1. Систематизація наукових досліджень за допомогою мережевих Internet-технологій дозволила виділити тридцять узагальнених наукових напрямків, що склали теоретико-методологічну основу для дослідження проблеми розвитку креативності студентів засобами ігрових туристських вправ як міждисциплінарної. Найвищий рівень актуальності, пріоритетності та міжнаукової інтеграції в досліджуваній проблемі мають науково-методичні та методичні роботи з педагогіки дозвілля та ігрових технологій навчання. Високий та середній рівень мають напрями, сформовані на основі наукових та навчально-методичних публікацій, присвячених тренінговим технологіям навчання та публікацій загальнотеоретичного спрямування з рекреалогії, туризмознавства, загальної психології та педагогіки, профільні публікації з психолого-педагогічної діагностики, медицини та гігієни, фізичної культури і спорту, екологічного туризму, спортивно-оздоровчого туризму, педагогіки туризму та педагогіки творчості. 2. Визначальною сутнісною характеристикою креативності є готовність і здатність особистості до самостійної пошукової діяльності, до прийняття самостійних рішень у невизначених чи складних ситуаціях. Оскільки креативність пов’язана з доланням шаблонів й стереотипів мислення, методично важливим є систематизація креативно-пізнавальних бар’єрів. В контексті досліджуваної проблеми визначено чотири основні групи бар’єрів (когнітивних, виконавчих, емоційних, комунікативних), що зумовлюють специфіку, зміст, цільові установки педагогічної методики, а також критерії діагностування розвитку креативності студентів. 3. Ігрові програми для розвитку креативності студентів мають ґрунтуватися на базових принципах педагогіки дозвілля: системності, добровільності, диференціації, доступності, якісності, конгруентності, інтересу. Особливе значення має вимога інтеграції розвиваючої, рекреаційної і розважальної функцій дозвілля. З цього погляду, найбільше відповідає природі дозвілля некомерціалізований туризм (перш за все спортивно-оздоровчий), що вирізняється активним характером, високим потенціалом для розвитку креативності студентів. 4. Порівняльний аналіз специфіки взаємодії суб’єктів педагогічного процесу в умовах навчання і дозвілля виявив їх значні відмінності. Необхідно подолати практику прямого перенесення методів навчально-виховного процесу у сферу студентського дозвілля, оскільки це порушує збалансованість розвиваючих і рекреаційно-розважальних компонентів, виявляючись, перш за все, в розумових перенавантаженнях і фізичних недовантаженнях студентів. Методично важливим є забезпечення рекреаційно-оптимального рівня рухової активності, компенсації фізичних недовантажень, активізації емоційного компонента занять. Аналіз поширених методів активного навчання, зокрема навчальних ігор (ділових, рольових, дидактичних та інших) довів можливість розробки методики з розвитку креативності студентів в умовах дозвілля на вищеозначених засадах засобами спеціальних туристських ігор. 5. Туристські ігри як метод активного навчання і виховання являє собою організовані та керовані практичні індивідуальні й групові дії студентів, спрямовані на самостійне вироблення найбільш оптимальних рішень у штучно створених умовах, що імітують різноманітні складні, невизначені проблемні ситуації. За дидактичною структурою туристські ігри є іграми-подорожами з комплексом реальних і віртуальних перешкод, що імітують різні проблемні та невизначені ситуації. Важливою особливістю таких туристських ігор є те, що вони, крім розвиваючих і розважально-рекреаційних характеристик, мають і діагностичне значення. 6. Методика організації і проведення туристських ігор має модульну структуру, при якій кожен модуль має свій зміст, завдання, етапи реалізації, а також теоретико-методичне та матеріально-технічне забезпечення. Попередні модулі є основою для наступних. Особлива роль в науково-методичній, інструментальній і матеріальній підготовці й проведенні туристських ігор належить викладачам-координаторам та інструкторам; методично важливим є дотримання ними викладених в дисертації вимог. 7. Експериментальна перевірка методики засвідчила її ефективність. Статистично зафіксовані: достовірні відмінності між експериментальними та контрольними групами за рівнем розвитку креативності; високий рівень відповідності туристських ігрових програм вимогам і потребам студентів; комплексна реалізованість розвиваючих і рекреаційно-розважальних компонентів дозвілля. 8. Перспективною є подальша розробка даної проблематики в таких напрямах: використання туристських ігор у підвищенні професійної компетентності студентів, що спеціалізуються в галузі організації дозвіллєвої діяльності й туризму; адаптація запропонованої методики для розвитку комунікативної та організаційної культури, навичок командної взаємодії; розробка варіативних моделей запропонованої методики для проведення туристських ігор з людьми різного віку. |
