У висновках авторка підводить підсумки й узагальнює головні отримані результати: Відзначаються різні точки зору на релігійні духовні пошуки. Наголошувалось на спадщину минулого, зокрема філософські класичні твори мислителів різних історичних періодів. Насамперед – це праці істориків і богословів, які систематизували й узагальнили філософську спадщину. Встановлено, що духовність пов’язується з людиною, а на сучасному етапі не просто з людиною, а з неповторною людською особистістю. Завдяки цьому створено надійний фундамент для системного розгляду духовного світу особистості та релігії як його компонента. Саме релігії як найпершому та найтривалішому в історії людства чиннику в формуванні основної антропологічної ознаки – духовності, належить, безсумнівно, провідна роль у задоволенні людської потреби в самоактуалізації чи самореалізації. Проблема функціональності релігії – одна з провідних проблем, яка є об’єктом дослідження українських релігієзнавців. Твори, які торкаються цієї проблеми, вражають науковою переконливістю і глибиною аналізу. Функціональність релігії певною мірою можна звести до сукупності ролей, які релігія виконує стосовно спільності людей та конкретної людини, зокрема в її духовному світі. Функції релігії виявляються в усіх сферах життя людини та суспільства, розкривають форми, способи, напрями, рівні впливу релігії на суспільство, особистість, її духовний світ. Ми живемо в період, коли раціоналізація людської діяльності та свідомості є масовою секуляризацією соціальних і культурних інститутів. Фокусом сучасних суспільств виступає індивідуальність, яка виростає на перетині інновацій, секуляризації і демократизації. Нині, коли цивілізація опинилася перед численними проблемами планетарного характеру, з-поміж усіх найбільш кризовою виявилась не екологічна, технологічна, ядерна або проблема вичерпання запасів енергоносіїв, а проблема духовного спустошення переважної частини людства, яка є актуальною, і дуже злободенною. |
