Виходячи із проведеного дослідження зроблені наступні висновки та пропозиції: 1. Малоземелля регіону, складність рельєфу, дрібні контури земельних ділянок, бажання мати свою землю, відсутність чіткої державної політики у сфері охорони земель, відповідної інформації про стан земель, освітньої програми з проблем охорони земельних ресурсів диктують особливості в формуванні земельної політики в галузі охорони земель. Широкомасштабне освоєння території в минулі роки та парцелювання земель в ході земельної реформи призвело до залучення в інтенсивне сільськогосподарське виробництво низькопродуктивних схилових сільськогосподарських угідь, площі яких в Чернівецькій області становлять 24,6% від загальної. Тому на сьогодні майже 4% ріллі регіону представлено деградованими ґрунтами, які необхідно вилучити з інтенсивного обороту, а більш як 14% використовувати в ґрунтозахисному режимі. Сільськогосподарська освоєність земельного фонду складає 58,8 відсотка до загальної площі земель та 71,6 відсотка розораність площ сільськогосподарських угідь. Частка природно-заповідного фонду складає тільки 2,6 відсотків. Існуюча структура угідь, посівних площ та сівозмін не забезпечують необхідний рівень захисту земель від ерозії. Так, змив ґрунту складає від 11 до 21 т/га проти норми 1-3 т/га. Щорічні збитки, які наносяться ерозією, складають біля 55 млн. грн. 2. Проблеми, пов'язані із погіршенням стану земельних ресурсів як компонента довкілля, зумовлюють необхідність подальшого поглиблення теоретико-методологічних засад використання та охорони земель на регіональному рівні в умовах реформування земельних відносин. Перш за все потребують удосконалення правові та соціально-економічні та екологічні нормативно-методичні документи щодо регламентації екологобезпечного землекористування, до яких відноситься розробка Концепції сталого екологічно збалансованого використання земель, удосконалення редакції Земельного кодексу України, Законів України "Про охорону земель", "Про землеустрій”, “Про оцінку земель” та інші. 3. Виходячи із суттєвих регіональних особливостей, регіональна система охорони земель повинна базуватися на таких основних принципах: - врахування об’єктивних законів природокористування (внутрішню динамічну рівновагу, різноманіття, незамінність і рівнозначність факторів життя, мінімуму, оптимуму, максимуму, обмеженості земельних ресурсів і інше); - пріоритету екологічної безпеки і забезпечення екологічної рівноваги; - ландшафтного підходу до організації охорони земель; - максимального врахування потенційних можливостей земель і їх екологічного стану; - збереження грунтів і їх корисних можливостей, максимального запобігання втрат ґрунту; - своєчасного запобігання і усунення деградації, забруднення, порушення і знищення; - комплексне здійснення організації територій із заповідним та особливим охоронним режимом і землеохоронних заходів. 4. З метою вдосконалення системи прогнозування, планування, проектування і здійснення землеохоронних заходів запропонована структурна модель підсистеми протиерозійної організації території в системі землеустрою. Вона включає такі складові: стадії землевпорядкування, документи землевпорядкування у відповідності до землевпорядної стадійності, документи підсистеми протиерозійної організації території по кожній стадії. 5. Одним з основних способів державного регулювання раціонального
використання і охорони земель в ринкових умовах є використання
економічних механізмів стимулювання дотримання нормативів з охорони
земель та здійснення землеохоронних заходів. До основних показників
економічного стимулювання по відношенню до землевласників і
землекористувачів, які займаються сільськогосподарським виробництвом,
пропонуємо віднести: зниження втрат родючого шару, підвищення вмісту гумусу для малопродуктивних грунтів, відтворення родючості ґрунту та інших корисних властивостей землі; площі законсервованих деградованих сільськогосподарських угідь; площі сільськогосподарських угідь, очищені від чагарників, дрібнолісся, каміння та інших проявів погіршення культурно-технічного стану земель; площі захищені від водної і вітрової ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, від висушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними і радіоактивними речовинами та від інших процесів руйнування. 6. З метою створення модельних (базових) територій для розробки
стандартів і норм використання та охорони земель необхідно здійснити ерозійне районування території на основі ландшафтно-економічного підходу. В межах ерозійних районів повинні бути затверджені науково обґрунтовані параметри структури угідь, розораності, норми ерозії, забруднення ґрунтів, підтоплення тощо. З метою виробничої перевірки і їх апробації нормативів з охорони земель в кожному ерозійному районі рекомендується визначати 1-2 модельні (базові) території по розробленому методичному підході. Оптимізацію структури земельного фонду регіону пропонується здійснити головним чином за рахунок скорочення орних земель на 16,3% та збільшення на цій основі напівприродних (пасовищ, сінокосів) територій на 24,6%, а також природних на 0,2%. 7. Ефективність землеохоронних заходів повинна оцінюватися, виходячи із системи оцінюючих показників, яка включає екологічну, виробничо-економічну і соціальну оцінку. Зокрема, оцінка екологічної ефективності повинна включати оцінку екологічної стабільності агроландшафтів і землекористувань, відповідність змиву ґрунту нормативам тощо, оцінка виробничо-економічної ефективності – приріст прибутку або доходу на одиницю площі ріллі або сільськогосподарських угідь, приріст валової доданої вартості на одиницю площі всіх угідь, які приймають участь в її виробництві, рівень окупності капіталовкладень (інвестицій) тощо і оцінка соціальної ефективності - стабільністю земельних відносин в галузі охорони земель та прав землевласників і землекористувачів. 8. Основним напрямом реалізації землеохоронної політики на найближчий період повинні бути землевпорядно-правові методи і способи організації раціонального використання та охорони земель шляхом встановлення прав землевласників і землекористувачів щодо використання земель. Реалізація ідеології збалансованого сільськогосподарського розвитку на основі принципів заощадливого ставлення до землі, визначення землезбереження як одного з критеріїв ефективності галузі повинна здійснюватись вдосконаленням організації території сільськогосподарських землекористувань на ландшафтно-екологічних підходах та застосування комплексу землеохоронних заходів. До складу основних землеохоронних заходів в досліджуваному регіоні віднесені: а) запровадження системи обмежень щодо використання землі; б) зменшення розораності угідь за рахунок виведення деградованих та
малопродуктивних земель; в) збільшення площ протиерозійних лісових насаджень; г) збільшення площ напівприродних територій – пасовищ та сіножатей шляхом природного та штучного залуження земель, що виводяться з обробітку (29,1 тис. га); д) включення елементів національної екологічної мережі до складу сільськогосподарських земель з визначеним режимом використання; ж) регламентування використання територій, що виконують важливі екосистемні і землеохоронні функції (під сінокосами, пасовищами, ґрунтозахисними сівозмінами, осушені землі тощо). |
