Анотація до роботи:

Усік О.Ю. Регуляція навчально-пізнавальної діяльності: соціально-філософський аналіз. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. - Харківський університет Повітряних Сил, Харків, 2005.

У дисертації на базі міждисциплінарного підходу досліджено феномен регуляції навчально-пізнавальної діяльності студентів в умовах інноваційної освітньої моделі. Надається авторське визначення цього феномену. Специфіка регуляції обґрунтовується через діалектичну природу самої навчально-пізнавальної діяльності у ВНЗ.

Показано відмінності механізмів регуляції навчально-пізнавальної діяльності у традиційній (класичній) та в інноваційній системах освіти. Доведено регулятивну роль гуманістичних та ліберальних цінностей відносно характеру, змісту та цілей навчально-пізнавальної діяльності студентів.

Визначено складові механізму регуляції навчально-пізнавальної діяльності в інноваційній моделі освіти, які відбивають складну діалектичну єдність керованих і некерованих процесів у ході навчання, вільних та детермінованих вчинків суб’єктів навчально-пізнавальної діяльності, взаємодію духовних та тілесних аспектів спілкування її суб’єктів. Запропоновано принципи регуляції навчально-пізнавальної діяльності студентів. Доведено, що практична реалізація цих принципів найбільш ефективна на підставі впровадження інноваційної концепції вищої освіти.

У рамках дисертаційного дослідження було отримано такі результати:

1. Виявлено особливості навчально-пізнавальної діяльності як специфічної форми загальнолюдської діяльності. Встановлено, що структура навчально-пізнавальної діяльності діалектично поєднує такі елементи, як творче і репродуктивне, вільне і детерміноване, випадкове і необхідне, стихійне і кероване, суб'єктивне й об'єктивне, індивідуальне і колективне. Репродуктивні та творчі елементи зумовлюють і доповнюють один одного, створюючи, з одного боку, необхідну базу для засвоєння студентами набутого людством досвіду, а з іншого – підґрунтя розвитку особистості. Навчально-пізнавальна діяльність є, з одного боку, соціально детермінованим процесом, цілеспрямовано керованим і контрольованим відповідними інстанціями і особисто викладачем. З іншого боку, вона складається також із актів волевиявлення, самовизначення особистості студента (рівно як і викладача), які можуть бути як закономірними, так і випадковими, як передбачуваними, так і спонтанними. Отже, навчально-пізнавальна діяльність має складну структуру, діалектичну природу і різноманітні форми. Відповідно до цього і засоби регуляції повинні бути достатньо різноманітними, такими, що поєднують формальні і неформальні механізми впливу на процес навчально-пізнавальної діяльності.

2. Обґрунтовано авторське визначення регуляції як форми управління навчально-пізнавальною діяльністю. Впровадження терміну регуляції зумовлено необхідністю виділення особливої форми соціального управління, стосовно організації, підвищення ефективності творчої діяльності в навчальному процесі. Цей термін має суттєві відмінності від поняття керівництва (визначення головних цілей соціальної системи і органів управління), управління у вузькому розумінні (реалізація програм) і регулювання (підтримки загального режиму функціонування системи). Поняття регуляції навчально-пізнавальної діяльності фіксує інший аспект впливу на творчу активність, ніж поняття виховання, формування творчих здібностей. Йдеться не про те, як розвивати творчі задатки особистості, не про створення вихідного творчого потенціалу, а про можливості тими чи іншими засобами оптимізувати активність суб’єкта, що здійснює творчу діяльність у соціокультурному освітньому середовищі. На цій підставі регуляція навчально-пізнавальної діяльності визначена як соціально обумовлений вплив на організацію і хід творчого процесу навчально-пізнавальної діяльності в умовах невизначеності її результатів, що ініціює самоорганізацію й саморозвиток її суб’єктів і виявляється в єдності механізмів управління та самоврядування.

3. Визначено роль основних суб’єктів навчально-пізнавальної діяльності (викладача і студента) в системі суб’єкт-суб’єктних відносин. Характерними ознаками цих відносин є неявна ієрархічність, взаємна залежність суб’єктів та несиметричність відповідальності за хід і результати навчального процесу. Хоча особиста відповідальність викладача за організацію навчально-пізнавальної діяльності, створення умов для її регуляції значно більша порівняно зі студентами, подальші трансформації суб’єкт-суб’єктних відносин в освітньому просторі передбачають зростання свідомості та відповідальності студента за результати своєї навчально-пізнавальної діяльності. Цьому сприяє значний вплив ринкових цінностей на мотивацію навчально-пізнавальної діяльності, які обумовлюють розвиток таких якостей, як професіоналізм, компетентність, конкурентоспроможність. З іншого боку, становлення цінностей культурного розвитку особистості відбувається переважно в царині міжособистісного спілкування та обміну життєвим досвідом між суб’єктами.

4. Розкрито соціальну природу регуляції навчально-пізнавальної діяльності, її культурно-історичний характер. Механізми регуляції виникають і функціонують в умовах розвитку соціокультурного освітнього середовища як відкритої, гнучкої системи, де навчально-пізнавальна діяльність теж є складною багаторівневою відкритою системою, яка зазнає впливу різних зовнішніх та внутрішніх факторів. Серед цих факторів особливе місце належить гуманістичним цінностям, що сприяють становленню самостійного суб’єкта навчально-пізнавальної діяльності як соціального феномену.

5. Охарактеризовано феномен регуляції навчально-пізнавальної діяльності в широкому соціокультурному та історичному контексті, в якому навчально-пізнавальна діяльність зумовлена складною системою суспільних, освітніх та особистих цілей, цінностями та нормами, власними мотивами особистості. Навчально-пізнавальна діяльність, її мотиви та цінності в різних історичних контекстах мають свої особливості. В сучасному соціокультурному середовищі на характер навчально-пізнавальної діяльності, її цілі та зміст впливають і прагматичні ринкові цінності, і гуманістичні ідеали, і цінності постмодерну. У цілях навчально-пізнавальної діяльності знаходять відображення як національні інтереси, так і загальносвітові та європейські тенденції.

6. Виділено основні складові механізму регуляції: гуманістично орієнтована науково-методологічна та педагогічна свідомість суб`єктів навчально-пізнавальної діяльності, яка зумовлює певні форми організації навчального процесу, спрямованого на критичне творче мислення, самовизначення та діалог; самоорганізація і самоконтроль навчального процесу, що доповнюють формальну організацію і сприяють розвитку самостійності й відповідальності суб`єктів навчально-пізнавальної діяльності; індивідуальна та колективна мотивація ініціативної навчально-пізнавальної діяльності студентів; взаємодія викладача і студентів як обмін життєвим досвідом у процесі навчання; визначення особистісного сенсу навчально-пізнавальної діяльності. Ці елементи відображують певні умови формування механізму регуляції та разом із регулятивними засобами і принципами їх використання складають цілісний механізм регуляції навчально-пізнавальної діяльності у ВНЗ.

7. Встановлено, що ефективне функціонування цілісного механізму регуляції навчально-пізнавальної діяльності базується на принципах, які визначають характер організації навчального процесу, взаємодії його суб’єктів, цілі та зміст навчання. Це принципи свободи пізнання, неперервності освіти, єдності духовного і тілесного аспектів, які характеризують суб’єкта навчально-пізнавальної діяльності, принцип саморозвитку особистості, соціокультурної інтеграції навчального процесу. Втілення цих принципів можливе за умов ціннісно-синергетичного розуміння навчально-пізнавальної діяльності та засобів її регуляції.

Публікації автора:

1. Харсун Е.Ю. Гуманистические идеалы образования: традиции и современность // Вчені записки Харківського гуманітарнрго інституту «Народна українська академія».– Х.: Око, 1998. - Т.4. – С.32-37.

2. Харсун Е.Ю. Образование как жизненная ценность в философии Ницше // Вчені записки Харківського гуманітарнрго інституту «Народна українська академія». – Х.: Око, 1998. - Т.5. – С.70-78.

3. Харсун Е.Ю. Обучение творчеству как цель и проблема образования // Вестник ХГПУ.- Х.: Изд-во ХГПУ, 1998. – Выпуск 22. – С.24-28.

4. Харсун Е.Ю. Субъективность и субъективное познание в процессе образования // Вестник ХГПУ. Серия: Философия.– Х.: Изд-во ХГПУ, 1999. – Выпуск 67. – С.35-42.

5. Усік О.Ю. Соціокультурні основи регуляції навчально-пізнавальної діяльності // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, психологія. – Х.: ХВУ, 2004. – Вип.1 (19). – С.181-187.

6. Сухіна В.Ф., Усік О.Ю. Філософське обґрунтування феномена регуляції в навчальному процесі // Теорія і практика управління соціальними системами. -–Х.: НТУ «ХПІ», 2005. - № 3. – С. 102-109.

7. Сухина В.Ф., Харсун Е.Ю. О мировоззрении Д.И.Багалея как педагога // Багаліївські читання в НУА: Прогр. Та матеріали ІІ Багаліївських читань, Харків, 5 листопада, 1999 р. – Х.: ХГІ «НУА», 1999. – С.61-65.

8. Сухина В.Ф., Харсун Е.Ю. Образование и самообразование в системе жизненных приоритетов студенческой молодежи // Прогр. и матер. междунар. научно-практич. конференции «Выпускники вузов Украины на рынке труда» – Х.: ХГІ «НУА», 1999. – С.109-113.

9. Усік О.Ю. Соціокультурна детермінація пізнавальної активності студентів // Матеріали міжнар. науково-практич. конференції «Україна наукова ' 2003». – Том 5. Філософія. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С.20-22.

10. Усик Е.Ю. Инновационные методы преподавания: цель и задачи использования // Инновации в учебном процессе: опыт и проблемы использования: Сборник научных трудов – Харьков: Изд-во НУА, 2004. – С.37-39.