В дисертаційній роботі розроблено комплексний системний підхід до визначення пізнавального потенціалу, теоретико-методологічних засад та методико-інструментальної специфіки застосування мережевого аналізу в соціології. На сучасному етапі розвитку соціологічної науки мережевий аналіз розглядається як комплекс дослідницьких засобів, що дозволяють вивчати різні типи соціальних структур, які на операціональному рівні фіксуються у вигляді сталих мережевих моделей. Базовими теоретичними концептами, що визначають основні мережеві характеристики, є “помітність”, “згуртованість”, “еквівалентність”, “діапазон” та “посередництво”. В процесі аналізу соціальної мережі увага дослідника може бути зосереджена на трьох об’єктах: окремому акторі, зв’язках між акторами та структурі мережі в цілому. Вивчення соціальних мереж відбувається в рамках двох загальних дослідницьких стратегій: досліджень егоцентричних мереж та досліджень загальних мереж. Означені стратегії є визначальними щодо окреслення меж вибіркової сукупності, вибору методів збирання інформації та обґрунтування вибору методів аналізу здобутих даних. Застосування різних стратегій також обумовлює відмінності в підходах до оцінки репрезентативності мережевих даних. Однією з визначальних особливостей збирання даних в дослідженнях мереж є застосування спеціальних запитань в опитувальному інструменті, що мають назву генераторів імен. Розглянуто методичні аспекти складання опитувального інструментарію в дослідженнях егоцентричних соціальних мереж та здійснено порівняння стандартизованих опитувальників, що були застосовані в практиці мережевих досліджень. В роботі проаналізовано різні класифікації методів мережевого аналізу. В емпіричних дослідженнях соціальних мереж запропоновано використання трьох груп методів аналізу: 1) формальних методів, що ґрунтуються на математичній теорії графів і спрямовані на отримання описової інформації про соціальну мережу; 2) методів дескриптивної статистики, що застосовуються для вивчення розподілів мережевих характеристик; 3) методів статистики виведень, метою застосування яких є перевірка статистичних гіпотез про структуру мережі та ймовірність невипадковості отриманої мережевої характеристики чи конфігурації зв’язків. В якості критеріїв обґрунтування вибору методів мережевого аналізу в конкретних дослідженнях розглядаються: а) рівень аналізу, б) аналітичний підхід, в) характер дослідницьких завдань, г) дослідницька стратегія. В процесі проведення дисертаційного дослідження було здійснено серію методичних експериментів, в ході яких виявлено пізнавальний потенціал застосування методів аналізу помітності, діапазону, посередництва, згуртованості та еквівалентності в обробці соціометричних даних. Зважаючи на новизну наукової термінології, що залучається до вітчизняної соціології, автором було підготовлено глосарій основних понять мережевого аналізу, що, як вбачається, сприятиме підвищенню інтересу українських соціологів до мережевих досліджень та матиме наслідком збільшення кількості емпіричних досліджень соціальних мереж. |
