Анотація до роботи:

Антоненко О.І. Розвиток системи соціального захисту населення регіону. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.09.01 – демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. – Одеський державний економічний університет, Одеса, 2006.

Дисертаційна робота присвячена проблемам розвитку системи соціального захисту населення на державному та регіональному рівнях, а також розробці практичних рекомендацій щодо вдосконалення системи соціального захисту населення регіону. Удосконалено визначення поняття «соціальний захист населення» на основі системного підходу; виявлено взаємозв’язок понять «соціальний захист населення» та «соціальне забезпечення»; обґрунтовані основні організаційно-правові форми і види соціального захисту населення та встановлено їх відповідність; запропоновані класифікаційні ознаки соціальних ризиків та їх види. Проаналізовано особливості розвитку існуючої системи соціального захисту населення на державному та регіональному рівнях. Удосконалено систему моніторингу соціальних проектів громадських організацій – партнерів виконавчих органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій. Розроблено методичний підхід до оцінки рівня впровадження соціальних проектів, що фінансуються з бюджетних коштів, на основі інтегрального показника, за допомогою якого можна оцінити реалізацію соціальних проектів громадськими організаціями за кількісними та якісними параметрами.

Одержані під час дисертаційного дослідження результати в сукупності вирішують важливе науково-практичне завдання – розроблення теоретичних, методичних положень, науково-практичних рекомендацій щодо розвитку системи соціального захисту населення регіону. Основні висновки та результати, які отримані в процесі даного наукового дослідження, полягають у наступному:

1. Соціальній політиці трансформаційного періоду притаманні такі особливості: збереження та підтримка діючих систем життєзабезпечення населення та поступовий процес їх розширення за рахунок нових форм, адекватних конкурентній економіці; поступовість у реформуванні соціальної сфери з урахуванням особливостей цього періоду; органічне поєднання соціальної політики з економічними реформами; необхідність співробітництва держави з приватним і третім секторами; пріоритетне значення соціального захисту населення.

2. Пропонується розглядати соціальний захист населення як систему законодавчо закріплених економічних, соціальних, правових гарантій та заходів (сукупність організаційно-правових форм та видів) щодо захисту населення від соціальних ризиків; складову соціальної політики і цілеспрямовану діяльність державного, приватного та недержавного некомерційного секторів економіки з метою забезпечення добробуту, умов для гідного життя людини, розвитку її особистості й соціальної стабільності в суспільстві. Об’єктами соціального захисту виступають усі верстви населення (без винятку), а суб’єктами – державний, приватний та третій (недержавний, некомерційний) сектори економіки. Соціальному захисту населення властиві різні організаційно-правові форми як способи організації системи. Основними формами соціального захисту населення є соціальна допомога та соціальне страхування. Основна відмінність між ними полягає в джерелах фінансування, функціях і ролі держави в їх організації та діяльності. Форми соціального захисту можуть приймати наступні види: соціальні виплати (пенсії, допомоги, компенсації, стипендії), пільги, субсидії й соціальні послуги.

3. Визначено співвідношення, взаємозалежність, взаємозв’язок понять «соціальне забезпечення» та «соціальний захист». Установлено тотожність між поняттями соціального забезпечення та державного соціального захисту населення. Соціальне забезпечення складається з сукупності державних організаційно-правових форм (державного соціального страхування та соціальної допомоги) й видів соціального захисту населення.

4. В дисертації запропоновані нові класифікаційні ознаки соціальних ризиків та їх види: сфера діяльності суб’єктів ризику (професійні та побутові); кількість настання ситуацій ризику (одноразові та багаторазові); характер наслідків для суб’єктів (негативні та нульові); характер обліку (внутрішні та зовнішні); масштаб події або рівень виникнення (мікрорівень, галузеві, міжгалузеві, регіональні, державні та глобальні). Рекомендована класифікація соціальних ризиків надасть можливість більш повно розкрити сутність соціального ризику й обґрунтувати напрямки розвитку системи соціального захисту населення.

5. Виявлені певні недоліки стосовно нормативно-правових актів з соціального захисту населення: безсистемність та розгалуженість, особливо в системі державної соціальної допомоги; недостатнє регулювання діяльності громадських організацій на ринку соціальних послуг; ускладнена структура органів управління соціального захисту населення на усіх рівнях: держава – регіон. Проблеми в системі державної соціальної допомоги, перш за все, пов’язані з низьким рівнем фінансування; зрівняльним підходом до надання різних видів соціальної допомоги, передусім пенсій і пільг; безадресним порядком та розгалуженістю системи забезпечення різними видами соціальної допомоги; наявністю постійної заборгованості по деяких видах соціальної допомоги. За таких умов сучасна система соціального захисту населення не виконує повною мірою свою економічну функцію.

6. Існуючий постійний дефіцит бюджетних коштів на фінансування заходів з соціального захисту населення як у регіонах, так і в Україні в цілому потребує впровадження нових форм та видів соціального захисту й пошуку альтернативних джерел фінансування соціальної сфери. Одним із шляхів залучення коштів та інших ресурсів до соціальної сфери й удосконалення системи соціального захисту населення регіону є впровадження такої форми соціального партнерства як співробітництво органів місцевого самоврядування з недержавними некомерційними організаціями (насамперед, громадськими організаціями). Аналіз підтвердив, що впровадження та подальший розвиток цієї форми партнерства має наступні економічні переваги: залучення додаткових позабюджетних коштів у соціальну сферу регіону; можливість надання нестандартних соціальних послуг, які не можуть бути забезпечені державними та муніципальними соціальними службами у зв’язку з жорсткою регламентацією їх діяльності; залучення до роботи волонтерів; підвищення якості та обсягів надання соціальних послуг.

7. Для вдосконалення системи моніторингу соціальних проектів органами місцевого самоврядування обґрунтовано перелік показників та розроблено форми звітності громадських організацій, основною метою впровадження яких є регулярне отримання оптимальної кількості єдиних для всіх організацій даних та можливості проведення об’єктивної оцінки співробітництва. За допомогою вдосконалення звітності виконавчі органи місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій можуть більш швидко й ефективно здійснювати на постійній основі моніторинг діяльності громадських організацій у рамках соціальних проектів – переможців конкурсу. Це надасть можливість органам місцевого самоврядування сформувати достатню інформаційну базу та за її допомогою оцінювати як поточний стан виконання соціального проекту громадською організацією, так і його динаміку, й виявляти переваги чи недоліки цієї форми соціального партнерства.

8. Запропоновано методичний підхід до оцінки рівня впровадження соціальних проектів громадських організацій – переможців регіонального конкурсу на основі інтегрального показника, за допомогою якого органи місцевого самоврядування (органи місцевих державних адміністрацій) зможуть кількісно оцінювати виконання соціальних проектів громадськими організаціями й обґрунтовувати управлінські рішення про подальше співробітництво. Сформована система показників – складових інтегрального показника, що характеризує діяльність громадських організацій стосовно впровадження соціальних проектів з урахуванням особливостей конкретного соціального проекту та відповідного регіону (на прикладі Харківського), яка складається з чотирьох груп показників: досягнення мети проекту, використання фінансових ресурсів, рівня організації проекту, використання трудових ресурсів.

Публікації автора:

Публікації в наукових фахових виданнях

1. Коюда В. О., Гамова О. І. Соціальний захист в Україні // Зб. наук. праць «Вісник Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». Тематичний випуск «Технічний прогрес і ефективність виробництва». – Харків: НТУ «ХПІ». – 2004. – №10. – С. 82 – 93. (0,50 д.а.)

Особистий внесок здобувача: проаналізовані показники щодо соціального захисту населення та надані рекомендації й пропозиції стосовно удосконалення системи соціального захисту в Україні. (0,35 д.а.)

2. Гамова О. И. Классификация социальных рисков // Зб. наук. праць «Економіка: проблеми теорії та практики». Вип. 195. – Т. 2. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С. 322 – 329. (0,34 д.а.)

3. Коюда В. О., Гамова О. І. Соціальне партнерство системи соціального захисту населення регіону // Науковий журнал «Економіка розвитку». – Харків: Вид. ХНЕУ, 2005. – №3 (35). – С. 25 – 27. (0,31 д.а.)

Особистий внесок здобувача: досліджено сучасний стан співробітництва між органами місцевого самоврядування м. Харкова та недержавними некомерційними організаціями в системі соціального захисту населення регіону (0,20 д.а.)

4. Гамова О. І. Звітність громадських організацій – партнерів органів місцевого самоврядування // Зб. наук. праць «Економіка: проблеми теорії та практики». Вип. 205. – Т. 1. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – С. 54 – 59. (0,26 д.а.)

5. Коюда В. О., Гамова О. І. Співробітництво громадських організацій та органів місцевого самоврядування м. Харкова // Научн. техн. сб. «Коммунальное хозяйство городов». Серия «экономические науки». Вып. 65. – К.: «Техніка», 2005. – С. 388 – 395. (0,44 д.а.)

Особистий внесок здобувача: проведено оцінку діяльності недержавних некомерційних організацій – партнерів органів місцевого самоврядування м. Харкова щодо здійснення соціального захисту. (0,30 д.а.)

6. Антоненко О. І. Критерії впровадження соціальних проектів громадськими організаціями // Науковий журнал «Економіка розвитку». – Харків: Вид. ХНЕУ, 2006. – №3 (39). – С. 42 – 45. (0,35 д.а.)

7. Антоненко О. І. Методика оцінки рівня впровадження соціальних проектів громадськими організаціями – переможцями конкурсу на регіональному рівні // Зб. наук. праць «Економіка: проблеми теорії та практики». Вип. 216. – Т. 4. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. – С. 1111 – 1118. (0,33 д.а.)

Друковані праці наукових конференцій, статті, тези в інших виданнях

8. Гамова О. І. Проблеми соціальної сфери м. Харкова // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Державне регулювання економіки та місцеве самоврядування». – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 60 – 62. (0,12 д.а.)

9. Гамова О. І. Діяльність громадських організацій регіону щодо соціального захисту населення // Сучасні проблеми фінансово-господарського контролю: Матеріали Першої Всеукраїнської науково-практичної конференції (30 березня 2005 р.). – Кривий Ріг: 2005. – С. 53 – 54. (0,10 д.а.)

10. Гамова О. І. Теоретичні підходи щодо системи соціального захисту населення // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний та національний аспекти». Т. ІІ. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005.– С. 25 – 29. (0,14 д.а.)

11. Антоненко О. І. Сукупність показників оцінки рівня впровадження соціальних проектів // Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції «Динаміка наукових досліджень – ’2006». Т. 3. – Економічні науки. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. – С. 11 – 13. (0,15 д.а.)

12. Антоненко О. И. Взаимосвязь социального обеспечения та социальной защиты населения // Информационный листок ХЦНТЭИ. – 2006. – №21-06.– 4 с. (0,16 д.а.)

13. Антоненко О. И. Анализ организационно-правовых форм и видов социальной защиты населения // Информационный листок ХЦНТЭИ. – – 2006. №22-06.– 4 с. (0,15 д.а.)