Анотація до роботи:

Студзінський О.Г. Психотерапія в комплексному лікуванні тютюнової залежності у хворих на невротичні розлади та шизофренію. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 – психіатрія. – Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, Київ, 2005.

Дисертація присвячена проблемі психотерапії в комплексному лікуванні тютюнової залежності у хворих з психічними розладами різних регістрів: невротичними порушеннями та шизофренією. За допомогою клініко-психопатологічного та патопсихологічного методів визначені клініко-психопатологічні особливості формування та перебігу тютюнової залежності в залежності від коморбідного психічного захворювання, виділені чинники підвищеного ризику виникнення тютюнової залежності у хворих на невротичні розлади, на основі чого розроблена і впроваджена система психотерапевтичних заходів в комплексному лікуванні ТЗ за умови її коморбідності з невротичними розладами та шизофренією, яка поєднує психотерапевтичні впливи та медикаментозні втручання. З’ясовано, що усунення тютюнової залежності поліпшує перебіг невротичного розладу, але погіршує симптоматику шизофренії.

1. В роботі вперше приведене теоретичне обґрунтування і вирішення наукового завдання розробки диференційованої системи психотерапії у комплексному лікуванні тютюнової залежності для хворих на невротичні розлади та шизофренію.

2. Визначені відмінності у процесі формування тютюнової залежності у пацієнтів з невротичними розладами і шизофренією. Різниця спостерігалась у таких показниках, як: вік першої спроби – до 20 років – 68,30 % хворих з невротичними порушеннями (питома вага з них – у віці від 17 до 20 років) та 93,40 % осіб з шизофренією (18,40 % з них – у віці до 10 років); вік початку систематичного тютюнопаління – до 30 років для переважної більшості хворих на невротичні розлади (88,30 %), і, відміну від цього – до 20 років для питомої ваги (86,65 %) пацієнтів із шизофренією; наявність симптому психосоматичної дисоціації, який виявлений у 23,30 % обстежених І-ої групи (р>0,001) та 61,7 % осіб ІІ-ої групи (р>0,05).

3. Виявлені розбіжності в перебігу тютюнової залежності, коморбідною з невротичними розладами та шизофренією. Несхожості плину тютюнової залежності встановлені за такими ознаками, як: клінічна структура, ступінь тютюнової залежності, спонукальні мотиви тютюнопаління і курильний статус на час обстеження (стаж куріння, кількість викурених сигарет за добу, періодичність тютюнопаління, паління натще, відразу після пробудження, ступінь викурювання сигарети, вид споживаного тютюнового виробу, спроби самостійного припинення тютюнопаління).

Серед пацієнтів з невротичною патологією превалювала ідеаторна форма тютюнової залежності (60,00 %) із переважанням середнього ступеня залежності від нікотину (51,60 %) (р < 0,05), тоді як для пацієнтів, хворих на шизофренію, притаманною була психосоматична форма тютюнової залежності (51,07 %) з високим ступенем залежності від нікотину (78,40 %) (р < 0,05).

4. Тип акцентуації виявився одним з чинників підвищеного ризику виникнення тютюнопаління та формування тютюнової залежності у пацієнтів з невротичними розладами, а саме: збудливий (p₁ < 0,005, р₂ < 0,005), циклотимний (p₁ < 0,01, р₂ < 0,01), емотивний (р₁ < 0,05), екзальтований (p₂ < 0,001) і демонстративний (р₁ < 0,01). У хворих на шизофренію не знайдено достовірних розбіжностей ТА в залежності від наявності або відсутності тютюнової залежності.

5. У пацієнтів з тютюновою залежністю, коморбідною з невротичними розладами, виявили тенденцію будувати свою поведінку відповідно до домінуючого поведінкового стереотипу в розрахунку здобути собі визнання і позитивну оцінку оточуючих, схильність до нестійкості емоційного стану з уподобанням до афективних реакцій, недостатня саморегуляція, конфліктність та анозогнозія. На відміну від них, серед осіб з невротичними розладами, що ніколи не палили, характерним було поєднання високої конформності зі схильністю до депресивних реакцій, усуненням тривоги за рахунок її витіснення і соматизації. У пацієнтів з невротичними розладами, що відмовились від тютюнопаління (не менш ніж за три роки до проведення дослідження) викрито незалежність від думки оточуючих, однак, з тенденцією до іпохондричної фіксації і обмежувальної поведінки.

Респондентам з тютюнової залежності, сполученою з шизофренією властиві виражена схильність фіксуватися на невдачах, труднощі у встановленні міжособистісних контактів зі зниженням загального рівню активності, ретельність, орієнтування на внутрішні критерії, риси аутизації, схильність до формування надцінних ідей, що сприяє початку тютюнопаління та розвитку тютюнової залежності у цього контингенту. Для хворих на шизофренію, що не палять, притаманна виражена схильність до фіксації на соматичних переживаннях, заклопотаність станом свого фізичного здоров’я.

6. При проведенні психотерапевтичної корекції тютюнової залежності у хворих з НР обов’язково враховували нозологічні відмінності: для осіб з неврастенією F 48 акцент робився на раціональну, роз’яснювальну та непряму психотерапію; за наявності розладів тривожного та тривожно-депресивного кола (F 40.0, F 41.1 та F 41.2) – на раціональній та сугестивній терапії у різних її видах; при перевазі дисоциативних симптомів (F 44.7) – гіпносугестії.

Лікування пацієнтів з невротичними порушеннями та тютюнової залежності умовно розділяли на три етапи, що визначалися терапевтичними задачами, які змінювались в процесі стабілізації фізичного і соматичного стану пацієнтів. Перший етап (3–7 днів) – створення ефективного емоційного резонансу у відношеннях лікаря з пацієнтом (використовували раціональну, опосередковану, потенціюючу, гіпносугестивну психотерапію, гіпноз-відпочинок, емоційно-стресову психотерапію). Другий етап (від 5 до 10 днів) – усунення неадекватних поведінкових стереотипів і вироблення передумов для створення нових способів реагування пацієнта на тютюнопаління (з послідовним застосуванням емпатичного і директивного відношення до проблем пацієнта). Третій етап (10–15 днів) – закріплення позитивних емоційно-значущих стимулів у свідомості пацієнта (за допомогою підтримуючої індивідуальної, групової, роз’яснювальної, раціональної і непрямої психотерапії).

7. Психотерапія тютюнової залежності у хворих на шизофренію також складалася з декількох етапів: встановлення комплайєнсу із пацієнтом, потім – цикл психотерапевтичних роз’яснювальних бесід, на фоні яких здійснювали декілька (від 3-х до 5-ти) сеансів умовно-рефлекторної терапії, посилену опосередкованою та потенційованою психотерапією.

8. Комплексне лікування тютюнової залежності у осіб, які страждали на невротичні розлади і шизофренією включало поєднання психотерапевтичних та медикаментозних впливів, які застосовуються відповідно до нозології психічного порушення.

9. У пацієнтів з невротичними розладами після усунення тютюнової залежності мало місце достовірне зменшення невротичної симптоматики: до здійснення терапевтичних заходів стосовно тютюнової залежності серед хворих на невротичні розлади достовірно вище спостерігалися такі порушення, як дратівлива слабкість (р < 0,01), соматична гіперестезія (р < 0,01), емоційна лабільність (р < 0,05), нав’язливі пригадування (р < 0,05), суїцидальні думки (р < 0,05). Крім того, до усунення тютюнової залежності у цих осіб були відзначені більш високі показники вегетативної симптоматики: головний біль (р < 0,05), кардіалгії і дизритмії (р < 0,05), а також підвищена фізична стомлюваність (р < 0,01). Крім того, питома вага таких негативних емоцій, як тривога, незадоволення, образа, смуток, нудьга, гіркота, незадоволеність собою, досада, засмучення, достовірно частіше наголошувалася серед хворих на невротичні розлади до усунення тютюнової залежності (p < 0,01).

10. Серед хворих на шизофренію відмова від тютюнопаління провокувала деяке загальне погіршення клініко-психопатологічної симптоматики основного захворювання: достовірно установлена більша вираженість деяких позитивних симптомів (галюцинаторний синдром, p < 0,05; формальні розлади мислення, p < 0,05), менша поширеність, але також більша вираженість негативної симптоматики (апатичний синдром, p < 0,05), відмінність у клінічній змістовності та вираженості загальних психопатологічних синдромів (неправильна поведінка, p < 0,01; депресія, p < 0,01; тривога, p < 0,01) після усунення тютюнової залежності.

11. Запропоноване нами застосування комплексу лікувальних заходів терапії тютюнової залежності довело свою ефективність порівняльно з використанням суто медикаментозної терапії, насамперед серед пацієнтів з невротичними розладами. За катамнестичними даними, серед хворих на невротичні розлади рецидиви тютюнопаління виникли у 12 % (р < 0,001) та 38 % (р < 0,05) відповідно. Пацієнти з шизофренією через півроку знов почали палити у 52 % (р < 0,05) та 63 % (р < 0,05) випадків відповідно.

Публікації автора:

1. Студзинский О.Г. Клинические особенности табачной зависимости, коморбидной с психическими расстройствами // Архів психіатрії. – 2003. – Т. 9, № 3 (34). – С.158-164.

2. Студзинский О.Г. Особенности личности пациентов с табачной зависимостью, коморбидной с невротическими расстройствами // Архів психіатрії. – 2004. – Т. 10, № 2 (37). – С.165-169.

3. Студзинський О.Г. Система комплексної психотерапії тютюнової залежності // Український медичний альманах. – 2004. – Т. 7, № 4 (додаток). – С. 143-145.

4. Студзинський О.Г. Фармакологічна корекція в системі комплексної терапії тютюнової залежності, коморбідної з психічними розладами // Архів психіатрії. – 2004. – Т. 10, № 3 (38). – С.141-148.

5. Студзинский О.Г. К вопросу об актуальности борьбы с табакокурением // Архів психіатрії. – 2002. – № 3 (30). – С.209-210.

6. Studzinskyj O. About interrelation of smoking and neurotic reaction // Agression. Suocidology. Victimology. Therapy and prophylaxis. Nicotine addiction. The fifth National Conference with participation of college private psychiatric practice. Plovdiv, Bulgaria, 22–25 April 2004. – P.50

7. Студзинский О.Г. Некоторые вопросы профилактики табакокурения // Нові підходи до психотерапії та фармакотерапії станів залежності від психоактивних речовин. Матеріали V-ї Української конференції з міжнародною участю, присвяченої 86-й річниці з дня народження Заслуженого лікаря України, Народного лікаря СРСР О.Р.Довженка. – Харків, 2004. – С. 162-165.