Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Політичні науки / Політичні проблеми міжнародних відносин і глобального розвитку


Веселовський Андрій Іванович. Східне Середземномор'я в системі регіональних пріоритетів України: дисертація канд. політ. наук: 23.00.04 / НАН України; Інститут світової економіки і міжнародних відносин. - К., 2003. - 16 с.



Анотація до роботи:

Веселовський А.І. Східне Середземномор’я в системі регіональних пріоритетів України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем і глобального розвитку. Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Київ, 2003.

В дисертації досліджено проблематику Східного Середземномор’я з погляду національних інтересів України. Проаналізовано іноземні джерела про субрегіон в складі Лівії, АРЄ, Ізраїлю, Йорданії, Лівану, Сирії та Палестинської Автономії, які співставленні з науковим наробком вітчизняної політології та сходознавства.

Виявлено глибинну однорідність політичних культур сучасних держав субрегіону, яка формувалась в ході існування спільних східносередземноморських цивілізаційних просторів (фараонічний, античний, еллінізм) та імперій (Римська, Візантійська, Османська), що значною мірою є причиною повільної еволюції і протиріч зі світ-системою. На додаток до традиціоналістських підходів, що стримують політичні, соціально-економічні трансформації, існування в субрегіоні унікального за складністю ізраїльсько-арабського конфлікту та численних викликів у сфері “м’якої безпеки” блокують спроби модернізаторів, міжнародного співтовариства та глобальних спонсорів домогтися лібералізації економік, оновлення законодавства, сприяння виникненню основ громадянського суспільства, демократизації політичних процесів.

Показано існування глибокої зацікавленості української держави, суспільства та ділових кіл у поглибленні існуючих політичних, торговельних, технологічних і гуманітарних зв’язків із субрегіоном, потреби надавати сприяння в розв’язанні безпекової проблематики. Для успішних дій у цих сферах, зокрема в енергетичній, існують всі необхідні передумови, починаючи з глибокої історичної пов’язаності України зі Східним Середземномор’ям, активна участь її громадян в індустріалізації субрегіону, наявність тут значної кількості вихідців з України, а в політичному плані – послідовна і виважена зовнішня політика рівнонаближеності України щодо основних протагоністів ізраїльсько-арабського конфлікту.

Подано практичні рекомендації стосовно захисту та посилення позицій України в субрегіоні.

Субрегіон Східного Середземномор’я, який виділився на Близькому Сході в результаті специфіки історичного розвитку та організаційно-інтеграційних заходів сусідніх держав, є найбільш нестабільною, проблемною та конфліктогенною частиною простору, з потенційними глобальними деструктивними наслідками. Водночас в силу історичних зв’язків, торговельно-економічних інтересів та позитивного політичного наробку субрегіон є першочерговим об’єктом уваги української держави, ділових кіл та громадян на Близькому Сході.

З огляду на непослідовні, малоефективні або неадекватні спроби держав Східного Середземномор’я “вписатись” в складні трансформаційні тенденції світ-системи, а у випадку з Ізраїлем незнаходження модусу неконфліктного співіснування з арабським оточенням, посилюється напруження між окремими суб’єктами субрегіону, між політичними силами в межах цих суб’єктів, та між субрегіоном і світ-системою в цілому. Імператив прискореного розвитку на основі глибоких цивілізаційних трансформацій як в політичній, так і в соціально-економічній площині, вимагає відходу від авторитаризму, конфесійної або етнічної політики на національному рівні, від сегрегації, від тотального контролю і диктату. Відмова від цього шляху загрожує посиленням економічної стагнації, посиленням протиріч в суспільствах і врешті розвитком неконтрольованих процесів (путч, ісламістські силові дії, внутрішній тероризм, міжетнічні та міждержавні конфлікти тощо). Головна опонуюча сила в арабських суспільствах, ісламісти, закликає натомість до посилення впливу релігії на процес прийняття рішень, запровадження мусульманського права (шарія), обмеження прав і свобод громадян в цілому та жінок зокрема. Викладений дискурс простежується на основі вивчення наукового доробку широкого кола сходознавців в багатьох сферах (політологи, соціологи, історики, економісти, юристи, представники неурядових організацій) та на основі досліджень численних міжнародних структур (ООН, ЮНЕСКО, Програма розвитку ООН, Світовий Банк). Наукові висновки та дослідження підкріплюються численними прикладами з міжнародної та місцевої англомовної, франкомовної, арабомовної, спеціальної і наукової періодичної літератури та з засобів масової інформації.

Відповідно до мети і завдання дослідження аналіз процесів визначення впливових чинників та спроби наукового передбачення їх ходу подій здійснюються через призму інтересів України в субрегіоні. Завдяки численним прямим контактам в далекі і новітні історичні часи Україна і її громадяни мають вплив і високу репутацію в усіх державах субрегіону. Україною проявлено значний інтерес до поглиблення політичного і ділового співробітництва з урядовими і економічними колами та громадськістю Східного Середземномор’я. Однак, на додаток до реально існуючого політичного протистояння в суспільствах на основі модерністсько-традиціоналістського дискурсу, субрегіон вкрай обтяжений безпековими викликами як в частині класичної військової безпеки (захист суверенітету і територіальної цілісності), так і в частині “м’якої безпеки” у вигляді “нових викликів”. Враховуючи складне політичне і соціально-економічне становище кожен з них, без надання належної уваги і ресурсів, може стати дестабілізуючим для суспільства і субрегіону в цілому. Лише комплексний підхід до вирішення проблеми здатен вивести субрегіон із зачарованого кола протистояння, насильства і стагнації, і цей висновок справедливий і для арабських, і для єврейської держав.

За цих умов Україна, котра об’єктивно не перебуває на цьому етапі в центрі інтересів держав субрегіону, разом з тим здійснює і поступово нарощує свій стабілізуючий вплив в Східному Середземномор’ї. Цьому сприяє швидкий розвиток мережі дипломатичних установ, розгортання в них діяльності торговельно-економічних місій, військових аташатів, створення широкої міжнародно-правової бази двосторонніх відносин, обмін візитами вищого і високого рівня, активність в міжнародних організаціях і форумах в питаннях, що стосуються проблематики субрегіону, а в останній час – і здійснення добре пророблених помітних дипломатичних ініціатив. Вдало використовується унікальний фактор рівнонаближеності України в політичному й діловому планах до головних протагоністів близькосхідного протистояння і уміле балансування у підтримці зусиль міжнародного співтовариства для розв’язання ситуації. Є об’єктивні підстави робити науковий висновок, що позиції України в Східному Середземномор’ї на сьогодні є міцними, і мають тенденцію до зміцнення. В політичній площині, щоб не втратити досягнуте, слід сконцентруватись на створенні повноцінної зовнішньополітичної близькосхідної стратегії, опрацювання та реалізація якої мали б здійснюватись Повноважним представником України на Близькому і Середньому Сході (ППУ на БСС) та його апаратом, який належить створити. Згаданий орган міг би виконувати і функції політичного штабу для вироблення і здійснення узгоджених дій в субрегіоні і в діловій сфері.

З огляду на порівняно вагому представленість України в субрегіоні у випадку реалізації викладеної моделі політико-ділової активності та в разі її успіху модель можна було б застосувати і для посилення зв’язків з іншими компактними та важливими для України субрегіонами (наприклад Південно-Східна Азія, Латинська Америка тощо).

Публікації автора:

  1. Б.Гуменюк, А.Веселовський, О.Шнирков. Геополітичне майбутнє України. - Київ, 1998. - 176 с.

  2. Andrij Veselovsky. Discussing conflicts // European Conflicts and International Institutions. Cooperation with Ukraine. - Baden-Baden: Nomos Verlagsgescllschaft, 1998. - P. 65-71.

  3. А. Веселовський. Об’єкт суперництва – водні ресурси. Екологічні проблеми Східного Середземномор’я // Політика і час. – 2001. -№ 8. - С. 52-56.

  4. А. Веселовський. У світлі ісламської альтернативи. Східне Середземномор’я: регіональна система підвищеної небезпечності // Політика і час. - 2003. - № 3. – С. 46-52; № 4. - С. 73-82.

  5. А. Веселовський. Близький Схід в епоху антитерористичного глобалізму // Стратегічна панорама. - 2002. - № 1. – С. 11-18.

  6. А. Веселовський. Економічна та соціальна проблематика Східного Середземномор’я на межі третього тисячоліття // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - Випуск 30, частина І. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2001р. - С. 16-25.

  7. А. Веселовський, Г.Джапарідзе, А.Сілагадзе. Касим-бей, син козацького отамана // Український історичний журнал. - 2002. - № 3.- С. 120-125.

  8. А. Веселовський. Енергетичні перспективи Східного Середземномор’я // Нафтова і газова промисловість. - 2003. - № 2. - С. 3-18.

  9. А. Веселовський. Використання досвіду реальної демократії // Ад Діпломасі ад Дувалі (“Міжнародна дипломатія”, арабською мовою). – 2001. -№ 2. – С. 4-8.

  10. А. Веселовський. Інтеграційні особливості Східного Середземномор’я в контексті торговельних інтересів України // Дослідження світової політики. Збірник наукових праць. - Випуск 20. _ К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин України НАН України, 2002. – С. 114-123.

Анотації