1. Розвиток економіки будь-якої країни і світової економіки в цілому вирішальним чином залежить від трудових ресурсів. Трудові ресурси – це найважливіший фактор виробничого процесу, що характеризується високою мобільністю. Дослідження свідчить, що подолання кризових явищ у аграрному секторі економіки вимагає вирішення проблеми працевлаштування сільського населення та забезпечення підприємств АПК кадрами високої кваліфікації, здатними забезпечити відродження і розвиток виробництва. 2. Досліджено соціально-економічну сутність поняття „ринок трудових ресурсів”, проаналізовано такі поняття, як „трудовий потенціал”, „праця”, „робоча сила”, „безробіття”, „зайнятість населення” у їх ньому взаємозв’язку. Зміст поняття „трудові ресурси” розкривається як спроможність людей до певного виду праці, з урахуванням їх кількісних і якісних (вік, освіта, досвід роботи) характеристик. Термін „праця” означає безпосередню трудову діяльність людей, тобто використовуваний або пропонований ринку трудовий ресурс. Визначено, що незважаючи на різницю сутності термінів „праця” та „трудові ресурси”, у контексті поставленого завдання дослідження зміст термінів „ринок трудових ресурсів” і „ринок праці” збігаються. 3. Ринок трудових ресурсів визначено як систему суспільних відносин, що пов’язані з наймом і пропозицією праці; це економічний простір – сфера працевлаштування, у якій взаємодіють покупці і продавці специфічного товару – здатності до праці; це механізм, який забезпечує погодження ціни й умов праці між працедавцями і найманими працівниками. Ринок трудових ресурсів має чітку суспільно-географічну сутність. В сільській місцевості адміністративної області він є складовою частиною ринку трудових ресурсів країни і розуміється як сукупність соціально-економічних відносин, що мають специфічні територіальні особливості, за допомогою яких здійснюється формування попиту і пропозиції на робочу силу в межах сільської місцевості регіону. Регіональний ринок трудових ресурсів АПК слід розглядати як складну територіальну систему організації соціально-економічних відносин між суб’єктами ринку трудових ресурсів, метою яких є сприяння продуктивній зайнятості населення, забезпечення реалізації інтересів та захисту їх прав, покращенню ресурсного, інфраструктурного та інформаційного забезпечення ринку. 4. Методика суспільно-географічного дослідження ринку трудових ресурсів у сільській місцевості регіону включає: по-перше – вивчення головних чинників формування ринку (демографічної ситуації та територіальної організації систем розселення), соціально-економічної бази сільських поселень, соціально-екологічної ситуації на селі; по-друге – оцінка рівня та якості життя сільських жителів, умов їх праці; по-третє – системно-структурний аналіз власне ринку трудових ресурсів (попит і пропозиція на робочу силу, рівень зайнятості і безробіття, галузева структура і територіальна організація трудових ресурсів) і, нарешті, прогноз та обґрунтування розвитку ринку трудових ресурсів у сільській місцевості регіону на перспективу. При оцінці якості працездатного населення необхідно враховувати принаймні три групи ознак – виконувану роботу; професію, освіту; загальну кількість зайнятих та незайнятих. Важливе значення має вивчення соціально негативного явища на ринку трудових ресурсів – безробіття. Насамперед доцільно визначити його структуру та обсяги видів: фрикційного, структурного, циклічного. 5. За результатами дослідження встановлено, що найгострішими соціально-економічними проблемами регіонального агропромислового сектору Херсонщини є безробіття, низький рівень оплати праці й бідність, що зумовлює трудову міграцію сільського населення, занепад соціальної сфери, поглиблення демографічної кризи. Рівень зайнятості сільського населення у 2007 році в Херсонській області, сягнув 58,3 %, рівень безробіття – 8,8 %. У зв’язку з реформуванням сільського господарства, згортанням виробництва та зниженням продуктивності праці збільшується чисельність працівників сільського господарства, що перебувають на обліку в службі зайнятості. В 2006 році 27,4 тисяч мешканців села мали офіційний статус безробітного, це на 5,4 тисяч більше, ніж в 2005 році. На одну вакансію в сільському господарстві в 2006 році припадало близько 7 осіб, у 2005 – 8 осіб. У сільському господарстві в 2006 році було створено всього лише 13,5% робочих місць від загальної кількості по області. 6. Основними негативними тенденціями регіонального ринку трудових ресурсів Херсонщини можна назвати наступні: низька якість пропозиції робочої сили; нераціональна галузева структура зайнятих, висока частка само зайнятих, серед яких велика кількість спеціалістів, що працюють не за фахом; низький середній рівень заробітку, що є наслідком низької продуктивності праці; неповна зайнятість і вторинна зайнятість; пошук джерел доходу в нетоварному і неформальному секторах економіки, велике значення доходів від особистого підсобного господарства. Проаналізовано і систематизовано умови розвитку трудового потенціалу підприємств аграрного сектору Херсонської області за сферами впливу. 7. Ціна робочої сили виступає у вигляді заробітної плати. Вона має забезпечувати придбання на ринку такої кількості споживчих товарів і послуг, щоб працівник міг: підтримати свою працездатність і одержати необхідну професійно-кваліфікаційну підготовку; утримувати сім’ю і виховувати дітей, без чого ринок трудових ресурсів не зможе поповнюватися новою робочою силою замість тієї, котра вибуває; підтримувати нормальний для свого середовища рівень культури і виконувати обов’язок громадянина суспільства, що також потребує витрат. Висока заробітна плата обмежує можливості підприємця в найманні додаткових працівників, скорочуючи попит на них, і навпаки, низький рівень зарплати дає можливість збільшити кількість робочих місць. 8. Інновації здійснюють кількісний та якісний вплив на зайнятість. Основними наслідками інноваційного розвитку є: зміна змісту, структури та продуктивності праці; кількісні і якісні зміни в соціальній структурі суспільства та професійно-кваліфікаційному складі робочої сили; зростання вимог до управління й організації економічної діяльності; необхідність своєчасної ліквідації та попередження шкідливих впливів на довкілля. Значний вплив інновації справляють на зміст і характер праці, змінюючи їх у напрямі інформатизації та інтелектуалізації. 9. Об'єктивна потреба інноваційного розвитку, становлення інноваційної економіки вимагають: забезпечення комплексного розвитку вітчизняного агропромислового виробництва і сільських територій до рівня їхньої конкурентоспроможності у світі; розробки нової концепції підготовки кадрів; стимулювання розвитку малого бізнесу; сучасної організації виробничого процесу; більшого вибору механізмів здійснення трудової діяльності. Реалізація цих завдань пов’язана з необхідністю переглянути існуючі законодавчі норми і адаптації системи державного регулювання ринку трудових ресурсів. Програми зайнятості повинні передбачати більш активні заходи щодо економічного розвитку та реформування ринку трудових ресурсів. Доцільно у територіальних програмах передбачати заходи економічної політики, які б сприяли швидшому реформуванню ринку трудових ресурсів. 10. Інноваційна модель ринку трудових ресурсів висуває нові вимоги до якості робочих місць. Оцінка якості нових робочих місць має здійснюватися за трьома основними критеріями: - продуктивність - робоче місце має бути розраховане на нормативну тривалість робочого часу, повноту завантаження виробничих потужностей і
відповідні норми праці, забезпечувати стабільний заробіток чи дохід для працюючих у належному розмірі; - безпечність – умови праці на робочому місці мають відповідати
санітарно-гігієнічним нормам, забезпечувати збереження життя та здоров'я працюючих; - інноваційність - робочі місця повинні надавати перспективи розвитку працюючим, передбачати певний професійно-кваліфікаційний рівень та можливості його нарощування. 11. Вдосконалення механізму регулювання зовнішніх трудових міграцій в умовах посилення інтеграційних процесів повинно йти в напрямках комплексного регулювання попиту і пропозиції праці та раціонального використання гнучких форм зайнятості. Державна політика України зайнятості населення повинна враховувати заходи, які б мінімізували негативні наслідки трудової міграції, зокрема: - посилити контроль за діяльністю посередницьких структур, що надають послуги з працевлаштування за кордоном; - розробити комплекс інформаційно-роз'яснювальних заходів з метою скорочення нелегальної трудової міграції; - активізувати переговорний процес стосовно укладення угод про спрощення працевлаштування українських працівників в країнах - основних реципієнтів української робочої сили; - розробити комплекс заходів з адаптації трудових мігрантів, що повернулися додому, в тому числі шляхом стимулювання підприємництва і самозайнятості в пріоритетних галузях народного господарства. |
