Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Історичні науки / Всесвітня історія


Валігурська Ірина Юріївна. Реставрація династичної форми правління в країнах Європи в ХVII-XХ століттях як соціально-політична та історіософська проблема : Дис... канд. наук: 07.00.02 - 2008.



Анотація до роботи:

Валігурська І. Ю. Реставрація династичної форми правління в країнах Європи в ХVII–XХ століттях як соціально-політична та історіософська проблема. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 – всесвітня історія. – Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України. – Київ, 2008.

Дисертаційне дослідження присвячене вивченню історії реставрації династичної форми правління в країнах Європи в ХVІІ–ХХ століттях як соціально-політичного та історіософського феномену. Досліджено та проаналізовано такі аналоги реставрації, і, водночас, традиційного консерватизму, як англійська монархія Стюартів 1660–1688 роки, французька монархія Бурбонів 1814/1815–1830 роки, французька імперія Бонапартів 1852–1870 роки, перша іспанська реставрація Бурбонів 1874–1931 роки, норвезька реставрація Глюксбургів 1905/1940–сьогодення, друга іспанська реставрація Бурбонів 1975 – сьогодення, та Гетьманат П. Скоропадського (квітень – грудень 1918 року).

У роботі виокремлено загальні закономірності розвитку реставрації як феномену консервативної революції, які визначали тип відновлення монархії та напряму впливали на етапність відновлення традиційної форми правління у Європі протягом ХVІІ–ХХ століть. У дисертації досліджено проблеми політичної та соціальної взаємодії у суспільствах держав реставрації, зокрема, шлюбно-династична політика, вплив розподілу повноважень між короною та парламентом на хід та вкоріненість відновлення традиційної форми правління, роль політичних партій та соціальних груп в процесах реставрації. Автором здійснено порівняння Гетьманату П. Скоропадського з явищами відновлення династичної форми правління в країнах Європи протягом XVII–XX століть.

1. У відповідності з типологізацією консервативної революції ми з’ясували, що явища реставрації династичної форми правління поєднали три класичних та три змішаних типи даного феномену. У двох випадках реставрація здійснювалася шляхом перевороту (перша іспанська та друга французька реставрації); у одному випадку – за допомогою зовнішньополітичного втручання (перша французька реставрація), та ще в одному – шляхом еволюції (друга іспанська реставрація). Інші три реставрації являли собою сполуку двох класичних типів. Так, шляхом еволюції та перевороту вдалося відновити на англійському троні династію Стюартів, а за допомогою еволюції та зовнішньополітичного втручання відбулося встановлення на троні Норвегії династії Глюксбургів. Поєднання перевороту та зовнішньополітичного втручання було характерним для реставрованого Гетьманату в Україні.

2. Тип реставрації мав безпосередній вплив на перебіг підготовчого (першого) етапу відновлення династичної форми правління. Переворот передбачав необхідність контролю над територією та стратегічно важливими об’єктами з одночасною декларацією програми дій задля розширення соціальної та політичної бази режиму. Зовнішньополітичне втручання потребувало сил, здатних втримати стабільність реставрації, з одночасною загрозою воєнного втручання з боку „держав-реставраторів” в разі відхилення від наміченої програми. Для еволюції на першому підготовчому етапі характерними були тривалі переговори, здійснення реформ та схвалення їх шляхом референдуму.

В ході державотворчого (другого) етапу відбувалося остаточне оформлення можливих альтернатив державного розвитку. Компроміс досягався шляхом реформ, або укладенням угод між представниками політичних партій, котрі репрезентували інтереси переважної більшості населення держави. Ще одним методом стабілізації реставрації стало введення диктатури, яка здатна ефективно, однак тимчасово, стабілізувати або, частіше, законсервувати ситуацію, хоча на тривалу перспективу стає значно менш ефективною у вирішенні проблем у порівнянні з політичними та соціальними реформами.

Важливим чинником стабільності для обох етапів реставрації залишалася розстановка сил на міжнародній арені та вплив зовнішньополітичної ситуації.

3. Розподіл влади та владних повноважень між короною та парламентом під час реставрації був одним з чинників, котрий впливав на вкоріненість реставрації. Компроміс, досягнутий у даному питанні, забезпечував ефективне функціонування усієї системи влади, тоді як розгортання суперечностей між парламентом і монархом призводило до руйнування системи реставрації. Зазначимо також, що прослідковується загальна тенденція до зменшення впливу монарха на внутрішньо та зовнішньополітичний розвиток держави.

4. Особливу роль під час реставрації відігравала шлюбно-династична політика. В її реалізації загалом спостерігається поступовий відхід від лінії традиційного консерватизму, що частково пов’язано із зменшенням впливу шлюбів між представниками правлячих династій на зовнішню політику держави.

5. Вплив політичних партій на процес реставрації визначався станом розвитку партійної системи та умовами, які надавалися законодавством для реалізації завдань партій. З метою обмеження доступу до влади ліберальних та соціалістичних партій, які наполягали на необхідності втілення республіканської форми правління, вносилися зміни до виборчого законодавства та виборчих округів. Ефективним засобом для вкорінення реставрації було об’єднання навколо монархічної ідеї політичних партій всіх ідеологічних спектрів.

6. Збалансованість та стабільність соціального аспекту реставрації визначалася ступенем структурованості суспільства. На здатність соціальних класів, передусім аристократії та буржуазії, знайти прийнятний компроміс у рамках династичної форми правління впливали, з одного боку, певні поступки у бік буржуазії зі сторони носіїв традиційного консерватизму, а з іншого – організаційна слабкість буржуазії, яка потребувала стабільної ситуації для успішного ведення бізнесу. Чітке врегулювання в ході реставрації питання власності, придбаної за час існування альтернативних моделей розвитку держави, забезпечувало остаточну лояльність буржуазії до династичної форми правління.

Важливим чинником впливу на соціальну стабільність залишалася також наявність суспільних та етнічних конфліктів у державах реставрації. Тут вагому роль відігравала також армія, і, до певної міри, церква.

7. На основі співставлення української консервативної революції 1918 року з аналогічними явищами у історії Європи ми дійшли висновку, що Другий Гетьманат, як відновлена традиційна для Наддніпрянської України форма правління на чолі з представником гетьманського роду П. Скоропадським, за своїм змістом є тотожним з аналогічними явищами реставрації, що відбувалися в країнах Європи в XVII–XX століттях. Разом з тим, шляхом поєднання зовнішньополітичного втручання та перевороту Гетьманат П. Скоропадського став особливим типом реставрації в історії Європи.

Публікації автора:

1. Діяльність політичних партій та груп у процесі Європейської Реставрації ХVІІ–ХХ століть // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. – НАНУ. Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського. – Київ, 2006. – Т. 12. – С. 55–76.

2. Прихід до влади П. Скоропадського у порівнянні з Європейською Реставрацією ХVІІ–ХХ століть: історіософія проблеми // Київська старовина. – 2006. – №5. – С. 42–50.

3. Співвідношення влади та владних повноважень між Короною та Парламентом у державах Європейської Реставрації ХVІІ–ХХ століть // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. – НАНУ. Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського. Подільський осередок. – Київ – Хмельницький. – 2006. – Т. 14. – С. 227–236.

4. Концепція традиційного консерватизму в соціології знання Карла Маннгайма // Філософія гуманітарного знання: соціокультурні виміри. Матеріали Міжнародної наукової конференції 26–27 жовтня 2007 р. – Чернівці, 2007. – С. 219–221.