У дисертаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування та практичне вирішення актуального наукового завдання щодо розвитку сучасної системи управління земельними ресурсами шляхом розробки і впровадження відповідних рекомендацій, що сприятиме підвищенню результативності управління земельними ресурсами в сучасних умовах господарювання. В результаті наукового дослідження, проведеного в дисертаційній роботі, сформовано наступні висновки: 1. Аналіз теоретичних основ управління земельними ресурсами довів, що вони є досить специфічним об’єктом управління: земля – це засіб та умова виробництва, що за своїми специфічними особливостями значно відрізняється від інших засобів, земля – це природний ресурс, який перебуває у тісному зв’язку зі всіма іншими природними ресурсами, земля – це об’єкт соціально-економічних зв'язків, тобто об'єкт власності і господарювання. Все зазначене обумовлює той факт, що за своїм складом земельні відносини є неоднорідними. Серед них вирізняються відносини, що виникають у сфері реалізації права власності, використання, охорони і відтворення. Тому при побудові системи управління земельними ресурсами необхідно особливу увагу приділити специфічним особливостям земельних ресурсів як об’єкту управління. Дослідження сучасного стану земельних ресурсів України дозволяє охарактеризувати його як загрозливий, а головною причиною такого стану є нераціональне та необґрунтоване їх використання суспільством в процесі господарської діяльності. 2. Розвиток товарно-грошових відносин, зміна форм власності, динамічне середовище господарювання призвели до значних змін в процедурі управління земельними ресурсами. Це обумовило необхідність системного підходу до управління земельними ресурсами в умовах трансформації економіки. Для вирішення поставлених проблем у дисертаційній роботі уточнено сутність і зміст поняття «система управління земельними ресурсами», що розглядається як сукупність взаємопов’язаних, погоджених між собою методів та інструментів управління земельними ресурсами, які діють з урахуванням законів і принципів управління та використовуються відповідними організаційними структурами для досягнення поставленої цілі, шляхом вирішення і реалізації конкретних задач. Виділено основні складові системи управління, серед яких суб'єкт та об'єкт, функції, мета і задачі, закони, принципи, методи та інструменти управління, а також проаналізовано наявність і ефективність взаємозв’язку між ними. Застосування системного підходу дозволяє враховувати вплив багатьох факторів на результативність всієї системи управління земельними ресурсами. 3. Уточнено поняття «економічний механізм управління», який розглядається як складова системи управління земельними ресурсами і являє собою сукупність економічних методів управління, що створюють матеріальну зацікавленість землевласників та землекористувачів в забезпеченні раціонального використання, охорони та відтворення земельних ресурсів. На основі узагальнення світового та вітчизняного досвіду систематизовано економічні методи та інструменти управління земельними ресурсами шляхом їх поділу на групи за характером впливу, проаналізовано ефективність їх функціонування і визначені перспективи розширення можливостей кожної групи. Встановлення чіткої приналежності економічних інструментів до певної групи дає можливість здійснювати вибір найбільш дієвих з них для вирішення конкретних задач. 4.Аналіз літератури, присвяченої питанням оцінки природних ресурсів, дозволив зробити висновок, що сьогодні існує велика кількість підходів до економічної оцінки природних ресурсів, виникає їх дублювання, що ускладнює порівнянність результатів та збільшує вірогідність помилки. У зв'язку з цим, доведено доцільність виокремлення укрупнених методичних підходів до оцінки природних ресурсів (класичні – затратний, результатний, змішаний, а також ринковий та комплексний підходи), а також чітко окреслена сфера застосування кожного з них, що дозволяє спростити процедуру вибору методичного подходу для вирішення конкретних задач розвитку системи управління земельними ресурсами. 5. Доведено, що економічна оцінка земель 1988 р. не може слугувати об’єктивною основою нормативної грошової оцінки. По-перше, в процесі реформування земельних відносин в економічних галузях відбулися досить значні зміни: структурні, пов’язані з появою нових форм господарювання; занепад матеріально-технічної бази; посилення деградаційних процесів; недостатність фінансових ресурсів. Зазначені проблеми потребують здійснення нормативної грошової оцінки земель на новій інформаційній базі. До того ж сама методика оцінки має ряд суперечностей: рівень коефіцієнта норми рентабельності, величина абсолютного рентного доходу, терміну капіталізації, зміна основних складових розрахунку нормативної грошової оцінки (зниження урожайності, підвищення виробничих витрат, постійне вибуття з господарського використання деградованих та малопродуктивних земель), ігнорування витрат на збут продукції. Зазначені моменти не дозволяють отримати об’єктивної величини грошової оцінки землі, в результаті чого втрачається стимулюючий вплив цього інструменту регулювання земельних відносин. 6. Для вирішення протиріч діючої методики нормативної грошової оцінки орних земель надано рекомендації з її вдосконалення. Запропоновані рекомендації дозволяють проводити перегляд результатів з визначеною періодичністю, а також за умови зміни землекористувачів, використовуючи вихідні дані на дату оцінки, окрім щорічної їх індексації на рівень інфляції, та забезпечує врахування сучасних умов господарювання сільськогосподарських товаровиробників. Впровадження цих рекомендацій дозволяє визначити адекватну існуючим умовам господарювання величину грошової оцінки земель, що стане дієвим інструментом забезпечення їх раціонального використання. 7. Визначено, що однією з головних причин незавершеності формування та низької ефективності функціонування практично кожного інструменту управління земельними ресурсами, відсутності узгодженості між ними і, як результат, низької дієвості всієї системи управління є недостатнє фінансування. Для вирішення зазначеної проблеми запропоновано механізм розширення можливостей фінансування охорони, відтворення та раціонального використання земельних ресурсів. Впровадження запропонованого механізму дозволить забезпечити надходження коштів для реалізації програм охорони та захисту земельних ресурсів, їх перерозподіл на користь більш ефективних господарів та забезпечення останніх фінансовими ресурсами для оновлення матеріально-технічної бази, запровадження ґрунтозахисних технологій, робіт із захисту земель від ерозії, деградації, а також відтворення родючості грунтів. 8. Розроблено та впроваджено механізм страхового захисту якісного стану земельних ділянок, наданих в оренду, в рамках якого розглянуті рекомендації щодо визначення збитків, нанесених власникам земельних ділянок в результаті погіршення їх якісного стану, процедура розрахунку страхового тарифу з урахуванням специфіки об’єкта страхування, передбачена система знижок до страхової премії. Впровадження цього механізму, по-перше, сприятиме встановленню матеріальної зацікавленості орендарів у більш дбайливому ставленні до орендованої земельної ділянки, а, по-друге, стане джерелом відшкодування збитків у разі завдання шкоди земельній ділянці в результаті нераціональної діяльності орендарів. |
