Анотація до роботи:

Савченко І.Г. Інституційна відповідальність органів державної влади в умовах розбудови соціальної держави в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.01 – теорія та історія державного управління. – Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. – Харків, 2007.

У дисертації розглядаються актуальні теоретичні і методологічні питання інституційної відповідальності соціальної держави. Докладно аналізуються специфіка та типологія соціальних держав, досліджуються сутність, природа, ознаки та форми соціальної відповідальності в державному управлінні, її роль і місце в системі соціальних цінностей суспільства.

Запропоновано власну чотирирівневу класифікацію суспільних цінностей та ролі й функцій соціальної відповідальності в системі суспільних цінностей. Розкрито особливості етатичної та ліберально-демократичної моделей реалізації соціальної відповідальності в державному управлінні. Виокремлено особливості соціальної політики держави як інструменту реалізації соціальної відповідальності органів державної влади в Україні. Запропоновано напрями підвищення соціальної відповідальності та подолання проявів безвідповідальної поведінки посадових осіб органів державної влади і громадян.

Проведене з позицій державного управління дослідження питань соціально відповідальної держави дозволяє зробити такі основні узагальнення і висновки.

1. Стрижневою, визначальною в діяльності державного апарату соціальної держави як суспільного інституту, покликаного задовольняти загальносоціальні потреби суспільства, є соціальна функція. «Соціальність» держави знаходить своє віддзеркалення перш за все у новій якості самої державної влади, яка в результаті її внутрішньої трансформації на принципах консенсусу, партнерства і солідаризму знімає одвічне політичне відчуження людини від держави. При цьому громадянське суспільство «приборкує» владу за допомогою численних соціальних інститутів і робить державу такою соціальною системою, що переходить під контроль громадян, служить їм та реалізує їх інтереси та прагнення.

2. Еволюція розуміння уявлень щодо соціальної держави та соціальної відповідальності у світовій та вітчизняній науковій думці пройшла за такі етапи: зародження та поширення ідеї соціальної держави; перші спроби реалізації ідей соціальної держави в державно-управлінській практиці; конституційне закріплення ідеї соціальної держави та початок її втілення; початок світової соціалізації; розробка цілісної концепції соціальної держави та створення її національних моделей; визнання пріоритетності соціального державотворення світовою спільнотою.

3. Попри усі відмінності між різними типами й національними моделями соціальної держави, їх можна об’єднати за сутнісними характеристиками. Насамперед, соціальна сутність держави розглядається як її глибинна, визначальна властивість, що характеризується здатністю держави задовольняти потреби всього суспільства (передусім, забезпечувати його збереження, виживання як цілісного соціального «організму»), а також інтереси окремих соціальних груп і громадян.

4. Соціальна відповідальність як філософська та державно-управлінська категорія відображає ціннісно-правовий аспект суспільних відносин. Актуалізація ідеї соціальної держави переносить наголос з соціальної відповідальності людини перед суспільством і державою на соціальну відповідальність держави перед суспільством і людиною.

5. Як форма регуляції суспільної поведінки соціальна відповідальність має дихотомічний характер і означає сумлінне, відповідальне ставлення людини, посадової особи, органу державної влади до своєї діяльності (поведінки), а у разі порушення ними прав та законних інтересів іншої сторони, невиконання своїх обов’язків і соціальної ролі по відношенню до іншої сторони – отримання цим суб’єктом певних негативних наслідків.

6. Структура соціальної відповідальності має складний та багаторівневий характер. Вона включає багатовимірні суб’єкти, об’єкти та інстанції соціальної відповідальності, що є взаємозалежними й можуть одночасно або поперемінно виступати в кожній з цих якостей. Основними формами соціальної відповідальності є юридична, моральна, політична, партійна, професійна, екологічна тощо. Найбільш давня серед них – моральна відповідальність. Політична і правова форми виникають з появою держави, що й формує політичні і правові норми.

7. Суспільна активність держави проявляється у двох моделях її соціальної відповідальності, які визначаються як «етатизм» і «лібералізм», що обумовлюється тим, що вони формують відповідні функції та завдання органів державної влади й по-різному трактують співвідношення соціальної відповідальності між державою та її громадянами. Державотворчі процеси в Україні відбуваються у напрямку переходу від етатичної до ліберально-демократичної моделі соціальної відповідальності.

8. Специфіка та зміст соціальної держави розкриваються через визначення її цілей та завдань, більшість з яких реалізується через інститут соціальної відповідальності держави та громадянина, за якого органи державної влади та держава в цілому беруть на себе більший обсяг відповідальності, аніж покладають на громадян. Серед основних функцій соціальної держави є соціальне відтворення населення, регулятивна, соціально-захисна, стабілізаційно-адаптивна тощо. Соціальна держава базується на принципах людської гідності, рівних можливостей, соціальної справедливості, субсидіарності та солідаризму.

9. Основою соціальної відповідальності є динамічна система цінностей, властивих індивіду, інститутам публічної влади, та суспільству. Навіть саме виникнення соціальної відповідальності пов’язане із суспільними цінностями, що детермінують діяльність і поведінку всіх учасників суспільних відносин. Відповідно до цих цінностей, соціальна відповідальність реалізується як волевиявлення, коли окремий інститут публічної влади самоусувається, або усуває інших від виконання певних функцій.

10. Сьогодні в українському суспільстві набирає сили процес модернізації структури традиційних цінностей. Людина долучається до ціннісної системи суспільства у процесі соціалізації – формування особистості за певними соціальними цінностями. При цьому соціальна відповідальність виступає ефективним інструментом реалізації суспільних цінностей у процесі життєдіяльності людини та відображає рівень її громадянськості та моральності. На різних ціннісних рівнях соціальна відповідальність громадянина несе різне соціальне навантаження й здійснює різні соціальні функції.

11. Соціальна відповідальність держави виступає визначальним фактором утвердження демократичних засад в українському суспільстві. Стабільність будь-якої держави залежить від того, наскільки гармонійно поєднані у суспільстві цінності усіх рівнів: загальні – сформовані в ході розвитку державності (фактори цивілізаційної самоідентифікації); особливі – суспільні норми та традиції (фактори порозуміння та стабільності); одиничні – групові та персоналізовані цінності (фактори задоволення власним життям). Соціальна відповідальність є одним із найефективніших засобів підтримання цілісності суспільства, суспільної злагоди, соціальної справедливості, вдосконалення суспільних відносин.

12. Комплексний аналіз політичної реальності дозволяє виокремити особливості соціальної політики держави як інструменту реалізації соціальної відповідальності органів державної влади в Україні, адже послідовна, цілісна соціальна політика, гарантуючи та відстоюючи основні соціальні права громадян, виступає ефективним інструментом реалізації соціальної відповідальності й закріплює соціальний характер Української держави.

13. Концепція розподілу соціальної відповідальності в системі державного управління передбачає чітке розмежування функцій, завдань, повноважень, компетенцій та необхідних для їх виконання ресурсів.

14. Підвищення соціальної відповідальності в Україні відбувається шляхом подальшого поглиблення конституційної та політичної відповідальності держави, органів державної влади й посадових осіб за реалізацію функцій держави та виконання посадових обов’язків, покращення державної соціальної політики, яка безпосередньо впливає на якість суспільного життя, запровадження принципу розподіленої відповідальності як основного принципу корпоративного управління всередині інститутів державної влади.

Публікації автора:

1. Савченко І.Г. Характерні риси соціальної держави // Теорія та практика державного управління. Вип. 9: Державне управління та місцеве самоврядування: Тези IV Міжнар. наук. конгресу, 26 лютого 2004 р. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2004. – С. 308 – 310.

2. Савченко І.Г. Сутність і специфіка соціальної держави // Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 28 травня 2004 р.: У 2 т./ За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во НАДУ, 2004. – Т. 2. – С. 350 – 352.

3. Савченко І.Г. Соціальна складова і соціальна сутність держави // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2004. – № 2 (20): У 2 ч. – Ч. 2. – С. 252 – 259.

4. Савченко І. Моделі соціальної держави та умови їх запровадження в Україні // Збірник наукових праць Національної академії державного управління при Президентові України. – К.: Вид-во НАДУ, 2004. – Вип. 1. – С. 454 – 461.

5. Савченко І.Г. Соціальна відповідальність в контексті розбудови соціальної держави в Україні // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2005. – № 2(24): У 2 ч. – Ч. 1. – С. 55 – 63.

6. Савченко І.Г. Категорія соціальної відповідальності в основних філософських парадигмах // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України: Наук. журн. – К.: Вид-во НАДУ, 2005. – № 2. – С. 454 – 459.

7. Савченко І.Г. Соціальна політика як фактор розвитку соціальної держави // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України: Наук. журн. – К.: Вид-во НАДУ, 2005. – № 4. – С. 436 – 441.

8. Савченко І.Г. Соціальна держава у ліберальній теорії Фрідріха фон Xайєка: уроки для України // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2006. – № 2(28): У 2 ч. – Ч. 1. – С. 371 – 379.