлює у свою чергу затримку переміщення червоного кісткового мозку з скелету кінцівок в осьовий, що негативно відображається на гемопоетичній функції кісткової системи. Порушення кровотворної функції проявляється зменшенням кількості гемоглобіну, еритроцитів і вміст загального білку, що викликає зниження природної резистентності й обмінних процесів у організмі поросят.

1. Особливості структурно-функціональної організації кісткової системи, окремих її органів, визначаються взаємозалежністю росту і розвитку кровотворних і стромальних тканинних компонентів, їх кількісних та якісних співвідношень, які адаптивно змінюються з віком, зумовлюючи склад крові, а також організменний статус поросят.

2. У всіх кісткових органах у пренатальному періоді онтогенезу утворюються основні (діафізарні) і лише в трубчастих – додаткові (епі- і апофізарні) осередки окостеніння, величина яких визначає кількість і якість іх тканинних компонентів, а також впливає на склад крові та організменний статус новонароджених поросят.

3. Наявність у кісткових органах осьового скелету остеобластичного (6,55-10,33%), червоного кісткового мозку (22,00-35,44%), у скелеті кінцівок – остеобластичного (3,55-7,00%), червоного кісткового мозку (27,55-40,67%), а також адипоцитів (0,33-16,22%), зумовлює певний морфологічний та біохімічний склад крові і високий організменний статус новонароджених поросят.

4. Зниження параметрів кісткових органів осьового скелету і скелету кінцівок, а також кількості червоного кісткового мозку, при збільшенні частки остеобластичного і хрящової тканини приводить до зменшення показників морфологічного і біохімічного складу крові та сприяє недорозвиненості новонароджених поросят.

5. У неонатальний період в кісткових органах осьового скелету і скелету кінцівок у поросят поряд із збільшенням їх абсолютних морфометричних показників, площі існуючих і новоутворених осередків окостеніння відбувається зменшення площі хрящової тканини і остеобластичного кісткового мозку, зростання площі кісткової тканини та червоного і жовтого кісткового мозку, а в крові – зниження кількості гемоглобіну, еритроцитів і вмісту загального білку, що зумовлено трансформацією пренатальних тканинних компонентів в структури, характерні для даного віку.

6. Структурно-адаптивні перетворення кісткової системи, окремих кісткових органів у молочний період розвитку поросят визначаються не тільки кількісними і якісними змінами тканинних компонентів (особливо миєлоідної тканини), але й переміщенням червоного кісткового мозку з скелету кінцівок в осьовий, сприяючи стабілізації складу крові, інтенсивному росту і розвитку організму.

7. Порушення остеогенезу в неонатальний і молочний періоди розвитку поросят приводить до затримки адаптивних змін тканинних компонентів кісткових органів, зниження гематологічних показників і організменного статусу тварин.

8. Корелятивні взаємозв’язки, особливо між живою масою і абсолютною масою кісткової системи та окремих кісткових органів, між кількістю червоного кісткового мозку і еритроцитів крові у добових, а також неонатального і молочного періодів поросят позитивні (r=0,43; r=0,99), тоді як при порушенні остеогенезу вони слабкі (r=0,06) та взаємозворотні (r= -0,95), що зумовлюється наявністю внутрішньоутробних структур.

9. Найбільш інформативним тестовим показником остеогенезу і становлення кровотворної функції кісткової системи у новонароджених поросят, а також неонатального і молочного періодів є: в осьовому скелеті груднина, а в скелеті кінцівок – стегнова кістка.