Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Філологічні науки / Українська мова


Черевко Ірина Володимирівна. Семантико-структурна та стильова характеристика фразеологізмів в українських пам'ятках XVI-XVII ст. : Дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. — Л., 2006. — 226арк. — Бібліогр.: арк. 183-200.



Анотація до роботи:

Черевко І.В. Семантико-структурна та стильова характеристика фразеологізмів в українських пам’ятках XVI – XVIІ cт. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 – українська мова. – Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2006.

У дисертації вперше в українському мовознавстві ґрунтовно досліджена фразеологія, засвідчена в різних за стилями українських пам’ятках XVI – XVII ст., виявлено її багатство, визначено її джерела та шляхи формування. На базі фактичного матеріалу (понад 500 фразеологізмів) здійснено класифікацію фразеологічних одиниць в ідеографічному аспекті, розглянуто найпродуктивніші фразеосемантичні групи, семантичні ряди та структурні моделі, які формують фразеологізми на позначення фізичного та психоемоційного станів людини, її поведінки та мовної діяльності. Частково здійснено порівняльний аналіз зафіксованих фразеологізмів з аналогічними та ідентичними фразеологічними одиницями інших слов’янських мов, простежено їхній історичний розвиток, частотність використання фразеологізмів у різних стилях української мови XVI –XVII ст., визначено системні зв’язки на фразеологічному рівні.

Фразеологізми в пам’ятках XVI – XVII ст. різноманітні за структурою і стилістичним функціонуванням. Це зумовлено, з одного боку, впливом образної системи живої мови, з іншого – впливом книжної літературної традиції, а також розвитком у цей період літературної мови зі своєрідними і численними жанровими різновидами. Багатство і різноманітність ФО дають змогу експресивно передати думку, відтворити й описати відповідні ситуації людського життя.

Об’єктом дисертаційного дослідження слугували понад 500 ФО із пам’яток XVI – XVII ст. Розглянуто головним чином дієслівні фразеологізми як найчисельнішу групу, що виникли в результаті метонімічного, метафоричного чи гіперболічного переосмислення. Вони стали базою для формування чотирьох фразеосемантичних груп і 13 продуктивних семантичних рядів. Із розглянутих фразеосемантичних груп, у якій налічуємо шість продуктивних і десять непродуктивних семантичних рядів, найбагатшою на ФО виявилася фразеосемантична група „Людська поведінка”, оскільки поведінка людини є окремою категорією, пов’язаною із психічними процесами, станами та властивостями людини. З усіх численних семантичних рядів тільки два виражають позитивну оцінку, а сім – негативну. Решта ж рядів не виражають ні позитивних, ні негативних емоцій, проте в межах цих рядів більшість ФО має негативну оцінку.

Проведений аналіз підтвердив, що дієслівні ФО мають виразне емоційне забарвлення і вживаються для позначення різноманітних дій, фізичного, психоемоційного станів осіб, яких вони стосуються. Більшість є найменуванням поведінки людини (16 семантичних рядів).

Щодо структури ФО, то найуживанішими виступають бінарні моделі: 1) SaV//VSa (главу кланяти (скланяти); въ ложъ уплутатися; испоустити (спустити,выпустити, пустити) духа; замкнути губу); 2) SdV (Богу отдаватися; мечу предати (поддати); небу выставити); 3) SgV (до рукъ брати; з устъ выпускати); 4) SiV//VSi (кровю сплынути; чоломъ бити; розлучитися (ростатись) з св\томъ).

Найчастотнішими серед полікомпонентних моделей є тричленні конструкції, що мають структуру SSV//VSS, де іменники-компоненти стоять у непрямих відмінках, а саме: SaSaV (въ очи мглу пущати; на шротъ губу пустити); SgSaV (слєз токи выпущати); SaSgV (в глубокость злостій впасти); VSaSg (приходити в глубокость гр\ховъ); VSgSa (выпущати слєз токи).

Порядок слів може бути й непрямий (найчастіше простежується вживання дієслова постпозитивно до залежних слів). Це засвідчує правильність тверджень фразеологів про перестановку компонентів фразеологізмів без порушень цілісності значення. Це дало нам підстави виокремити інверсійні варіанти ФО.

Рідше фіксуємо в пам’ятках досліджуваного періоду чотирикомпонентні та п’ятикомпонентні фразеологізми. Вони дещо наближаються до речення, мають самостійну інтонацію, модальну оформленість. Таких ФО в пам’ятках небагато, що свідчить про непродуктивність такої конструктивної схеми у процесі фразеологізації.

Окрему модель становлять ФО, організовані за типом простого двоскладного речення (Смерть у зубы гледить; око слєзы проливаєтъ; голова спаде). У контексті вони виступають як частини складних речень.

Важливе значення у трансформації зовнішньої форми фразеологізмів мають додаткові (факультативні) компоненти, які поширюють традиційну структуру, конкретизують вислів, адаптуючи його до відповідної мовної ситуації. Як додаткові компоненти виступають: 1) займенники (в устахъ [своихъ] мати; мати [в соб\] б\са; из [сєго] св\та поити; мати [свой] крестъ); 2) іменники ([Пану] [Богу] духа [своєго] отдати; з того св\та [смерт\ю] сходити); 3) прикметники ([горкїи (гойныи)] слєзи выливати; заливатися [вєликими] слизами [густыми]).

Уведення прикметників у структуру фразеологізму сприяє підвищенню ступеня його експресивності. Додатково введений іменник конкретизує та увиразнює зміст ФО, а залучення займенника створює варіанти вислову.

Аналізуючи склад дієслівних фразеологізмів у мові пам’яток, відзначимо активність деяких компонентів, це, зокрема: іменники – Богъ, горло, голова, горсть, гробъ, губа, духъ, душа, св\тъ, смерть, уста; дієслова – брати / взяти, всадити, выпускати (выпущати) / выпустити, забирати / забрати, збавити, держати, мати (м\ти, имати), ити / прийти (поити); займенники – сей (сесь), той, свій; прийменники – въ (в), зъ(з, из, с), на. Найактивнішими багатофункціональними стрижневими елементами виявилися соматизми горло, голова, губа, уста та компоненти св\тъ, смерть, які увійшли до складу ФО різних фразесемантичних груп. Зокрема з компонентами горло, голова зафіксовано ФО семантичних рядів „помирати / померти”, „убивати / убити (кого), знищувати / знищити (кого, що)”, наприклад: горло [своє] класти (ставити, тратити, важити) / положити (наставовати, втратити, стратити, понести); голову покладати; голову сокрушити; на голову (на коренъ) выбити (выпалити); взяти горло; із компонентами губа, уста – ФО однієї фразеосемантичної групи „Мовна діяльність” семантичних рядів „говорити / заговорити”, „примусити кого-небудь мовчати”, наприклад: губу розз\вити; губу отворити; в устахъ [своихъ] мати; замкнути губу; завязати уста; із компонентом св\тъ – ФО двох фразеосемантичних груп „Фізичний стан”, „Поведінка людини” та чотирьох семантичних рядів „народжуватися / народитися”, „помирати / померти”, „убивати / убити, знищувати / знищити (кого, що)”, „обдурювати / обдурити (кого)”, наприклад: прийти (выйти) на св\тъ; св\тъ сей пожегнати; з ( зъ, из, с) [того, сего] св\та (свита) згладити (выгладити, збавити, звести) (кого); св\томъ лудити (баламутити); із компонентом смерть – ФО семантичних рядів „помирати / померти”, „убивати / убити, знищувати / знищити (кого, що)”, наприклад: смерти пожити; предатися на смерть; смертъ (смерти) приправити (набавити, подняти); на смерть выдати (предати, сказати ). Незважаючи на продуктивність компонентів-іменників, у дієслівних фразеологізмах саме дієслова іноді несуть основне семантичне навантаження, наприклад: св\томъ лудити; сов\стъ гризєтъ.

Дослідження фразеологічної системи староукраїнської мови XVI – XVII ст. дають можливість простежити наявність синонімії та антонімії. Наприклад, у значенні „володіти (ким, чим); бути власником (чого)” вживаються такі фразеологізми-синоніми: до рукъ бративъ горсти (въ рукахъ) [своей, своихъ] мати (держати)забрати / взяти на (подъ) себеподъ собою имати. Найбільше синонімів зафіксовано у значенні „убивати / убити (кого), знищувати / знищити (кого, що)”, наприклад: на голову (на коренъ) выбити (выпалити)взяти горло – о горло приправити (стати) – на горло всказывати (сказовати, судити)въ гробъ покладати (окладати) – душу вытягнути, що зумовлено історичними умовами того часу (різні види страти людини); й у значенні „помирати / померти”: ити (зступовати) в гробъ – [Пану] [Богу] духа [своєго] отдавати / отдати (поотдавати) – испоустити (спустити, выпустити, пустити) духа – [свою] душу вырыгнути – живота доконати. Значна чисельність останніх фразеологізмів пояснюється необхідністю заміни точної назви фізичного стану людини описовими виразами – евфемізмами, задля уникнення страху, що призводить до певного пом’якшення висловлення. Антонімічні зв’язки виникають між семантичними рядами „народжуватися / народитися” та „помирати / померти” фразеосемантичної групи „Фізичний стан”, наприклад: выйти на св\тъотдаватися Богу.

Простеживши історичний розвиток фразеологізмів досліджуваного періоду, відзначимо, що багато з них зникли з обігу, наприклад: т\ла хробакам на з\д\ня гробовым прєдадятся; приходити в глубокость гр\ховъ; голову сокрушити та ін. Причин їх занепаду можна назвати кілька: 1) застарілість деяких лексем (здебільшого церковнослов’янізмів) і випадання їх з лексичної системи; 2) занепад структурно-граматичної моделі. Іноді на місці зниклої ФО в сучасній мові вживається слово чи вільне словосполучення, пор. стукр. отрыгнути хулу суч.укр. хулити. Зафіксовано фразеологізми, що увійшли до пасивного фразеологічного фонду, наприклад: ФО бити (бивати) чолом (челомъ) // чоломъ бити / ударити у сучасній українській мові обмежила сферу використання і стала застарілою.

Чимало ФО видозмінювалося, оновлювалося упродовж тривалого існування в українській мові, а це вело до: 1) появи кількох синонімічних одиниць, пор. стукр. [тяжкїй] кам\нь [на серце своє] наложити суч.укр. [важкий] камінь давить душу (серце); тяжкий камінь ліг (упав, звалився) на груди (на душу, на серце); тягар ліг (упав) на серце (на груди); 2) виникнення антонімічних відповідників, пор. стукр. зъ устъ выпускати – „говорити” суч.укр. не випустити (не пустити) [ні (ані, і)] пари (слова) з вуст – „мовчати”; стукр. не выпущати изъ устъ и ума – „пам’ятати про когось, щось” суч.укр. випускати / випустити з уваги (з виду) – „забувати про щось, не враховувати чогось”; 3) заміни стрижневого або нестрижневого компонента синонімом, пор. стукр. на свой млынъ воду провадити суч.укр. лити воду на млин. Це іноді призводить до зміни фразеологічного значення, наприклад: стукр. до голови приходити – „усвідомлювати, розуміти” суч.укр. лізти в голову (до голови, в памороки) – „настирливо з’являтися у свідомості, ставати предметом думки”; 4) набуття додаткових значень (полісемічних чи омонімічних) унаслідок розширення сполучуваності з іншими словами, пор. стукр. выпустити духа – (без додатка) „померти” суч.укр. випустити дух – а) (без додатка) „умерти, загинути”; б) (кому) „убити, згубити кого-небудь”; стукр. серце щиплєтъ – „хтось страждає” суч.укр. щемить / защеміло серце – а) „хтось страждає”; б) „хтось відчуває піднесення, має добрий настрій”; 5) звуження семантики, пор. стукр. бити (бивати) чолом (челомъ) // чоломъ бити / ударити – а) „виявляти комусь пошану”; б) „просити когось”; в) „скаржитися” суч.укр. бити чолом – а) „виявляти комусь пошану”; б) „просити когось”; 6) зміни фразеологічного значення, пор. стукр. на себе брати – „привласнювати, брати собі” суч.укр. брати на себе – „зобов’язуватися, погоджуватися, здійснити що-небудь самому”; стукр. св\томъ баламутити – „обдурювати” суч.укр. баламутити світом – „порушувати звичайний уклад життя, тривожити, бентежити”; 7) усічення варіантів фразеологізмів, пор. стукр. [горкїи (гойныи)] слєзы выливати (витискати, изливати, точити) / выпустити (испустити) суч.укр. точити сльози; 8) появи варіантів, пор. стукр. сномъ смертельнимъ заснути суч.укр. спочивати (спати) / спочити (заснути) навіки (довіку, вічним сном).

Порівняльний аналіз українських ФО з іншими слов’янськими мовами дав змогу окреслити кілька груп. Це: 1) власне українська фразеологія, в основі якої лежить національна своєрідність, мовне відображення нашої культури, наприклад: стукр. XI – XIV ст. отъходити / отъити (пойти, преставитися) къ богу стукр. XVI – XVII ст. къ богу ити / отийти суч.укр. піти до Бога; стукр. въ очи мглу пущати суч.укр. пускати (перти) / пустити туман (туману, тумана) [у вічі]; 2) спільнослов’янська фразеологія, пор. стукр. [Пану] [Богу] духа [своєго] отдавати / отдати (поотдавати) суч.укр. віддавати / віддати Богу (Богові) душу стбр. аддаць [богу] душу стп. duha [Bogu] oddawa/ odda суч.п. odda [Bogu] ducha суч.ч. odevsdat / poruit dui bohu суч.болг. предавам / предам богу дух; 3) східнослов’янська фразеологія, пор. стукр. мечу предати (поддати) (кого) стр. предати (предаяти) мечу (въ мечь, на мечь, под мечь); стукр. душу положити стбр. душу положити; 4) запозичена фразеологія із: а) польської мови, пор. стукр. св\тъ сей пожегнати; з тымъ ся святом пожєкгнати стп. egna / poegna (ten) wiat; poegna si ze wiatem; стукр. живота доконати стп. dokona ycia; б) болгарської мови, пор. стукр. псій кусъ вырадити суч.болг. въвирам / въвра в кушечки (кучи) гьз; натиквам / натикам в кучи гьз.

Простежено також паралелі з мовами західнослов’янської групи, наприклад: стукр. сов\сть гризетъ (кого) суч.укр. совість мучить (мучила, гризе, гризла) (кого) суч.п. wyrzuty sumienia drcz (gryz, nurtuj, szarpi) суч.ч. hrye svdom.

Сам об’єктивний факт існування етнокультурних фразеологічних паралелей у споріднених мовах свідчить про спільність законів мислення різних народів. Наявність таких паралелей наочно підтверджує присутність тісного взаємозв’язку, взаємозумовленості розвитку мови та культури кожного окремого народу.

Незважаючи на те, що у близькоспоріднених мовах еквівалентні (ідентичні) відтворення – поширене явище, іноді можна спостерігати деяку відмінність в образній основі ФО, наприклад: стукр. ити (зступовати) въ гробъ суч.ч. stat (u) nad hrobem; hnt (odpoivat) (u) v hrob суч.п. lee (spoczywa) w trumnie (w grobie, w zieme).

Ужиті в різних функціональних стилях (найбільше в художньому, конфесійному, публіцистичному, рідше – в офіційно-діловому та науковому) фразеологізми надають чіткості і виразності діловій та науковій мові, образності і яскравості художній, полемічній та конфесійній літературі, роблять мову різноманітнішою, колоритнішою й безпосереднішою.

Публікації автора:

1. Черевко І.В. Фразеологізми з іменниками Богъ, духъ, душа в українських пам’ятках ХVI-XVII ст. // Українська історична та діалектна лексика: Зб. наук. праць. – Львів, 2003. – Вип. 4. – С. 110 – 118.

2. Черевко І.В. Християнське бачення смерті у фразеології українських пам’яток XVI – XVII cт. // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. – Львів, 2003. – Вип. 30. – С. 100 – 106.

3. Черевко І.В. Фразеологічні дослідження: здобутки й упущення // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: Мовознавство. – Тернопіль: ТНПУ, 2004. – С. 60 – 70.

4. Черевко І.В. Стильові особливості фразеологізмів української мови XVI–XVII ст. // Галичина: Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. – 2004. – № 10. – С. 195 – 205.

5. Черевко І.В. Проблеми фразеологічної термінології // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. – К., 2005. – Вип. VI. – С. 343 – 348.

6. Черевко І.В. Фразеологічне відображення народження та смерті як протилежних понять фізичного стану людини // Вісник Луганського національного педагогічного університету ім. Т.Шевченка: Філологічні науки. – Луганськ, 2005. – № 9. – С. 163 – 171.

7. Черевко І.В. Фразеологія староукраїнської мови: фрагмент дослідження // Слово і доля: Зб. на пошану Уляни Єдлінської. – Львів: Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича, 2005. – С. 171 – 179.

8. Черевко І.В. Семантико-структурні типи фразеологізмів в українських пам’ятках XVI – XVII століття // Львівська мистецька школа у контексті українського мистецтва ХХ століття. Матеріали 42-ї науково-теоретичної конференції професорсько-викладацького складу Львівської академії мистецтв, 27 – 28 березня 2002 р. – Львів, 2003. – С. 63 – 64.

9. Черевко І.В. Фразеологические единицы, обозначающие физическое состояние, в украинских памятниках XVI – XVII веков // ІІ Международная научная конференция „Язык и культура”, Москва, Институт иностранных языков, Президиум РАН, 17 – 21 сентября 2003 г. – М., 2003. – С. 600 – 601.