Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Психологічні науки / Педагогічна та вікова психологія


Поденко Антон Володимирович. Розвиток організаторських здібностей особистості в підлітковому віці : дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Харківський національний педагогічний ун-т ім. Г.С.Сковороди. — Х., 2007. — 180арк. : рис. — Бібліогр.: арк. 158-173.



Анотація до роботи:

Поденко А. В. Розвиток організаторських здібностей особистості в підлітковому віці. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. – Харків, 2007.

Дисертація присвячена аналізу структури організаторських здібностей особистості в підлітковому віці та визначенню особливостей і засобів їхнього розвитку.

В роботі класифікуються наукові підходи та методи дослідження організаторських здібностей особистості в підлітковому віці, визначаються вікові можливості підліткового віку щодо розвитку організаторських здібностей. За допомогою факторного аналізу визначено структуру організаторських здібностей, яка включає формально-динамічні, соціально-інтелектуальні, емоційно-адаптивні, регулятивні та комунікативно-стильові характеристики. Запропоновано комплекс методів психодіагностики організаторських здібностей та відповідна розвивальна програма. Робиться висновок про те, що підлітковий вік є сензитивним періодом для розвитку організаторських здібностей.

Підсумок проведеного теоретичного аналізу, одержані в дослідженні експериментальні дані дозволили сформулювати наступні висновки.

  1. Проблема визначення структури та шляхів розвитку організаторських здібностей розглядалась не прямо, а побіжно, в теоріях організації та управління, в психологічних теоріях діяльності, в організаційній психології. В результаті явище здібного організатора в психології розглядається в трьох напрямках: особистість як керівник, особистість як організатор, особистість як лідер. У характеристиці людини з високим рівнем організаторських здібностей в якості провідної виокремлюють здатність лідирувати в організації процесу. Становлення такої здатності вважається зумовленим рисами особистості, ситуацією і стосунками в групі. Модель структури організаторських здібностей особистості Л. І. Уманського, яка включає організаторське чуття, здатність до емоційно-вольового впливу та схильність до організації діяльності, є евристично плідною для визначення шляхів розвитку та вікової динаміки організаторських здібностей.

  2. В дослідженнях, присвячених психодіагностиці організаторських здібностей виокремлюються такі напрямки: комунікативний, мотиваційний, діяльнісний, когнітивний, рефлексивний. Кожен із зазначених напрямків відображає окремі групи якостей, пов’язаних з організаторськими здібностями. Але комплексний підхід передбачає врахування цілісної психологічної характеристики особистості організатора. Така характеристика має передбачати застосування методів, які дають можливості визначити прояви організаторських здібностей у поведінці у відповідних організаційних ситуаціях; методів, які досліджують риси особистості організатора, що розвивається; методів дослідження організованості групи, в якій діє лідер-організатор. Інтегральний підхід успішно реалізовується за допомогою такої методики, як методика експертної оцінки організаторських здібностей, заснованої на параметрах, виокремлених Л. І. Уманським. Вона є надійним та зручним засобом, який можна рекомендувати до застосування при вивченні організаторських здібностей підлітків. Поряд з методикою експертної оцінки організаторських здібностей діагностично продуктивними є методики діагностики формально-динамічних якостей індивідуальності, соціального інтелекту, особливостей стилю саморегуляції поведінки та діяльності, мотивації досягнень та уникнення невдач, толерантності до невизначеності та стилю спілкування.

  3. Підлітки з високим рівнем організаторських здібностей відрізняються високою мірою прояву здатності об’єднувати членів групи для виконання загальної справи; здатністю розподіляти обов’язки кожного, контролювати та стимулювати їх виконання; розумінням інших та можливістю бути зрозумілим іншими; авторитетністю та ініціативністю; роллю організатора. Переважна більшість підлітків помірно володіють деякими якостями організатора, тобто відносяться до середнього рівня розвитку організаторських здібностей.

  4. Структура організаторських здібностей підлітків включає п’ять факторів, які об’єднують формально-динамічні, соціально-інтелектуальні, емоційно-адаптивні, регулятивні та комунікативно-стильові характеристики. Серед особливостей особистості, які пов’язані з високим рівнем розвитку організаторських здібностей, у підлітка виокремлюються такі: високий загальний рівень комунікативної активності, високий загальний рівень соціального інтелекту, високий рівень таких особливостей саморегуляції, як програмування і моделювання, переважаюча альтруїстична спрямованість особистості в спілкуванні.

  5. Структура розвивальної програми з формування організаторських здібностей має включати функціональний, операційний, діяльнісний та інформаційний етапи. Основні завдання функціонального етапу повинні передбачати актуалізацію формально-динамічних та формально-програмних якостей індивідуальності та базальних комунікативних потреб. Мета операційного етапу відповідно до особливостей функціонування організаторських здібностей та їх будови мусить передбачати реалізацію системи прийомів організації взаємодії у спільній діяльності, комплекс здібностей, які лежать в основі взаєморозуміння та прийомів самоорганізації. Для реалізації діяльнісного етапу необхідно запропонувати учасникам розвивальної програми серію завдань, які моделюють реальну організаторську діяльність. Тому поєднання зовнішньої та внутрішньої регуляції організаторської діяльності виявляється можливим після того, як сформовані операційні механізми організаторських здібностей та після того, як підліток стає суб’єктом реальної організаторської діяльності. Інформаційний етап передбачає розвиток психологічної поінформованості педагогів та психологів школи.

  6. Підлітковий вік - це той віковій період, який є сензитивним для розвитку таких особливостей особистості та до формування таких умінь, які належать до структури організаторських здібностей. Це підтверджується успішністю застосування розвивальної програми, побудованої на основі уявлення про структуру організаторських здібностей у підлітків.

Проведене нами дослідження не вичерпує всіх питань вивчення та розвитку організаторських здібностей. Перспективу нашого дослідження складатиме визначення особливостей розвитку організаторських здібностей школярів різних вікових груп.

Публікації автора:

  1. Поденко А. В., Хомуленко Т. Б. Генезис організаторських здібностей у школярів // Психологія у ХХІ столітті: перспективи розвитку: Матеріали VІ Костюківских читань. Т.3. - К.:Міленіум,2003. - С.67-72.

  2. Поденко А. В. Лідер-організатор, як сучасна науково-психологічна проблема (Спроба генетичного підходу)// Вісник ХДПУ ім. Г.С.Сковороди. Психологія. – Харків: ХДПУ,2003. –Вип.11. – С. 188-193.

  3. Поденко А. В. Особливості соціального інтелекту як засіб психологічної характеристики організаторських здібностей// Соціально-гуманітарні проблеми в діяльності органів та підрозділів МНС України / Матеріали науково-практичної конференції 23 грудня 2004 р.- Харків: АЦЗУ, 2004.-С.33-35.

  4. Поденко А. В. Соціально-психологічна характеристика організаторських здібностей у студентів // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка. Випуск 31. Серія: психологічні науки: Збірник наукових праць у 3-х т. – Чернігів : ЧДПУ, 2005. - №31. – Т. 3. – С.5-8.

  5. Поденко А. В. Засоби психодіагностики організаторських здібностей у підлітків//Вісник Харк. нац. ун-ту. Серія: Психологія. – 2006. - №740. - С. 191-195.

  6. Поденко А. В. Розвиток організаторських здібностей підлітків в умовах тренінгу // Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди. Психологія. – Харків: ХНПУ, 2006. – Вип. 20. – С. 155 – 162.