У роботі отримані науково обґрунтовані результати, які в сукупності вирішують важливе наукове завдання – розробка науково-методичного забезпечення оцінки і регулювання природоохоронної діяльності в регіонах, що має суттєве значення для економіки природокористування та охорони навколишнього середовища. 1.Кризова екологічна ситуація в Україні, яка доповнюється і поглиблюється складним економічним станом у державі, обумовлює необхідність активізації та удосконалення регулювання природоохоронної діяльності. Вихідною умовою для цього є комплексне дослідження природозахисної роботи, яка проводиться у реґіонах. Системний підхід до оцінки інтенсивності природоохоронної діяльності реґіонів передбачає оцінку значущості охорони довкілля в територіальному розвитку, визначення рівня активності природоохоронної діяльності, її територіальної диференціації та регіональних особливостей в контексті соціально-економічного розвитку, визначення системи факторів, які зумовлюють активність та результативність природоохоронної діяльності. 2.Існує неоднозначність у розумінні поняття охорони навколишнього природного середовища. У результаті досліджень виділено три рівні трактування даного терміну: 1) збереження довкілля; 2) збереження і відновлення довкілля; 3) збереження, відновлення довкілля та раціональне використання природних ресурсів. У роботі природоохоронна діяльність розглядається у найширшому – третьому – аспекті і визначається як система державних та громадських заходів, спрямованих на покращення стану природного середовища, яка передбачає заходи на попередження і компенсацію збитків, що завдаються довкіллю, та забезпечує збереження і відтворення природних багатств. 3.Основними чинниками, які зумовлюють реґіональний розвиток, є ділова активність реґіону та забезпеченість природними ресурсами. Тому природоохоронна діяльність, яка має на меті забезпечення природними ресурсами у необхідній кількості та належної якості, є важливою умовою розвитку реґіону. 4.В результаті узагальнення теоретичного досвіду встановлено, що основними критеріями оцінки природоохоронної діяльності є якість природного середовища, стан здоров’я населення як головного реципієнта забруднення, ефективність витрат природоохоронного призначення, ступінь раціональності природокористування та рівень екологічної свідомості населення. Зважаючи на важливість територіального дослідження природоохоронних процесів та враховуючи недостатню методичну розробленість питання оцінки природоохоронної діяльності у реґіональному розрізі в роботі пропонується та розраховується інтегральний показник інтенсивності природоохоронної діяльності, який дає змогу охарактеризувати активність реґіону у природоохоронній діяльності, швидкість протікання природоохоронних процесів, їх ефективність і може включати оцінку різних аспектів здійснення природоохоронної діяльності (антропогенного навантаження на довкілля, фінансування природозахисних заходів, раціональності природокористування та інших). Даний показник може слугувати важливим інструментом при формуванні державної та реґіональної екологічної політики. 5.Автором пропонується модель регулювання природоохоронної діяльності на реґіональному рівні, яка передбачає оцінку здійснюваної природоохоронної діяльності у реґіональному розрізі, аналіз виробничо-господарської системи реґіону та його екологічної ситуації, розробку на цій основі стратегічних, тактичних та оперативних планів розвитку природоохоронної сфери. Пропонована модель дасть змогу врахувати територіальні, відомчі та галузеві особливості реґіонів, фінансову спроможність підприємств-забруднювачів, оптимізувати програму природоохоронних заходів і структуру джерел її фінансування. 6.Апробація блоку наскрізної моделі регулювання природоохоронної діяльності щодо розвитку та функціонування природоохоронної сфери реґіону дозволила отримати такі результати. 6.1. Спостерігається значна територіальна диференціація природоохоронних процесів в межах України. Активність реґіонів в екологічній сфері є низькою. Порівняно високий рівень здійснення природоохоронної діяльності мають Сумська, Полтавська, Херсонська, Хмельницька, Запорізька, Рівненська, Київська, Житомирська області, середній – Закарпатська, Чернівецька, Миколаївська, Черкаська, Чернігівська, Дніпропетровська, Львівська, Вінницька, АР Крим, низький – Одеська, Волинська, Кіровоградська, Луганська, Харківська, Тернопільська, Івано-Франківська. Донецька область різко виділяється на загальному фоні і характеризується як реґіон із вкрай низьким рівнем природозахисної діяльності. 6.2. Негативна тенденція у розвитку природоохоронних процесів полягає у тому, що зростання економічного розвитку у реґіональному розрізі супроводжується не лише зниженням якості довкілля, але й погіршенням природоохоронної діяльності, що є неприпустимим. 6.3. Існує невідповідність і диспропорції у забрудненні та відтворенні стану довкілля реґіонами. Недостатньо обґрунтованою та виваженою є інвестиційна політика у природоохоронній сфері. Низька платіжна дисципліна суб’єктів господарювання у природоохоронній сфері. Це знижує ефективність здійснюваної природозахисної роботи у реґіоні. 6.4. У межах Рівненської області виділено такі типи територій за рівнем розвитку природоохоронної сфери: з порівняно високим, середнім та низьким рівнем розвитку. Це дозволить врахувати територіальні особливості при формуванні екологічних програм, визначити об’єкти першочергового вкладення коштів природоохоронного призначення, що сприятиме підвищенню ефективності регіонального управління в галузі охорони довкілля. 6.5. У межах Рівненської області проведено типізацію територій за такими критеріями: за умовами розвитку: виділено реґіони із сприятливими, напівсприятливими та несприятливими умовами; за ступенем контрастності розвитку: виділено території з однорідним, малоконтрастним та контрастним (дворівневим і трирівневим контрастним) розвитком, що дає змогу оцінити збалансованість та ефективність реґіонального управління з природоохоронної точки зору, виявити напрямки його вдосконалення, оптимізувати структуру джерел фінансування природоохоронних програм. 6.6. Основними чинниками, що зумовлюють рівень природоохоронної діяльності, є забезпеченість екологічної сфери ресурсами та інтенсивність впливу на неї, а також рівень екологічної свідомості населення і державного регулювання. Вказані чинники повинні враховуватися при плануванні та обґрунтуванні державних і реґіональних еколого-економічних програм розвитку. |
