Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Педагогічні науки / Загальна педагогіка, історія педагогіки і освіти


Лисенко Людмила Олександрівна. Становлення та розвиток експериментальної педагогіки в розвинутих країнах Заходу (кінець ХІХ – початок ХХ століття). : Дис... канд. наук: 13.00.01 - 2008.



Анотація до роботи:

Лисенко Л.О. Становлення та розвиток експериментальної педагогіки в розвинутих країнах Заходу (кінець ХІХ – початок ХХ століття). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01. – загальна педагогіка та історія педагогіки. Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка. – Кіровоград, 2008.

У дисертаційному дослідженні вперше на основі системного ретроспективного аналізу вивчено й теоретично узагальнено особливості становлення й розвитку експериментальної педагогіки в розвинутих країнах Заходу (в Німеччині, США, Франції та Італії). В роботі проаналізовано передумови й витоки зародження експериментальної педагогіки, а також її бурхливий розвиток і причини популярності. Окреслено експериментальні дослідження та педагогічні погляди її фундаторів (Е.Меймана, В.Лая, А.Біне, С.Холла, Е.Торндайка, М.Монтессорі). Досліджено діяльність експериментальних навчально-виховних закладів. Визначено місце експериментальної педагогіки Росії та України в світовій педагогічній науці. Актуалізовано історичний досвід з цього напрямку педагогічної думки в сучасних умовах подальшого реформування і модернізації системи й змісту освіти України.

У дисертації зроблено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає в дослідженні процесу становлення і розвитку експериментальної педагогіки кінця ХІХ – початку ХХ ст., здійсненні комплексного наукового аналізу теорії і практики педагогів-експериментаторів розвинених країн Заходу. Результати дослідження свідчать про досягнення мети, виконання зазначених завдань і є підставою для основних висновків.

1. Надбання представників експериментальної педагогіки кінця ХІХ – початку ХХ ст. є предметом історико-педагогічного аналізу протягом ХХ – початку ХХI ст. Історіографічний аналіз дозволив установити, що спеціального наукового дослідження по комплексному аналізу становлення і розвитку експериментальної педагогіки не було.

2. Проаналізовано передумови зародження експериментальної педагогіки в розвинутих країнах Заходу. На наш погляд, це – швидкий соціально-економічний розвиток країн Заходу, який розпочався ще у ХVІІ–ХVІІІ століттях; поява і розвиток сучасної науки, звільнення її від диктату церкви; гостра потреба в розбудові національних систем освіти, визначенні її змісту й спрямування, педагогічне й наукове забезпечення їх ефективності. До безпосередніх факторів, які спричинили появу експериментальної педагогіки, ми відносимо: 1) розвиток експериментальної психології і можливості наукового вивчення дитини, які при цьому відкривалися; 2) розвиток педагогічних теорій, які ґрунтувалися на інтуїтивних уявленнях їх творців про дитину, і досить часто давали суперечливі, а то й протилежні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу і не могли забезпечити якісного реформування освіти.

Накопичений в експериментальній психології дослідний матеріал шукав свого практичного застосування, а нові гуманістичні й демократичні педагогічні концепції потребували уточнень, апробації, перевірки практикою, життям, додаткових аргументів на свою користь. Тому, на наш погляд, експериментальна педагогіка не могла не виникнути наприкінці ХІХ ст. і саме в Німеччині, де на той час значна увага приділялася освіті, як одному з факторів прискорення суспільно-економічного розвитку держави, де було досягнено значних успіхів у розвитку експериментальної психології, до того ж німецька педагогіка займала лідерські позиції у світі.

3. Установлено, що поява експериментальної педагогіки була викликана потребами життя, необхідністю суттєвого реформування, досягнення якісно нового рівня національних систем освіти. Утвердження експериментальних методів дослідження у природничих науках, фізіології, психології підготувало ґрунт для її зародження й швидкого розвитку. На початковому етапі експериментальна педагогіка стала логічним продовженням досліджень, які здійснювали психологи-експерименталісти. Вони ж були як зачинателями, так і основоположниками експериментальної педагогіки.

Доведено, що експерименталісти значно просунулися у вивченні дитини, її фізіології й психіки, індивідуальних відмінностей, розумової відсталості й обдарованості. Вони прагнули провести наукову експертизу традиційних методів організації навчально-виховної роботи школи, виходячи з принципу природовідповідності й досягнень експериментальної психології й педагогіки. Крім того вони, виходячи з отриманих результатів і висновків експериментальної педагогіки, обґрунтували концептуальні засади нової педагогіки – гуманізації й демократизації навчально-виховного процесу, принцип педоцентризму, диференціації й індивідуалізації навчання тощо.

Визначено, що зусиллями експерименталістів педагогіка виокремилася в самостійну науку, зміцнила зв’язок із життям і школою, примножила свій авторитет серед громадськості. У той же час, деякі експерименталісти не уникнули радикалізації у своїх поглядах та висновках, надмірного відходу від традицій, заперечення не лише рутини, бюрократизації, бездушності й авторитаризму старої школи, але й багатьох позитивних напрацювань.

4. Біля витоків експериментальної педагогіки стояли здебільшого психологи-експериментатори, які шукали прикладного характеру, практичного використання здобутих ними результатів – Е.Мейман, В.Лай, С.Холл, Е.Торндайк, А.Біне, Е.Клапаред, В.Кілпатрік, М.Монтессорі, А.Фер’єр та ін. У них були дещо відмінні світоглядні позиції, розуміння природи психічних явищ, пріоритети у напрямках наукових досліджень і концептуальних побудов, проте у них було багато спільного. Усі вони прагнули йти від дитини, її природи й психіки, які в свою чергу ретельно вивчали. У своїх узагальненнях і висновках, експертних оцінках і побудовах педагогічних систем психологи-експериментатори відштовхувалися, перш за все від принципу природовідповідності, інтересів і потреб дитини. Їх єднало неприйняття традицій старої школи, принципів організації в ній навчально-виховної роботи, налаштування на докорінне реформування системи освіти, переорієнтацію її з потреб авторитарної держави на інтереси вільної особистості, яка прагне одержати корисні знання й виховання, що допоможуть їй стати успішною людиною у демократичному суспільстві.

Експерименталісти у просуванні свого бачення реформування освіти використовували віру суспільства в безмежні можливості науки, її авторитет, тому могли бути особливо переконливими. Звідси і світова популярність експериментальної педагогіки. Ці обставини перетворили експерименталістів у передовий загін, рушійну силу нової педагогіки.

5. Логічним продовженням зусиль експериментальної педагогіки щодо реформування національних систем освіти на нових засадах була поява значної кількості шкіл, у яких навчально-виховна робота будувалася на підходах і принципах, альтернативних традиційним. У кожній з таких шкіл по суті проводилася широка довготривала експериментально-пошукова робота з апробації й удосконалення тієї чи іншої авторської концепції організації навчально-виховної роботи у навчальному закладі. Такі школи та їх засновники прагнули дати суспільству зразки для майбутніх освітніх реформ організації ефективного й гуманного навчання й виховання молоді. Крім того, вони прагнули дати таке навчання і виховання частині молоді “вже сьогодні”, не чекаючи майбутніх реформ.

Всесвітній рух “нових шкіл”, крім усього іншого, цікавий для нас методологією й досвідом пошуку альтернативних варіантів “школи майбутнього”, що є актуальним і нині.

6. Розкрито місце вітчизняної експериментальної педагогіки у світовому педагогічному процесі кінця ХІХ – початку ХХ ст. Досить часто російські й українські педагоги ХІХ ст. здебільшого лише популяризували у себе ідеї провідних західних педагогів, досвід європейського шкільництва, прагнули довести їх до широкого громадського й освітянського загалу, упроваджували у навчально-виховну діяльність вітчизняної школи. В експериментальній педагогіці чи не вперше було досягнено паритету між вітчизняною і західною педагогічною думкою. З’ясовано і показано внесок в розвиток експериментальної педагогіки вітчизняних вчених І.Сікорського, В.Бехтерєва, О.Нечаєва, їх продовжувачів А.Лазурського, М.Румянцева. Вони перенесли експеримент з лабораторних умов безпосередньо в шкільний клас, завдяки чому вивчали перебіг різних психічних процесів, прояви особистості школярів, виявляли їх індивідуальні особливості безпосередньо в ході навчально-виховного процесу. Вітчизняні представники експериментальної педагогіки дореволюційного періоду, на відміну від своїх закордонних колег, свої дослідження більше пристосовували до потреб школи та її реформування. Хоча в цілому мета і завдання експериментальної педагогіки були загальними для всіх дослідників: розкрити механізм впливу вчителя на вихованця, глибоко і всебічно проаналізувати реальний педагогічний процес з урахуванням результатів усебічного експериментального вивчення фізичних і психічних особливостей дитини, її можливостей і резервів. Вважаємо, що розвиток експериментальної педагогіки в дореволюційний період зробив величезний внесок у подальше вдосконалення науки про виховання, навчання й освіту.

7. Аналіз літератури з теми дослідження дозволив уточнити деякі поняття з позиції сучасності й провести періодизацію зародження й розвитку експериментальної педагогіки. Під експериментальною педагогікою ми розуміємо напрямок у світовій реформаторській педагогіці кінця ХІХ – початку ХХ ст., представники якого вперше в історії цілеспрямовано займалися всебічним дослідженням і вивченням дитини з метою оптимізації навчально-виховного процесу в закладах освіти.

Експериментальна педагогіка в ході свого зародження й розвитку пройшла, на наш погляд, три основних періоди, у кожному з яких виділяємо по два етапи:

1) період зародження (друга половина ХІХ ст.)

завершення визрівання передумов експериментальної педагогіки

початок експериментального вивчення деяких особливостей фізичного і психологічного розвитку дитини, що мали відношення до процесу навчання;

2) період бурхливого розвитку і піку загальної уваги й популярності (початок ХХ ст.)

оформлення експериментальної педагогіки як одного з напрямків реформаторської педагогіки

бурхливий революційний розвиток;

3) період переходу до еволюційного періоду розвитку й зменшення громадської уваги до її проблем і здобутків (з 20–30-х рр. ХХ ст.)

перехід до еволюційного періоду розвитку

поступове формування сучасної педагогічної науки з її експериментальними методами дослідження.

8. Експериментальна педагогіка на зламі ХІХ і ХХ ст. накопичила неоціненний досвід, який набуває значної актуальності у світлі сучасного реформування освіти України та її входження у світовий освітній простір.

Вивчення здобутків експериментальної педагогіки може частково озброїти нас методологією всебічного вивчення дитини, навчального середовища з метою оптимізації навчально-виховного процесу; в пошуку оптимальних варіантів школи майбутнього; в діяльності авторських шкіл України; удосконаленні роботи педагогічних університетів, інститутів післядипломної педагогічної освіти.

9. Проведене дослідження ще не може розглядатися як повне завершене дослідження становлення, розвитку, функціонування експериментальної педагогіки досліджуваного періоду в розвинутих країнах Заходу. Нами проаналізовано найбільш важливі аспекти цієї проблеми, найбільш вагомий внесок представників експериментальної педагогіки в теорію і практику педагогіки.

Перспективною тематикою для подальшої розробки цієї проблеми може бути більш детальне вивчення внеску кожного представника експериментальної педагогіки в педагогічну науку, дослідження порівняльної педагогіки щодо функціонування різних експериментальних теорій, поглядів і напрямків, більш детальне висвітлення впливу експериментальної педагогіки на розвиток педагогічної теорії і практики в Україні, а також проведення педагогічних досліджень.

Публікації автора:

Наукові статті у фахових виданнях:

  1. Лисенко Л. Провідні ідеї експериментальної педагогіки і сучасність / Людмила Лисенко // Рідна школа. – 2006. – № 9. – С. 69-71.

  2. Лисенко Л. Проблема розвитку розумових здібностей у поглядах А. Біне / Людмила Лисенко // Рідна школа. – 2007. – № 2. – С. 76-77.

  3. Лисенко Л. Експериментальна педагогіка в поглядах В.А.Лая / Людмила Лисенко // Наукові записки. – Випуск 49. – Серія: Педагогічні науки. – Кіровоград: РВВ КДПУ імені Володимира Винниченка, 2003. – Част. 1. – С. 57-60.

  4. Лисенко Л. Вплив педагогічних течій країн західної Європи та США на зародження експериментальної педагогіки в кінці ХІХ та на початку ХХ століття / Людмила Лисенко // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Збірник наукових праць. /Редкол.: Т.Сущенко (відп. ред.) та ін. – Київ-Запоріжжя. – 2004. – Вип. 33. – Запоріжжя: ЗОІППУ, 2004. – С. 229-234.

  5. Лисенко Л. Витоки експериментальних методів навчання і виховання на межі ХІХ – ХХ століть / Людмила Лисенко // Наукові записки. Серія : Педагогічні науки. – Вип. 63. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В.Винниченка, 2005. – С. 144-147.

  6. Лисенко Л. Погляди Джона Дьюї на демократизацію навчання і освіти / Людмила Лисенко // Наукові записки. – Випуск 68. – Серія: Педагогічні науки. – Кіровоград: РВВ КДПУ імені Володимира Винниченка, 2006. – С. 121-124.

  7. Лисенко Л. Психологічні акценти в теоретичних надбаннях представників експериментальної педагогіки (на основі аналізу концептуальних засад Е. Торндайка та Е. Клапареда) / Людмила Лисенко // Наукові записки. – Випуск 71. – Серія: Педагогічні науки. – Кіровоград: РВВ КДПУ імені Володимира Винниченка, 2006. – С. 160-163.

Матеріали науково-практичних конференцій:

  1. Лисенко Л. Педагогічні вимоги до вчителя у поглядах Е. Меймана / Людмила Лисенко // Професійна підготовка вчителів початкових класів в умовах реформування системи освіти і входження України в Європейський освітній простір: Збірник Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Дрогобич: Посвіт, 2007. – С. 52-57.

  2. Лисенко Л. Педагогічні напрямки та концепції в історії зарубіжної педагогіки кінця ХІХ – початку ХХ століття / Людмила Лисенко // Наука, освіта, суспільство очима молодих: Матеріали І Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та молодих науковців, 10-11 травня 2006 р., м. Рівне. – Рівне: РДПУ, 2006. – С. 42-45.