Анотація до роботи:

Гамалія К.М. Садово-паркові ансамблі України ХVІІІ – ХІХ століть в історико-природничому контексті – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. – Центр досліджень науково-технічного потенціалу і історії науки імені Г.М.Доброва НАН України. – Київ, 2007.

У дисертації проаналізовано процес створення на території України ХVІІІ – ХІХ століть садово-паркових комплексів в контексті загальносвітових тенденцій паркобудівництва. Доведено синтетичний характер садово-паркового будівництва, що сполучає в собі мистецьку, наукову та технічну складові. Обстоюється необхідність залучення істориків науки до проведення досліджень з історії паркобудівництва. Підкреслюються місце і роль пам’яток садово-паркового мистецтва в історії науки та культури.

Вперше на основі літературних, іконографічних та архівних даних створено цілісну картину історії заснування і розвитку садово-паркових ансамблів України XVIII – XIX століть в контексті світового паркобудівництва.

Стверджується, що садово-паркове мистецтво, синтетичне за своєю природою, поєднує не лише архітектуру, скульптуру та живопис, але й літературу, театр, історію, філософію, математику, механіку, біологію, будівельну техніку, геодезію тощо.

Вперше доведено, що історію резиденційного паркобудівництва можна розглядати з історико-наукових позицій, оскільки створення і розвиток садово-паркових ансамблів відбувалися у безпосередньому взаємозв’язку з поступом науки і техніки. Володарі садово-паркових комплексів – фараони, королі, царі, вельможі та інші представники правлячих верств – мали змогу залучати до їх будівництва найкращих митців, садівничих та будівничих, тому ця галузь завжди стояла на рівні останніх світових досягнень.

Показано, що сади і парки з найдавніших часів слугували полігоном для проведення акліматизаційних та інтродукційних робіт. Єгипетські фараони Тутмос ІІІ та Рамзес ІІІ, вавілонський цар Навуходоносор, монахи часів Середньовіччя, король Людовік XIV, імператор Петро І, польські магнати Чарторизькі, Потоцькі, Понятовські, українські поміщики Каразіни, Шидловські, Тарновські прикладали чимало зусиль для завезення та акліматизації екзотів з далеких країн, для виведення нових видів і сортів садових рослин.

Розвиток паркобудівництва в Російській імперії відбувався з певним запізненням порівняно зі світовим, що співпадало з аналогічною ретардацією в галузі науки і техніки. Доведено, що почавшись із запізненням, українське резиденційне паркобудівництво за сто років розвитку здолало шлях, на який іншим країнам знадобилося кілька століть. Самобутнє українське Бароко сформувалося на теренах України без необхідних попередніх етапів, надавши імпульс прискореному розквіту регулярного, пейзажного, романтичного та сентиментального парків.

Співставлення провідних тенденцій розвитку садово-паркового будівництва у різних регіонах України виявило, що на Лівобережжі, яке перебувало під владою Росії, вплив російської культури паркобудівництва сполучався з місцевим національним колоритом, притаманним садибам вихідців із козацької старшини. На Правобережжі, де знаходилися володіння заможних польських магнатів, домінувала культура, запозичена з Західної Європи та адаптована у Польщі.

Вперше показано, що розвитку садово-паркових ансамблів України сприяли наукові товариства – як загальноросійські (Вільне економічне товариство у Петербурзі, Московське товариство дослідників природи, Російське товариство любителів садівництва, Всеросійське товариство акліматизації тварин та рослин), так і ті, що склалися на теренах України (просвітницький гурток “Попівська академія”, Харківське філотехнічне товариство, Товариство наук Харківського університету, Товариство сільського господарства Південної Росії, Південноросійське товариство акліматизації, Географічне товариство в Україні, Товариство інженерів і архітекторів в Одесі, місцеві відділення Російського технічного товариства).

Поміщицькі садиби та магнатські маєтки часто слугували джерелом творчого натхнення для вітчизняних діячів науки та культури. Матеріали дисертації свідчать, що в садибах і маєтках України у різні часи перебували українські просвітителі Г.С.Сковорода, О.О.Паліцин, В.Н.Каразін; письменники А.П.Чехов, Г.Ф.Квітка-Основ’яненко, Г.П.Данилевський, М.В.Гоголь; поети О.С.Пушкін, Т.Г.Шевченко, Є.П.Гребінка; композитори П.І.Чайковський, М.І.Глинка, С.С.Гулак-Артемовський; художники І.Ю.Рєпін, І.Н.Крамськой, Ф.І.Васильєв; декабристи С.Г.Волконський, П.І.Пестель, С.І.Муравйов-Апостол, М.П.Бестужев-Рюмін.

Публікації автора:

1. Садово-паркове мистецтво в культурній спадщині Черкащини XVIII-XIX ст. // Історія української науки на межі тисячоліть. – 1999. – Вип.1. – С.80-81.

2. Філософія природи і гроту в ренесансному парку // Історія української науки на межі тисячоліть. – 2001. – Вип.4. – С.37-39.

3. Садово-парковые ансамбли Украины в контексте развития мировой культуры паркостроительства // Вісник Дніпропетр. ун-ту. Серія: Історія і філософія науки і техніки. – 2005. – Вип.12. – С.94-97.

4. Сад – природа, сповнена змісту // Софія. – 2005. – №2-3. – С.112-121.

5. Садово-паркове мистецтво від прадавніх часів до епохи Просвітництва: історіографія та джерельна база // Вісник Київськ. Націон. ун-ту культури і мистецтв. – Мистецтвознавство. – Вип.14. – 2006. – С.4-7.

6. Софиевка – выдающийся образец пейзажного романтического парка // Мат-лы науч. конф. молодых учёных. – Киев, 18-21 апреля 1989 г. – К., 1991. – С.82.

7. Місце садово-паркового мистецтва в культурній спадщині України XVIII-XIX ст. // Мат-ли VI Всеукраїнської наук. конф. з історичного краєзнавства “Історичне краєзнавство у відродженні духовності, культури, багатовікових національних традицій України”. – Луцьк, вересень-жовтень 1993. – С.166.

8. Деякі особливості естетики садово-паркового мистецтва другої половини XVIII – початку XIX ст. // Мат-ли наук. конф. молодих вчених Київського інженерно-будівельного ін-ту. – Київ, 1993. – С.83.

9. Закономерности антропотехногенеза в процессе создания парковых ландшафтов Украины // Мат-лы XVI Межд. симпозиума «Развитие науки и преобразования в обществе: опыт, проблемы, стратегии». – Киев. 22-25 сентября 1992 г. – К., 1993.- С.31.

10. І камінь може говорити (історичний огляд Корсунського ансамблю) // Мат-ли Всеукраїнської наук.-практ. конф., присвяченої 200-річчю закладання Самчиківського парку “Садово-паркове мистецтво на межі тисячоліть”. 21-22 серпня, Хмельницький-Самчики, 2001. – С.64-67.

11. Формування європейського саду від Середньовіччя до доби класицизму // Мат-ли ХІ конф. молодих істориків освіти, науки і техніки. – Київ, 21 квітня 2006 р. – С.17-21.

12. Эстетика сентиментализма и раннего романтизма в парковой архитектуре II половины ХVIII – начала ХIХ в. // Тез. научн. конф. молодых учёных. – Киев, 24-26 апреля 1991 г. – С.6-8.

13. Формирование садово-паркового стиля на Украине ХVIII-ХIX веков // Тез. научн. конф. молодых учёных науковедов и историков науки. – Киев, апрель 1992 г. – С.51.