Анотація до роботи:

Бегма В. М. “Стратегічне управління експортом продукції військового призначення та подвійного використання в контексті економічної безпеки держави”. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 21.04.01 – Економічна безпека. – Національний інститут проблем міжнародної безпеки. Рада національної безпеки і оборони України, Київ, 2004.

Дисертаційна робота присвячена теоретико-методологічним та прикладним питанням стратегічного управління експортом продукції військового призначення та подвійного використання. У роботі визначено місце військово-технічного співробітництва у системі економічної безпеки держави, досліджено кон’юнктуру світового ринку озброєння та військової техніки, визначені принципи стратегічного управління експортом озброєння, які ґрунтуються на аналізі зовнішнього середовища та оцінці експортного потенціалу власного ОПК. Обґрунтовані шляхи реструктуризації ОПК України, передусім через приватизацію об’єктів ОПК при забезпеченні необхідного рівня національної безпеки держави, а також урахування при розробці нових зразків озброєння їх конкурентоспроможності на світовому ринку ОВТ.

1. Регулювання експорту ОВТ є важливим елементом управління військовою економікою, що зумовлено обмеженістю внутрішніх ринків, особливо в європейських країнах НАТО. Військово-технічне співробітництво виступає, при цьому, як головна складова військово-економічної безпеки держави, оскільки забезпечує надходження іноземної валюти, зменшує вартість закупівель для внутрішніх потреб за рахунок економії на серійності виробництва, підтримує зайнятість робочої сили та інфраструктуру оборонної галузі та використовує військове виробництво як каталізатор економічного та науково-технічного розвитку країни.

2. Ефективна діяльність системи ВТС держави є необхідною умовою максимального використання експортного потенціалу ОПК України. Разом з тим система ВТС виступає як інструмент зовнішньої політики держави і є сферою не лише комерційної конкуренції, а й міждержавного протистояння, в рамках якого, як правило, вирішуються більш широкі геополітичні завдання і в якому роль держави має постійно залишатися досить високою. Однак, виходячи з того, що система ВТС є структурою комерційною, то головним критерієм ефективності її діяльності є прибуток.

3. Вирішення проблеми збільшення експорту продукції ВППВ та подальшого розвитку експортного потенціалу української оборонної промисловості можливо за рахунок впровадження стратегічного управління сферою ВТС в цілому, в ході якого особливу увагу керівників спрямовано на фактори внутрішнього та зовнішнього середовищ (внутрішні ресурси, постачальники, конкуренти, державні структури, партнери тощо). Стратегічне управління має забезпечити ефективне функціонування системи ВТС в умовах взаємодії з мінливим зовнішнім оточенням, яке має свої закони розвитку, певні характеристики.

4. Аналіз фінансування НДДКР в 90-ті роки минулого століття свідчить про збільшення масштабу державного фінансування науково-технічних програм у країнах НАТО, що дає підстави передбачити перехід до концепції "технологічного етапу" будівництва ЗС та якісної переваги засобів збройної боротьби над будь-яким імовірним супротивником. В цілому в зарубіжних країнах на сучасному етапі будівництва ЗС закладаються принципи комплексного та збалансованого розвитку ОВТ при переважному технічному оснащенні звичайних озброєнь.

5. В результаті державного монополістичного механізму ціноутворення, держава, є основним замовником, покупцем та споживачем озброєння, посідає у визначенні цін приоритетне становлення. Державний вплив на рівень цін в сфері військового виробництва носить суперечливий характер, обумовлений взаємовідносинами між державою та фірмами в процесі укладання контрактів. Держава постійно змушена варіювати ціновою політикою з метою знайти оптимальний механізм ціноутворення. При цьому найбільш оптимальним є витратно-маркетинговий метод ціноутворення, що поєднує аналіз собівартості та формування цін з урахуванням маркетингової тактики.

6. Структурно-організаційна недосконалість оборонно-промислового комплексу є першопричиною витратного характеру оборонних виробництв, високого рівня заборгованості, незавантаженості багатьох підприємств та організацій, низької якості продукції, що виробляється тощо. Саме збільшення структурної конкурентоспроможності українського ОПК є однією з найважливіших умов збільшення експортного потенціалу оборонної галузі.

У запропонованій в роботі методиці визначення рівня експортного потенціалу разом з виробничим потенціалом враховується технологічний та маркетинговий потенціали, а також оцінюється конкурентоспроможність продукції власного ОПК, що пропонується на експорт.

Одним з найбільш ефективних напрямів розвитку українського ОПК, що дав би можливість нарощувати експорт ОВТ і при мінімальному негативному впливі експортної орієнтації, а також максимально використовувати технологічні можливості ОПК для випуску цивільної продукції, є диверсифікація, яка дозволяє не тільки мобілізувати засоби на НДДКР нової наукоємної продукції, а й впроваджувати дану продукцію у виробництво шляхом перепрофілювання ряду підприємств.

7. Національна система військово-технічного співробітництва України з самого початку створювалася як система контролю за експортом озброєння та військової техніки з метою недопущення порушень Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо міжнародних режимів контролю над передачами ОВТ. Водночас геополітичні зміни, які відбулися за останнє десятиріччя, а разом з ними зміни на світовому ринку ОВТ, вимагають від системи ВТС не тільки виконання організаційних та контролюючих функцій, а й активного сприяння збільшенню експорту ОВТ та максимальному використанню експортного потенціалу українського ОПК.

8. Удосконалення діючої системи ВТС необхідно здійснювати за запропонованими в роботі напрямами, а саме:

посилення рівня централізації організаційної структури суб’єктів ВТС, і, перш за все, її посередницької сфери;

подальше удосконалення нормативно-правової бази регулювання ВТС;

підвищення рівня впливу державного протекціонізму на результативність ВТС України з іноземними державами;

опрацювання для потенційних споживачів вітчизняного ОВТ більш привабливих умов для нарощування військово-політичного співробітництва з Україною;

введення у практику додаткових можливостей скорочення строків надання дозволів на здійснення експорту ОВТ.

Публікації автора:

Монографії

1. Бегма В.М., Чумак В. М., Кукин А.Ф., Заборський В. Л., Україна і світовий ринок озброєнь. – К.: НІСД, 1997. – 110 с.

Особистий внесок: Розділи І, ІІ, Додатки.

2. Бегма В.М. Оборонно-промислові комплекси України та Росії: співробітництво, співпраця, конкуренція. // –К.: НІУРВ, 1998. – 191 с.

3. Бегма В.М. Ринок озброєнь: проблеми маркетингу продукції військово-технічного призначення. – К.: НІПМБ, 2001. – 191 с.

Статті у фахових наукових виданнях

1. Бегма В.М. Перспективи військового та військово-технічного співробітництва України з РФ та країнами СНД. –К: Стратегічна панорама. – 1998. №1-2. С. 149-151.

2. Бегма В. М., Борохвостов В. К. Уроки конверсії та приватизації оборонної промисловості Російської Федерації // Стратегічна панорама. – 1998. № 3-4. С. 121-130.

Особистий внесок: Аналіз кризового стану оборонної промисловості РФ. Визначення основних факторів, що призвели до такого становища. Аналіз причин недоліків процесу конверсії ОПК РФ.

3. Бегма В. М., Борохвостов В. К. Україна та Росія на міжнародних виставках озброєнь // Стратегічна панорама. – 1999. №4. С. 113-127.

Особистий внесок: Визначення ролі і місця виставок озброєнь у системах ВТС країн світу. Аналіз характеру відносин між Україною та РФ на виставках озброєнь.

4. Бегма В. М. Коваленко Ю. С. Пашута М. Т. Проблеми конверсії українського військово-промислового комплексу // Економіст. – 1999. №12. С. 21-33.

Особистий внесок: Аналіз сучасного стану ОПК України, аналіз ходу конверсії, визначення основних напрямків розвитку ОПК України.

5. Бегма В. М., Борохвостов В. К. Політика військово-технічного співробітництва Російської Федерації // Стратегічна панорама. –2000. № 3-4. С.134-147.

Особистий внесок: Аналіз законодавчої бази та системи державного регулювання ВТС РФ. Виявлення основних форм діяльності РФ на ринку озброєння.

6. Бегма В. М. Методичні основи оцінки рівня експортного потенціалу обороно-промислового комплексу України // Формування ринкових відносин в Україні., 2000. Випуск 10. С.105-110.

7. Бегма В. М. Світовий ринок озброєння та особливості маркетингу продукції військово-технічного призначення // Економіка України. – 2000. №6. С. 73-79.

8. Бегма В. М. Тенденції розвитку військової промисловості країн Європи та США // Економіка промисловості України (Збірник наукових праць. Рада по вивченню продуктивних сил України). – 2000. С. 243-252.

9. Бегма В. М., Борохвостов В. К. Борохвостов І. В. Каблов В. А. Військово-технічна політика провідних країн світу та Росії // Стратегічна панорама. –2001. № 3-4. С.118-128.

Особистий внесок: Аналіз напрямків розвитку озброєння після війни у Перській Затоці.

10. Бегма В. М. Україна на світовому ринку озброєння // Економіст. – 2001. №2. С. 20-24.

11. Бегма В. М. Аналіз стану та перспектив фінансово-промислових груп Російської Федерації в оборонно-промисловому комплексі // Формування ринкових відносин в Україні., 2001 р. Випуск 10. С. 48-50.

12. Бегма В. Проскуркін С. Форми конкуренції на світовому ринку продукції військово-технічного призначення // Економіка України. – 2001. №5. С. 78-84.

Особистий внесок: Аналіз стратегії США на ринку озброєння. Визначення типових моделей мотивації передач озброєнь.

13. Бегма В. М. Необхідність реформування оборонно-промислового комплексу та напрямки його реструктуризації // наука і оборона. – 2001. №2. С. 31-35.

14. Бегма В. М. Зовнішньоторговельні ціни в експортно-імпортних операціях на ринку продукції військово-технічного призначення // Проблеми науки. – 2001. №5. С. 56-61.

15. Бегма В. М. Мазуров Г. І. Деякі аспекти визначення експортного потенціалу українського оборонно-промислового комплексу // Проблеми науки. – 2001. №7. С. 45-51.

Особистий внесок: Визначено поняття “експортного потенціалу”, розроблені методичні підходи щодо його визначення.

16. Бегма В. М. Мазуров Г. І. Показники ефективності системи військово-технічного співробітництва // Проблеми науки. – 2001. №10. С. 53-60.

Особистий внесок: Сформульований підхід до визначення основних показників ефективності та критеріїв оцінки ВТС.

17. Бегма В. Терещенко Ю. Проблеми розвитку технологічного маркетингу // Економіка України. – 2002. №9. С. 22-25.

Особистий внесок: визначення поняття “технологічний маркетинг”. Аналіз особливостей технологічного маркетингу.

18. Бегма В. Шемаєв В. Технологія управління укладанням зовнішньоторговельних угод на ринку озброєння та військової техніки в умовах інноваційного розвитку // Проблеми науки. – 2003. №4 С. 39-48.

Особистий внесок: Визначення основних етапів укладання зовнішньоторговельних угод.

19. Бегма В. Шемаєв В. Стратегічне управління в системі військово-технічного співробітництва України з іноземними державами // Проблеми науки. – 2003. №6 С. 52-60.

Особистий внесок: визначення поняття стратегічного управління в системі ВТС України, місії системи ВТС та основних складових стратегічного управління експортом озброєння та військової техніки.

20. Бегма В. М., Величко О. Ф., Шемаєв В. М. Аналіз проблеми інформаційного військово-технічного співробітництва // Стратегічна панорама. –2003. № 3-4. С.169-176.

Особистий внесок: Аналіз системи ВТС України в контексті інформаційного управління експортом ОВТ.

Наукові доповіді на конференціях

1. Бегма В. Возможности и направления военно-технического сотрудничества в рамках ГУУАМ // Материалы ІІ научно-практической конференции: ГУУАМ: проблемы и перспективы развития транспортно-коммуникационных коридоров. – Киев – 2000. С. 207-211.

2. Бегма В. М. Експортний контроль України в контексті світового досвіду // Національна безпека і оборона. – 2001. №6 С. 15 – 21.